Ракові пухлини в організмі є системами, які діють проти самого організму. Виробляють антитіла проти здорових тканин. Щоб зберегти цілісність і внутрішню сумісність, система повинна знищити джерело протиріччя.
Патологія імунної системи подібна до "патології" правозахисних органів держави. Організована злочинність і корупція десятиліттями порядкують в Україні, а на Донбасі набули відкритих форм колаборації й тероризму. Їх треба розглядати не лише як патологію соціальну, але й ширше – як системну. А отже методи боротьби повинні випливати із системних соціальних заходів захисту суспільства.
Терористичний анклав на Донбасі – це своєрідна "ракова пухлина" на тілі держави. Існування цього новоутворення небезпечне для Української державності.
Уявімо, що ми повернули собі землі з людьми, які українцями себе не вважають і прагнуть стати частиною "русского мира". У складі нашої держави вони й далі тягнутимуться до Росії, постійно оборонятимуть свій інтерес. Частково регіональний, частково національний. Згадаймо поведінку французів у Квебеку, вимоги курдів і каталонців, басків, північних ірландців, шотландців. Який сенс Україні утримувати в межах своєї території вороже налаштованих людей?
Лжегромадянам із синіми паспортами з золотим тризубом прищеплювати любов до України, заохочувати бути лояльними до Києва можна хіба що великою зарплатою і пенсіями, дотаціями, преференціями. Але таке загравання – сумнівне й ненадійне.
Утримувати чужорідний елемент у державному тілі України й дорого, й небезпечно. Такий експеримент може обернутися стратегічною поразкою аж до втрати державності.
8 січня 1961 року на всенародний референдум про самовизначення Алжиру винесли питання: "Чи схвалюєте ви законопроект щодо самовизначення Алжиру?" 74 відсотки учасників висловили схвалення, фактично підтримавши ідею про незалежність.
Я не знаю, як проголосують українці, якщо на референдум винесуть питання про самовизначення Донбасу. Але вважаю, що цьому питанню має передувати застереження: "Люби Україну або забирайся геть".
28 квітня 2016 року в інтерв'ю "Голосу Америки" Вадим Пристайко, ще в ранзі заступника міністра закордонних справ, допустив можливість проведення виборів на території ОРДЛО. Визнавши, що після цього в українській політиці можуть з'явитися люди, яких Київ називає терористами та сепаратистами: "Ці люди мають там вплив. Я боюся, нам доведеться жити з цим, враховувати всі інтереси великої території України. Щоб держава змогла просуватися далі, маємо знайти консенсус. Якщо в результаті виборів, відкритих і чесних, ці люди прийдуть до влади – нам доведеться шукати можливість взаємодіяти з ними – і в парламенті, і в урядових структурах, і на місцях".
Виходить, що більшість громадян України має пристосовуватися до інтересів меншості?
В Австралії інакше. У вересні 2006-го опублікували указ, у якому йшлося, що мусульманам, які бажають жити там за законами шаріату, доведеться залишити цю країну. Міністр оборони Брендан Нельсон заявив: "Люди, які не хочуть бути австралійцями і які не хочуть жити відповідно до австралійських цінностей і розуміти їх, можуть забиратися. Іммігранти, а не австралійці повинні пристосуватися. Ми говоримо переважно англійською, а не іспанською, ліванською, арабською, китайською, японською, російською чи будь-якою іншою мовою. Тому, якщо хочете стати частиною нашого суспільства, вчіть нашу мову!"
Хто з українських владців наважиться на таку відвертість?
Війна не надто вплинула на шовіністичні переконання проросійської частини населення. Керівник соціологічної групи "Рейтинг" Олексій Антипович відзначає, що в Україні приблизно кожен сьомий житель симпатизує президенту Росії. І попри заборону комуністичної ідеології ця людиноненависницька доктрина не зникла з голів українців.
