"Ким заселили Запоріжжя? Найгіршими"

Швидких змін в Україні не буде, і прискорювати процес не варто, – вважає запорізький громадський активіст Роман П'ятигорець

Із Романом П'ятигорцем зустрічаємося ввечері під міською лікарнею № 5 у Запоріжжі. Наступного дня його мають оперувати. Сідаємо на лавці під березою. Роман задирає футболку, показує забинтований живіт. Каже, операція вже третя. За 2 години розмови йому дзвонили мати, яку він називав "сонечком", дядько, брат. З ними говорить українською. Тільки дружині відповідає російською. Викурив п'ять цигарок, бо "їсти не можна, а так легше".

Яке Запоріжжя зараз? Чим відрізняється від решти України?

– Якщо глянути на нього до 1917 року, то тут жили греки, німці, але українців було 84 відсотки. Потім почалося – Голодомори, війна, НКВС. Порожні хати заселяли людьми звідусіль. Місто розвивалося як промислове. Коли після війни сюди приїхав з Уралу мій дід-будівельник, тут не залишилося нікого з місцевого населення. Ким заселили Запоріжжя? Найгіршими. Наприклад, дзвонять у Ростов бригадиру, в якого в підпорядкуванні 30 людей, кажуть: давай п'ятьох з родинами на Запоріжжя. Кого він віддасть? Звісно, того, хто бухає, не працює.

Дід розказував, що загадує хлопцям зі своєї бригади щось зробити, то все через сраку. І це вони закінчили ПТУ, технікуми. А загадав німцям полоненим. Виміряв після них вікна – ідеальні. Каже: ви працювали на будівництві? – "Ні". Той учитель історії, той грав на скрипці. Хоч і пухли від голоду, але й гвіздка не вкрали.

А наші після війни їдуть cтудебекером, піймали дівчину, зґвалтували – ми переможці! Дід написав заяву, прибуло НКВС, зупинили інший cтудебекер, розстріляли всіх. Викинули в яму і сказали: так буде з кожним. Пограбували склад – розстріляли. І перестали грабувати. Отак тільки той люмпен можна було тримати і тоді, і зараз.

У Запоріжжі ніколи не було олігархів, як у Донецьку чи Дніпропетровську.

Чим ще, крім відсутності олігархів, відрізняється Запоріжжя від Донецька й Луганська?

– Людьми. Нас врятувало, що, крім люмпену, який заселив весь схід України, до нас приїздили й люди з вищою освітою. Родини інженерів працювали на воєнну, космічну програми. Завод "Радіоприлад" – це військовий зв'язок, і ще якась секретна воєнщина. Хоча офіційно там виготовляли магнітофони "Весна". На "Іскрі" й зараз роблять найсучасніше відеоозброєння, ліцензії на яке купили Сполучені Штати.

Моя мати – інженер. Давала мені читати Солженіцина. Діти тих інтелігентів і люди, в яких є залишки української ідентичності, ДНК тих українців, що жили тут, на Хортиці, і чинять опір зараз.

Як це відбувається на практиці?

– Ми піймали козацький дух, дух людей, які боролися проти насилля. Іван Богун казав, що не можна ріднитися з московітами. Бо був він у Московії, бачив рабство. Бачив, що людей, як худобу, продають на базарах. "Побрататися з цим народом – краще живим стрибнути в полум'я". А гетьман Сагайдачний скільки разів давав чортів Мініну й Пожарському? Як вони від нього драпали! Оця енергія нам передалася.

У нас був Майдан за потужністю другий після Києва. Це що, випадково? Ні. Перед цим, 2012-го створили організацію "Стоп-відкат". Я її очолив. Вона розслідувала корупційні схеми у сфері бюджетних закупівель. З 1999-го очолюю комітет виборців України в Запоріжжі, який повставав проти всіх фальсифікацій.

Мер Олександр Сін – це наш проект. Треба було конче показати, що можна надламати систему в серці електоральної дуги Віктора Федоровича. Щоб виграв не його "регіонал" Володимир Кальцев. Що є альтернатива – незаангажований політично кандидат. Тоді Сін був нормальний. Гарний чиновник: грамотний, законослухняний, креативний. Давав мені слово честі, що не співпрацюватиме з "ригами", бо то відверті бандюки. Потім він його не дотримав. Але річ не в цьому. А в тому, що нас стає відчутно більше.

Що це за люди?

