"Кохання на все життя – хороша ідея"

У школі вчителі не були антирадянськими, але навчили мислити критично, не сприймати все на віру, шукати інформацію.

Не маю жодних поганих спогадів із дитинства. Батьки дали розуміння світу. Мати привчала любити мистецтво. Показувала художні альбоми, водила на виставки, давала творчі завдання. Батько – інтелектуал. Багато читає, має жагу до знань. Про всі новинки української літератури дізнаюся від нього.

Середина і кінець 1980-х – був вибір, свобода. Багато колег-митців кажуть: тоді дозволяли собі те, що не можуть зараз. У 1990-х стало зрозуміло: свобода є, але немає гарантій на майбутнє. То були часи безнадії, руйнування ілюзій. Бувало, йдеш зі знайомим на каву, а через тиждень бачиш, як він під церквою просить милостиню. Багато хто не вижив, фізично й духовно.

Обрав галузь, якою займався батько. З дитинства у цьому крутився. Нічого не міняв би тепер. Хіба що – робив свою роботу ще краще.

 

У вузі важливо набути притаманний для твоєї галузі спосіб мислення. Решта – деталі, яких можна нахапатися по ходу. Все одно, коли приходиш на роботу, вчишся заново.

Мав кілька компаній. Інститутська, мистецька й ті, з ким тусив на Вірменській (вулиця Вірменська у Львові – популярне місце зборів неформальної молоді. – Країна). Часто це були люди талановитіші й розумніші за мене. Намагався всмоктувати від них знання і риси характеру. Вони – частина мене.

У спілкуванні з жінкою завжди є сексуальний компонент. Ми ж не дружимо з тими, хто нам несимпатичний.

Коли починаємо судити про категорії нормальності, стаємо на слизьку стежку. Завжди можна помилитися. Бо що зараз є нормою? Якщо від гетеросексуальних зв'язків з'являлися діти, то це вважали нормою. А якщо в чоловіка й жінки дітей немає, то це норма чи патологія?

У Facebook точаться дискусії між лібералами й консерваторами. Розумію і тих, і тих, не можу стати на чийсь бік. Я консерватор і ліберал водночас.

Живемо в комфортний час. Маємо доступ до необмеженої кількості інформації. Це велике поле для діяльності, яке повинно допомагати й надихати. Усі мали б творити щось неординарне. Але не користуємося можливостями. Кажуть, найцінніші мистецькі твори з'являлися в часи жорсткої цензури.

Раніше художник протиставляв себе державі та владі. Тепер – стереотипам суспільства.

Намагаюся не думати про смерть. Як науковець мав би свої гіпотези базувати на експериментах. Але зі смертю важко експериментувати. Підозрюю, що в цей момент просто вимикається лампочка.

Поступ нашої держави неможливий без завершення війни.

Всі ніби проти корупції. Водночас тішимось, коли в Раді маємо вуйка, який допоможе вирішити питання.

Ми виховані так, що займаємося тим, що не подобається. Живемо ілюзіями. Молоде покоління навпаки – ефективне й раціональне. Хоч інколи це переходить у цинізм, який лякає.

Гроші потрібні для забезпечення базових потреб. Якщо їх вдосталь, починається самореалізація, культурна освіта. Якщо їх нема – то нащо тобі театр?

Українці часто діють нераціонально. Можливо, це наша особлива риса.

Я – візуал, тому в першу чергу оцінюю зовнішність. Маю ідеал – цікава, освічена талановита жінка. Такі є.

Підлітком бунтував, але акуратненько. Які в нас тоді забави були? Напитись і хуліганити. Кілька разів затримувала міліція.

Не варто легалізувати легкі наркотики. Алкоголь – теж наркотик. Для чого узаконювати ще один?

Часто люди кажуть, що живуть якоюсь справою. Я живу фотографією. Перший мій фотоапарат був радянський, фірми "Елікон". Зараз працюю з фотоапаратами, значно старшими за мене. Знімаю на плівку. Сам проявляю і друкую фото. Цифра і плівка – як штучні і справжні коштовні камені. Іноді їх важко розрізнити. Але завжди знатиму, що в мене на пальці – діамант.

Якщо мистецтва забагато, воно стає сміттям.

У нашої планети є загрози. Сподіваюсь, не такі апокаліптичні, як розповідають. Зрештою, науковці твердять, що на Землі вже було глобальне потепління.

Кохання на все життя – хороша ідея. Але в мене поки що не виходить.

Я – космополіт. Але подорожувати не люблю. Поїздки за кордон – це стрес. Зате знаю чимало класних галицьких містечок – Чортків, Бережани, Бучач, Заліщики. Це мої місця сили.

Люблю відчувати тонкощі смаку їжі. Але готую прості страви. Так ніколи не помилишся.

Недоглянуті мужчини виглядають гірше за недоглянутих жінок.

Злюсь, коли кажуть, що жінка мусить бути жіночною, варити борщ, а чоловік – мужнім, полювати на мамонта. Антропологи стверджують, що на мамонтів не дуже то й полювали. Спробуй завали таку тварюку. Ловили дрібніших.

×