Виcновок: неприпустимо інтегрувати в державне тіло чужорідний елемент – різношерстий, мультикультурний набрід і всіляку антидержавну потолоч, – який не бажає пристосовуватися до корінного населення, його світосприйняття. Легітимізувати так звані ДНР і ЛНР – це державний злочин.
Хай українська спільнота буде менша, зате однорідніша, згуртованіша, міцніша, дієвіша.
На засіданні парламентських комітетів Пристайко підтвердив: "Ми домовилися про "формулу Штайнмаєра" на зустрічі радників 2 вересня. Закон про особливий статус вступає в дію в попередньому форматі на момент проведення виборів, а остаточно набуває чинності після рішення Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ".
Стоп. За "формулою Штайнмаєра" виведення російських військ із території України не передбачено, а деокупація Криму й не згадується.
У цій конкретній історії надто багато замовчувань. Політики постійно посилаються на українське законодавство. Але постає питання: чи будуть попередньо роззброєні бойовики? Ким і як? Відповідей на ці питання немає. То про який контроль може йти мова?
Разом із тим Дарка Оліфер, прес-секретар представника Києва на переговорах Леоніда Кучми, у Facebook повідомила, що українська сторона вважає реалізацію "формули" можливою лише за умови виконання таких пунктів: повне припинення вогню; забезпечення ефективного моніторингу СММ ОБСЄ на всій території України; виведення з території України збройних формувань іноземних військ і військової техніки; розведення сил і засобів уздовж усієї лінії зіткнення; забезпечення роботи Центральної виборчої комісії України, українських політичних партій, ЗМІ й іноземних спостерігачів; установлення контролю над непідконтрольною Україні ділянкою російсько-українського кордону.
Але про ці речі Пристайко не згадував. Йому невідомо, що, згідно зі стандартами ОБСЄ, проведення виборів за наявності іноземних військ і найманців заборонено?
"Спроба імплементації "формули Штайнмаєра" загрожує Україні штучним створенням російсько-кримінального анклаву на Донбасі та втратою Криму щонайменше на десятиліття, – вважає Андрій Сенченко, лідер політичної партії "Сила права". – Наступним і швидким результатом стане втрата незалежності. У цьому полягає суть путінської формули, покладеної в основу Мінських домовленостей у лютому 2015-го. "Формула Штайнмаєра" – не більше ніж обгортка для цього дурного змісту".
Мінські угоди – це домовленості, не ратифіковані Україною. Тож у цьому питанні треба керуватися винятково міжнародним правом, що передбачає відповідальність агресора за свої дії і право країни на самооборону.
"Ми напали на Росію? Ми окупували частину її території? Яка логіка такої тактики переговорів? Правда за нами. Бог за нами. Ми повинні вести вперед, а не відповідати на закиди агресора", – говорить Володимир Огризко, дипломат, екс-міністр закордонних справ.
В інтерв'ю "Московському комсомольцю" міністр оборони РФ Сергій Шойгу несподівано заявив, що "і думати не хоче про можливе зіткнення армій України та Росії". Мало того, він має "надію, що в українського народу і в української влади вистачить волі, сил і можливостей остудити ті гарячі голови, які закликають до подібної дурості та божевільного сюжету".
Цинізм путінського поплічника зашкалює. Це називається перекладати з хворої голови на здорову. У людини, яка не знайома з перебігом подій в Україні 2014–2019 років, може скластися враження, що саме Україна і є агресором, що це вона спровокувала російсько-українську війну.
Чи є історичні прецеденти, коли Росія добровільно забралася геть з окупованих територій? Афганістан – не приклад. СРСР агонізував і не міг перешкодити Литві, Естонії та Латвії здобути свободу. Натомість є Придністров'я, Абхазія, Південна Осетія. Так просто Росія нам спокою не дасть і з Донбасу не забереться.
