Ігор Коломойський створить партію, нафарширує її розумними людьми і займе опозиційну патріотичну нішу, – вважає колишній віце-прем'єр, громадський активіст Олег Рибачук
В Україні сформувався олігархічний тип економіки. Які його негативи і позитиви?
– Мати великий національний бізнес – перевага. Є країни, в яких його немає. А він цементує державу. Як приклад, феномен Коломойського, який захищав власний бізнес і Україну одночасно. Рінат Ахметов любить спорт, а Віктор Пінчук – сучасне мистецтво й організовує Ялтинський саміт. Так кожен по-своєму популяризує Україну.
З другого боку, ці великі національні капіталісти зрослися з владою і серйозно впливають на політичну ситуацію. Хоча, якщо входиш у першу сотню списку журналу Forbes, то в будь-якій країні впливатимеш на політику. Та в Україні це особливо небезпечно, бо ми ще не маємо імунної системи, захисту від цього.
Найбільший негатив олігархічної системи в тому, що в нас тут немає жодних правил. От є скандал з курсом валют. А в руках олігарха – банк, який є одночасно експортером і імпортером, також його власник контролює великий телеканал і фінансує політичні сили. Він може робити фіктивний курс, обвалювати систему і промивати мізки виборцям. Зараз це може змінитися. "Фактор Коломойського" зіграє позитивну роль.
Як виробити імунітет країни щодо олігархів?
– Це багато складників, починаючи з Антимонопольного комітету. Нині в Приватбанку – 48 відсотків усіх депозитів української банківської системи. Не можна робити її залежною від одного власника. Отже, Антимонопольний комітет у нас не працює. У США, коли отримуєш рахунок від телефонної компанії і він тобі не подобається, інша одразу ж присилає рекламу. Кажеш своїй компанії, що хочеш розірвати контракт, вони питають: чому? Бо конкуренти запропонували нижчі ціни. Тоді вже ці пропонують ще нижчі. І так у всьому. А в нас кругом – монополісти. Людину просто ставлять перед фактом: плати стільки-то.
Події навколо Нафтогазу стали знаковими. Світ ніколи не розумів, як така компанія може бути збитковою. Вони не можуть бути збитковими за визначенням, бо це – високоліквідний товар. І в Україні Нафтогаз мав би брати за свої послуги адекватні кошти. Через війну з Росією ми за зиму 69 відсотків газу отримали не від неї. Значить, можемо? Але раніше ці схеми ніхто не хотів міняти.
Важливо, що Коломойський прийшов із "повинною". Заявив, що носив Кучмі 5 мільйонів доларів на місяць за право не платити дивіденди з Укрнафти. Зробив заяву і сказав, що хоче змінити систему. Пам'ятаю також статтю Пінчука про те, що треба покласти кінець олігархічній системі в Україні. Тарути як олігарха вже нема. Фірташ бореться за свободу у Відні. Ахметов, щоправда, відновив виробництво в Єнакієвому – на території ДНР. Чому така увага до Коломойського? Бо він – єдиний був на високій посаді в державі та напряму використовував її кошти: через Укртранснафру і Укрнафту.
Процес деолігархізації треба продовжити. Найгірший варіант: коли б усі об'єдналися і з'їли Коломойського, а на його місце поставили людей якихось недоолігархів – партнерів прем'єра чи президента. Потрібні вибори на державні посади на конкурсній основі й під контролем громадськості. Добре, що в Україні багато олігархів. Бо в Білорусі, наприклад, він один – "бацька". А в Росії ти – олігарх, доки дозволяє Путін. У Назарбаєва в Казахстані – так само. Конкуренції бізнесу взагалі немає.
Ініціатива деолігархізації йде від Порошенка?
– Це – конфлікт, якого не можна було уникнути. Він запрограмований. Важливо, як ми з нього вийдемо. Процес триває довго, бо відхід кожного президента означав відхід і якогось олігарха. Такі долі в Пінчука, Гайдука, Тарути, Фірташа, Ахметова. Україна проходить певні фільтрації. Події Євромайдану не були заплановані олігархами. Деякі з них його підтримували, але не могли ним керувати. Так само і з деолігархізацією.
