"Моя найбільша помилка – я вірив Росії"

Управління державою – найбільше мистецтво. Його вчаться все життя.

Моя найбільша помилка – я вірив Росії. Не мав права це робити. Коли вчився в Москві, мені вже було за 30. Мав доступ до Ленінської бібліотеки, до архіву, якого ніхто не мав. І знав так багато про Росію, про Леніна, про всіх, чого ніхто тоді ще не знав. Я думав, що вона також змінюється. І зміниться нарешті. А вона залишилася такою ж, як і була.

Іноді запитую себе: що важливіше – сім'я чи Україна? Не було б України, не було б і моєї родини.

Я прийняв Україну на свої руки в Біловезькій Пущі. І я за неї несу неймовірну відповідальність.

 

Той, хто у дев'яностих їздив із кравчучкою, нині має свій бізнес. А хто бігав із прапором, так і бігає з ним досі.

Україна повинна пишатися тим, що розвалила Радянський Союз – останню імперію, найстрашнішу.

Ми з ядерною зброєю були схожі на мавпу з гранатою. Затиснула рукою чеку і тримає. А потім їй набридне – і вона може відпустити.

Коли став президентом, моя дружина їздила "Ладою", в родини не було охорони. Тепер будь-який лакей, що тільки-но дорвався до влади, їздить із мигалками й реанімаційними машинами. Я кажу: якщо за тобою їде реанімаційна машина, залишайся вдома. На хріна тобі на роботу?

Будь-який шмаркач вважає: якщо потрапив до парламенту, то вже великий політик.

Тільки мертві й дурні не змінюють своєї точки зору.

Цілуйтеся, але не лягайте в ліжко. Не йдіть у чужий дім – майте свою квартиру. Ось такою повинна бути політика.

Якщо слова президента будуть сприйматися на рівні документів, він стане новим Сталіним. Як товариш Сталін сказав, так і буде.

До всіх людей ставлюся з повагою.

Уранці гуляю зі своїми собаками півтори години, увечері – дві. На вихідних їм щастить більше – гуляю ще й в обід. Собаки в мене розумні, знають усі команди. У будинок їх не пускаю, бо не вміють там правильно поводитися. Гуляю з ними за будь-якої погоди. Якщо йде дощ, надіваю картуз і одяг, що не промокає.

Собаки не висловлюють до тебе вимог чи претензій. Тільки любов, бо альтернативи немає.

У дитинстві я переважно їздив на конях. Але в мене був і велосипед, батьків, дорослий. Ногу вставляв між рамою і так от висів, але крутив ногами. Дуже пишався цим велосипедом. Чистив, оберігав, навіть від дощу ховав.

Що примітивніша людина, то більше вона хоче показати своє багатство.

Не можна діяти за законом проти тих, хто чинить беззаконня.

Я підписав усі без винятку документи, які юридично й фактично заснували Українську незалежну державу. Цього було б достатньо для будь-якої людини, щоб сказати, що вона щось зробила у житті. Що ж до інших заслуг, то десь є успіхи, а десь – помилки. Це все деталі, вони не є фундаментальними.

Отримую депутатську пенсію. Президентської не маю. Постійно порушував це питання. Я взяв на руки цю державу, і я поки що живий, а мені не можуть призначити навіть 5 гривень утримання. Скільки стою – стільки дайте!

Політика вимагає сміливих рішень.

Хочу завтра прокинутися, щоб мені зателефонували друзі та сказали: "Леоніде Макаровичу, війна закінчилася!" Це було б… Я навіть слів не можу знайти. Як би я танцював!

Росія воює 150 років. Усі свої рішення вона ухвалює за принципом "сила повинна брати гору". Тому ми повинні бути готові до будь-яких сценаріїв.

В основному документі РФ про зовнішню політику є такий запис: "Україна була, є і буде в системі стратегічних інтересів Росії". Вони не бачать Україну як окрему державу, тільки як певну підпорядковану територію. Можливо, як губернію. Сам не знаю, як вони це розуміють.

Не треба думати, що поганий лише Путін. Він справді своєрідна людина, вихована в кадебістських кабінетах. Але так, як Путін, мислить більшість російських керманичів.

Моя дружина – самодостатня людина. Дуже все розділяє – політику, побут, науку. І вона вважає, що дружина президента не є президентом. Заєць є заєць, а куций є куций.

Жінка повинна чути чоловіка не тоді, коли він говорить, а коли мовчить.

Полювання – не вбивство, а спілкування з природою.

Ми щоразу наступаємо на граблі. Наступаємо так, що вже всі ноги у крові.

Життя перебуває на певній планці. Я належу до людей, які цю планку намагаються підіймати.

Вічність – це коли Землею піде твоя кровинка.

Скажу чесно: я завжди хотів бути першим.

Щоденник укладено за матеріалами видань "Країна", "Радіо Свобода", "День", "Новое Время", "Пропозиція", "Україна 24", "ТСН", gazeta.ua, BBC, Obozrevatel

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×