1 жовтня учасники Тристоронньої контактної групи узгодили текст "формули Штайнмаєра". Представник України Леонід Кучма письмово повідомив представника ОБСЄ Мартіна Сайдіка, що "українська сторона приймає текст цієї угоди". У ньому зафіксовано, що "справжній закон набуває чинності о 20:00 за місцевим часом у день голосування на дострокових місцевих виборах в окремих районах Донецької і Луганської областей, які призначені й проведені відповідно до Конституції України та спеціального закону України, який регулює проведення місцевих виборів у згаданих районах".
Володимир Зеленський під час терміново скликаного того ж вечора брифінгу запевнив, що "ніяких виборів під дулом кулеметів не буде". Повіримо?
Із виступу президента можна зробити висновок, що він таки потрапив у капкан Штайнмаєра: "Досягнуто домовленостей про розведення військ у Петрівському і Золотому. Хочу заспокоїти місцеве населення: я гарантую, що ви будете захищеними і відвід військових не вплине на вашу безпеку". Повіримо в особисті гарантії президента?
А ще Володимир Зеленський повідомив: "Буде новий закон, який розробить парламент, порадившись із суспільством. Не буде ніякої капітуляції! "Формула Штайнмаєра" має бути імплементована в новий закон про особливий статус".
Президент запевнив, що, перш ніж провести вибори, він зустрінеться з лідерами нормандського формату. Мовляв: "Підготуємо запобіжники. Ми з вами ніколи не підемо на те, щоб проводити вибори, якщо там є військові".
Які "запобіжники"? Французькі? Своєю скандальною заявою щодо повернення Росії в ПАРЄ Макрон дав зрозуміти, що гратиме на боці московитів: "Підтримую, щоб Росія залишилася в Раді Європи, оскільки переконаний, що російський народ близький до європейського гуманізму і сам брав участь у його створенні. Це об'єднує і географію, і культуру, і спадщину Росії, які є європейськими". Як мовиться, без коментарів.
Судячи з брифінгу, Зеленський і сам толком не знає, що має робити. Прочитав із папірця написане, обмежився загальними тезами і хутенько залишив аудиторію.
На зустрічі з представниками парламентських фракцій він переконував, що про капітуляцію України не йдеться. Нервував, але запевняв, "що все буде добре, він усе розрулить і парламент може розслабитися. Ніяких виборів", повідомили джерела інтернет-видання "Українська правда". Але пояснити свою позицію з трибуни Ради президент відмовився.
2 жовтня на документ емоційно зреагували глави ДНР і ЛНР. Мовляв, українська сторона визнала право народу Донбасу на самовизначення, і закликали президента України "не диктувати Донбасу умов". Отакої! Чи хтось вірить, що текст заяви-ультиматуму Пушиліна і Пасічника від імені "народа Донбаса" не писаний у Кремлі?
Найімовірніше, аби перекласти відповідальність за капітуляцію країни, Зеленський вдасться до прямої демократії – питання по Донбасу буде винесене на всеукраїнський референдум. Можна припустити, що й Медведчук, і Стефанчук, і Богдан допоможуть провести таку акцію. Та й нова ЦВК осторонь не залишиться.
Чим насправді керуватимуться найближчим часом "слуги народу", залишається тільки гадати. Складається враження, що Банкова не розуміє конечного бажання Путіна вмонтувати ОРДЛО – цю ракову пухлину – в державний організм України, щоб смертельно заразити її. А відтак знищити.
Особливий статус Донбасу не принесе миру. Якщо ОРДЛО інтегрується в Україну, Європа отримає сухопутне Сомалі.
Чи зуміє українська влада оперативно виробити стратегічний план дій? Бо зараз його немає. У "слуг народу" з логікою не все гаразд. Тож воліють перекладати політичну відповідальність на суспільство, підкидаючи йому суперечливі ідеї. Якщо реакція на них негативна, починають переконувати громадян, що ті "не так зрозуміли".
Що далі? Варіантів небагато: національне приниження чи продовження протистояння. До перемоги. України
3 
1
Коментарі