– Різні. Я кожного запитую: "От зараз ти готовий вмерти за Україну?" Прийшов наш лідер Майдану Ігор Артюшенко. "Готовий!" – каже й очі горять. Він загартований. Його й тітушки били, і машину кислотою обливали, і обстрілювали, і міліція мало не щодня приходила з якимись звинуваченнями. Торік він бодався на виборах із мультимільйонером "ригом" Сергієм Кальцевим (екс-нардеп від Партії регіонів, брат Володимира Кальцева. – "Країна") і обійшов його по мажоритарці. Став народним депутатом.

А скільки колишніх кримінальних авторитетів зараз воюють в АТО? Один має дев'ять років зони. Я йому пояснив усе з часів Київської Русі. Каже: "Рома, зрозумів".

Саме ці люди утримали приміщення обласної держадміністрації торік?

– Так. Я взяв свій карабін, кум – помпову рушницю. Прийшли людей 500 – ми кинули клич у соцмережах, скрізь. Стояли озброєні. Я інструктував людей. Якщо будуть лізти у вікна – не стріляйте по кінцівках, лупіть на ураження. Це десант. Були також і козачки заслані. ­Потім нам передали, що чотири автобуси розвернулися й поїхали, коли побачили наш супротив.

Що змінилося в місті за рік після Майдану?

– Нічого. Із кабінету Анісімова (Євген Анісімов – кримінальний авторитет, "смотрящий" у Запоріжжі за президентства Януковича. – "Країна") винесли 5 мільйонів гривень у мішках зі сміттям. Він десь утік. На всіх посадах ті самі люди. Ми тричі пікетували Генеральну прокуратуру, щоб зняти Сіна. До нас вийшов чиновник і сказав: "Рідненькі, мені шкода на вас дивитися. Завезли "бабки" за нього – ви що, не розумієте?"

Олександрові Шацькому (прокурор Запорізької області. – "Країна") Генпрокуратура каже: роби, що хочеш, але не здумай посадити Сіна.

Нам треба такого губернатора, як Москаль на Луганщині. Я навіть писав петицію президенту, щоб нам його віддали.

Потрібно міняти всіх. Он Шацький побув на Майдані. Як тільки вернувся в систему (був прокурором Запорізької області до 2005 року і вдруге ним став торік. – "Країна"), їздить джипом Lexus робочим. Собі придбав Audi. Мене поставте замість Сіна. І що? Я прийду на його місце і буду таким самим Сіном. Система мене ковтне.

Як оцінюєте дії теперішньої влади?

– Повертаємося на рейки а-ля Юля і Ющ. Ще в Петі синдром "любих друзів" – ставити на посади своїх. От чому наша область півроку жила без губернатора? Чому мене не поставити, наприклад? А призначили Валентина Резніченка, перше розпорядження якого – подавати листи йому російською мовою.

Але є й позитивні зміни. Звільнили голову ДАІ Олександра Єршова, бо донька виклала в соцмережах фото дорогих автівок. Однак швидких змін не буде. І не треба прискорювати цей процес. Як казав Шекспір: так хоче час, ми – його раби.

Ви в усіх запитували: чи готовий вмерти за Україну? Чому самі не пішли воювати?

– У мене білий квиток ще зі школи – не годен к строевой службе. Один полковник з Волині сказав: "Не можна, щоб усі брали зброю до рук і воювали. Ти робиш своє. І тому ми всі одягнені, нагодовані, бо ти потурбувався. А як прийдеш воювати, то сам і ми з тобою сидітимемо в драних чоботях і будемо пухнути з голоду".

Скільки триватиме війна?

– Недовго. Війна втомлює. Людям потрібні переможні реляції. Коли ж нема голосу Левітана, населення починає плюватися. Проект "Новоросія" – у сраці. Тепер вони намагаються завдати ще більшої руйнації і залишити нам діру – рану, яку треба оперувати. І зазомбованих людей. Але відтягуватимуть якомога довше. А в нас уже є армія, є люди, які понюхали пороху, є допомога обладнанням зі Штатів. Якщо попхаються далі – на них чекає Армагеддон. А поки що – вялотєкущая шизофренія.

Крим буде наш?

– Вернеться де-факто, як тільки відбудеться зміна еліт. Згадайте Росію: співали "Амерікан бой", кричали: "Давайте ножки Буша! Жрать нечего!" Завалили їх новими технологіями, товарами. Тепер вони такі зневажливі: піндоси, амерікоси убогіє. Як у них погіршиться життя, Крим їм і нафіг не треба буде. Ну, щось придумають. Залишать севастопольське консульство Російській Федерації. І знайдуть компроміс: ні нашим, ні вашим.

×