Безумовно, є й західний тиск. Ситуація з Нафтогазом була показовою для Міжнародного валютного фонду. Він не захотів носити свіжу воду в діряву бочку. Адже якщо діру не залатати – бочка не наповниться. Це була одна з умов МВФ – зробити реформи саме в цьому секторі. І тут вплив Коломойського неминуче треба було прибирати.
Що ще має зробити влада?
– Сподіваємося, що Порошенко не гратиметься у війну з олігархами. Бо він – один із них і не може публічно цього спростувати. Президенти не воюють із бізнесом, а гарантують появу нових правил. Вони мають поширюватися на всіх. Вираз "закон – один для всіх" не має звучати знущально, як і слова "ідіть у суд". Лише так олігархи стануть просто великими бізнесменами.
Поки що зі скрипом закриваються схеми. Арешти – це добре, але ж не тільки в Держслужбі з надзвичайних ситуацій. Треба робити це в прокуратурі та податковій – там є кого саджати. Грузини десь сотню прокурорів арештували, поки в країні запанував порядок. Крига скресне під внутрішнім і зовнішнім тиском.
Є політична воля для цього?
– Ні Порошенко, ні Яценюк нічого не робили б, якби можна було все лишити, як є. Вони в цій утробі виросли, їм тут було безпечно й комфортно. Але зараз іде війна, глибока економічна криза. Значить, потрібні конституційні зміни, децентралізація, новий закон про вибори. Має відновитися монополія влади на застосування зброї.
Які ще правила треба встановити для олігархів?
– До простих українців може зайти податкова і забрати квартиру. Але при цьому всі розуміють, що великий бізнес уникає податків. Я можу на селі мати клуню і платити за кожен квадрат. А олігарх володіє квартирою із золота, однак метраж менший, і платить – менше. Це придуркуватий підхід. У всьому світі великий бізнес основний податковий тягар бере на себе. А в нас – ні.
Як це просувати в парламенті, якщо його досі контролюють олігархи?
– Треба відслідковувати і показувати виборцям "морду кожного лиця" тих, хто блокує ці рішення. Вони розуміють, що будуть перевибори і на них є одна управа – загроза політичної смерті. Зараз Коломойському треба позиціонуватися. В парламенті нема реальної опозиції. Його група може стати двигуном змін, бо вони ображені і в них є мотивація. Суспільна думка давно цього вимагає. Буде небезпечно для прем'єра і президента не давати хід важливим справам. Верховна Рада перестає бути будинком, де можна заховатися.
Всі вже зрозуміли, що буде зміна податкового законодавства. Найбільшим ворогом стане схемство. Зараз із Росії нам видали одного з найбільших схемщиків – колишнього нардепа Шепелєва (двічі нардепа Олександра Шепелєва у 2012 році звинуватили в розкраданні коштів "Родовід Банку" на суму близько 550 млн грн, згодом – у замаху на вбивство. 6 липня 2014-го він втік із Київського СІЗО і сховався в Росії.– "Країна"). Він може багато чого "наспівати" на інших у прокуратурі.
Як викорінювати схемство?
– Найліпше не створювати якісь інституції по боротьбі з корупцією, а гарантувати свободу слова. Публікація про зловживання має бути автоматичною підставою для відкриття справи та відсторонення від посади. Це – світова практика. Також має бути система захисту журналістів і свідків у боротьбі з корупцією. Ще треба ввести електронне урядування. Потрібна максимальна прозорість.
Ми підписали Угоду про асоціацію з Євросоюзом. Це означає зміну законодавства на 90 відсотків. Нам не треба вигадувати – як. Ці рішення апробовані. Треба просто взяти і зробити в Україні.
Що підштовхуватиме владу до таких кроків?
