Субота, 24 серпня 2019 10:43

"Маємо стiльки прав на помилки, що користуємось ними iз задоволенням"

Автор: Валерій ШМАКОВ
  Павло ГУДІМОВ  Народився 12 жовтня 1973 року у Львові. Мати – інженер-будівельник. Ріс без батька. Закінчив лісотехнічний університет за спеціальністю ”садово-паркове господарство”. Від 1991-го грав на гітарі в гурті однокласника Андрія Голяка ”Клан тиші”. 1994 року на зміну Голяку прийшов Святослав Вакарчук. Нову команду назвали ”Океан Ельзи”. 2005-го покинув гурт і створив сольний проект ”Гудімов”. Його кліп ”Коротка розмова” потрапив до книги рекордів Гіннеса – був знятий, змонтований і показаний по телебаченню протягом 3 годин 28 хвилин. 2007 року створив культурний холдинг ”Гудімов арт-проект”, до якого належить арт-центр ”Я Галерея”. Організовує виставки сучасного українського мистецтва. Для останньої – ”Ангели” у Львівській галереї мистецтв – зібрав понад 600 експонатів із музейних збірок і приватних колекцій. У шлюбі. Дружина 41-річна Анна – виконавчий директор ”Я Галереї”. Має пасинка 20-річного Данила й доньку 8-річну Ольгу. Улюблені фільми – ”Апокаліпто” і ”Пристрасті Христові” Мела Гібсона. Художніх книжок не читає. Не курить, 20 років не вживає алкоголю
Павло ГУДІМОВ Народився 12 жовтня 1973 року у Львові. Мати – інженер-будівельник. Ріс без батька. Закінчив лісотехнічний університет за спеціальністю ”садово-паркове господарство”. Від 1991-го грав на гітарі в гурті однокласника Андрія Голяка ”Клан тиші”. 1994 року на зміну Голяку прийшов Святослав Вакарчук. Нову команду назвали ”Океан Ельзи”. 2005-го покинув гурт і створив сольний проект ”Гудімов”. Його кліп ”Коротка розмова” потрапив до книги рекордів Гіннеса – був знятий, змонтований і показаний по телебаченню протягом 3 годин 28 хвилин. 2007 року створив культурний холдинг ”Гудімов арт-проект”, до якого належить арт-центр ”Я Галерея”. Організовує виставки сучасного українського мистецтва. Для останньої – ”Ангели” у Львівській галереї мистецтв – зібрав понад 600 експонатів із музейних збірок і приватних колекцій. У шлюбі. Дружина 41-річна Анна – виконавчий директор ”Я Галереї”. Має пасинка 20-річного Данила й доньку 8-річну Ольгу. Улюблені фільми – ”Апокаліпто” і ”Пристрасті Христові” Мела Гібсона. Художніх книжок не читає. Не курить, 20 років не вживає алкоголю

Живемо в час, коли зміни є константою. Кайфую від них.

Не треба зациклюватися на одній професії. Мати могла перетворити на роботу будь-яке хобі. За освітою вона – інженер-будівельник. У важкі 1990-ті відкрила власне ательє, де шила класний одяг.

Мої перші спогади нагадують відеокліп – сонячне проміння в кімнаті, ялинка, Різдво.

Коли я народився, дідусь вийшов на пенсію. Його також звали Павло Гудімов. Сказав, що тепер мене виховуватиме. Організував для мене 5-річного художню виставку. Перша гітара, на якій я почав грати у 17, була його.

Дідо для мене – напівбог. Хочу зробити виставку "Великий батько", щоб на неї будь-хто міг принести й показати інформацію про свого діда.

Треба жити так, щоб і бейбіки, і дідусі могли тусуватися разом.

Не вірю в традиційну економіку. Вона закінчилася зі смертю індустріальної епохи. На зміну їй приходять культура і креативність. Вони – основний тренд.

Ностальгія закінчується кризами, розчаруваннями і трагедіями.

Природа – це шкіра. Лише божевільні намагаються зняти її з себе.

Не треба боятися розвиватися. Змінювати погляди, переконання, цінності та професії протягом життя. Тоді старість буде цікавішою.

Для мене принципово займатися громадською діяльністю. Хочу дивитися на 360 градусів і бути максимально корисним людству. Хочу змінити планету.

Дарвінівську теорію еволюції треба переглянути. Там не враховано багато речей, пов'язаних із духовним, ідеологічним й аналітичним мисленням.

Завжди казав, що дітей має бути багато. Але, коли народилася Оля, зрозумів, що вона – це і є "багато".

Я вразливий. На пологах, упевнений, зомлів би. Але, якби дружина попросила бути при народженні доньки, не відмовив би.

Олю відрахували зі школи через поведінку, свободу мислення та вираження емоцій. Не сердився. Знав, що так буде.

У нас є сімейні імена. Єлизавета, Павло. Ольга – тітка й прабаба. Вирішив так назвати й дочку. Це сильне ім'я. А Ольга Гудімова ще й гарно звучить.