– Вони сіли на пічку, яка почала припікати. Вже смажить те місце, на якому сидять. Ще трохи посидять – і буде "попа гриль". Але Яценюк і Порошенко – прагматичні люди. Хочуть відбутися в політиці, потім – лишитися в історії. Тим паче, українці показали: викидати владу вміють дуже добре. Не вміємо створювати інституції, але зараз вчимося. Є спроба вибудувати антикорупційне бюро, прозорі рішення комітетів Верховної Ради. Відсторонення олігархів від державних годівничок – тільки початок цього процесу. Далі – фінансова децентралізація. Треба віддати кошти на місця.
Як далі діятиме Коломойський?
– Використає всі свої компромати і знання схем, щоб завалити інших. Його покарали, але поряд – відбувається те саме. З його точки зору, це – несправедливо. Він увійшов у кураж від політики – а це, як наркотик. Зокрема, завів депутатів у Верховну Раду. Раніше з їх допомогою заробляв гроші, а тепер використає цей ресурс політично. Створить партію, нафарширує її розумними людьми. Займе опозиційну патріотичну нішу. У Коломойського вистачить клепки не робити помилок Ахметова, який шантажував центральну владу, заграючи з сепаратистами.
Змириться із втратою частини своїх ресурсів?
– Так, бо інакше втратить значно більше. Приклад Ріната в нього перед очима. Спроба Януковичів стати суперолігархами – теж. Тому віддасть державі державне, але збереже свій бізнес. Про це вони з Порошенком вже домовилися.
Якою буде доля інших олігархів – Льовочкіна, Фірташа, Пінчука, Новінського?
– Їхній вплив на владу мінімізований. Завдання – не дозволити їм повернутися, використовуючи енергію народу.
У пресі детально описують усі схеми, які зараз працюють – із прізвищами. Антикорупційне бюро має одразу це брати до уваги і займатися. Олігархи зливатимуть схеми один одного. Таким чином, країна з часом очиститься. Це особистий виклик для Порошенка. Справа честі: сказати, що він – президент, який прийшов із великого бізнесу, але зруйнував олігархічну систему.
Для цього спершу має продати власні фабрики, банк.
– Це було б найпростіше. Він має зробити все – і щодо себе, і щодо інших.
Конфлікт між Коломойським і Порошенком може розгорітися знову?
– Він вичерпаний. Те, як проходило звільнення Коломойського, означає, що президент і він пішли не відкритими ворогами. Очевидно, Коломойський дав гарантії не гуляти з батальйонами по місту і не лізти таким чином у політику. Порошенко, скоріше за все, пообіцяв, що не буде тупих наїздів на його бізнес.
Дніпропетровщина і так була українська, уся в прапорах. Складно уявити, що з відходом Коломойського вона стане якоюсь "Новоросією". Люди вже обрали європейський шлях. Їм є з чим порівнювати.
Де ще, крім Укрнафти й Укртранснафти, Коломойський втратить свої позиції?
– Він має дуже великий Приватбанк. Національний банк нині залежить від нього більше, ніж той – від НБУ. Ситуацію треба дуже розумно розрулювати. Відтік великих депозитів буде точно. І Коломойський сильно постраждає, якщо вчасно не доведе, що з ним можна мати справу. Скоро з Приватбанку заберуть активи жирних державних компаній, які він туди завів примусово. Приват має сильно "схуднути". Великі державні структури повинні обслуговувати державні банки.
Чи варто очікувати дострокових парламентських виборів?
– Це залежить від адекватності Порошенка та Яценюка. Якщо парламент не блокуватиме важливі рішення – зможе існувати далі. Але якщо відверто пробуксовуватиме – отримаємо нові вибори. В Україні це ніколи не було проблемою. Найгірше, якщо це знову відбудеться через Майдан.
Що має прийти на зміну олігархічній системі?
– У нас держава не підтримує малий і середній бізнес. Поляки ж вистояли у кризі завдяки цьому. Терпіли й виживали. Це – єдиний шанс і для України, аби відбутися. Українці – дуже підприємливі. Якщо впровадимо зміни зараз, для бізнесу це буде, як теплий дощ для грибів.
11 
1
Коментарі