Помічаю в доньці речі, які свого часу робив і я. Наприклад, у школі всім давав прізвиська – і вони приживались. Олі це вдається так само влучно.

Львів – це свобода. Він нагадує фільми Тіма Бартона. Достатньо нуарний, яскравий, різний, багатокультурний, міжнаціональний. Люди тут змінюються. Втрачають поняття традиційної "роботи" і перетворюють її на захоплення.

Міграція – це чудово. Люди вибирають зручне місце для життя, обмінюються культурою, вчать мови, починають ширше мислити. Конфлікт на Донбасі та в Криму "перекинув" багатьох людей у Київ, Львів, Харків. Навряд чи вони доїхали б сюди за власним бажанням. Це змінить нашу країну на краще.

Таланти, середовище, освіта, свобода, толерантність – цінності. Решта – інструментарій.

Жити можна з того, що ти – класна людина.

Суспільству треба навчитися моментально реагувати й одразу ж братися до роботи. Ініціативи, які тільки обговорюються, через півроку можуть виявитися нікому не потрібні.

Перше серйозне кохання – Таня з потоку в університеті. Талановита й цікава. Спілкуємося досі. Приходила до мене на екскурсію.

Кохання – це особлива система зв'язків на всіх рівнях, від фізичного до духовного. Якщо немає духовного інтересу, фізичний скоро мине.

На виставці в Парижі бачив, як люди одружуються з роботами. Дивні поєднання теж мають право на життя. Амури стріляють наосліп.

Є люди, відзначені Богом. Мою дружину Анну неможливо не помітити. Коли заходить кудись, усі дивляться тільки на неї.

Я – фемініст. З дитинства був оточений жінками. Розумів, які вони досконалі. Поєднали в собі прагматизм із творчістю, відповідальність – із легкістю, логічне та хаотичне мислення. Чоловіки в багатьох речах відстають. Та й завдання в нас більш інстинктивне – продовжувати рід.

Треба мотивувати чоловіків перебирати жіночі функції, зокрема культурне виховання дітей. Тоді буде рай.

Працюю разом із дружиною. Це фундамент наших стосунків.

Криза – це відчуття, що потрібні зміни. Це інструмент, який змушує рухатися й розвиватися. Кожен день для мене – кризовий момент.

Ми так засрали поняття "довіра" популізмом, політиканством, брехнею, що воно втратило вагу. Треба повертати довіру людей до людей.

Треба розвиватися. Вміти сповільнитися, сісти за стіл, поїсти та поговорити із кимось. А потім змінити усе довкола себе.

Ядерний вибух ніщо порівняно із силою слова.

Мої страхи банальні. Боюся самотності, втрати близьких, боюся за країну. Боюся, як казав мій товариш, що "все, що я зробив, одного разу викинуть з майстерні на вулицю".

Молодість триватиме, доки людина не визнає своєї старості.

Музика – гармонія світу. Зараз більше люблю слухати, ніж грати.

Коли на терези випали музика й мистецькі проекти, обрав друге. Поп-музика захоплювала все менше. Мистецтво – універсальніша форма самовираження.

Я музикант-самоук. Умію грати на інструментах, можу писати пісні. Та я вперся у стелю власних можливостей.

Назавжди запам'ятав концерт "Океану Ельзи" в Севастополі. Ніхто не міг уявити, що львівський гурт збере повний стадіон у Криму. Ми змогли. Тоді вперше відчули визнання. Ця ситуація показала наші стереотипи про півострів.

У більшості випадків люди народжуються щасливими. Нещасними стають через дитинство – скривдили, образили, недолюбили.

Добро може творитися злими методами. А зло – добрими.

Реформи – це переформатування. Щоб це зробити, треба щось поламати.

Розділяю поняття віри та релігії. Нам було би про що поговорити з Богом.

Хочеться жити в культурній країні. Тому я в активному процесі.

Відкинув би багато церемоніальних речей на державному рівні. Паради, інавгурації – це пережитки. Світ стає все більше кежуальним. У простоті немає нічого поганого.

Не хочеться конкурувати із сусідами. Пора позбутися порівняльного аналізу: "Львів – маленький Париж". Це принижує – і нас, і їх.

Війни існують лише в головах політиків. Думаєте, німці так ненавиділи євреїв, що хотіли всіх винищити? Це все накрутки з подачі однієї людини.

Давно не читаю художньої літератури. Не отримую від неї задоволення. Над книжкою треба зосередитись. А мені в голову весь час лізуть думки.

Маємо стільки прав на помилки, що користуємось ними із задоволенням.

Через століття ніхто не згадуватиме про політиків. Пам'ятатимуть тільки митців.

Зараз ви читаєте новину «"Маємо стiльки прав на помилки, що користуємось ними iз задоволенням"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 93
Голосування Хто нині найсильніший український футболіст?
  • 1) Олександр Зінченко
  • 2) Тарас Степаненко
  • 3) Андрій Ярмоленко
  • 4) Роман Яремчук
  • 5) Віктор Циганков
  • 6) Руслан Малиновський
  • 7) Марлос
Переглянути
Погода