"Волинянин упіймав рибиняку, під закуску з якої можна вдудлити дві відрі горіляки. На гачок потрапило справжнісіньке лускате здоровидло", – повідомив сайт "Волинь" 27 липня. В замітці йдеться про Віктора Шольца, рибалку з Луцька, який у приміському озері виловив рибу вагою майже 10 кілограмів. Скриншоти допису розійшлися по соцмережах: користувачі звертають увагу на незвичні слова "рибиняка", "лускате здоровидло" і "дві відрі".
– Чому написано "дві відрі", а не "два відра"? – питає в коментарях до новини читач.
– Діалектизм, – пояснюють йому. – Відображає давню форму двоїни, яку втратила літературна мова
"Дві відрі" – вираз "два відра", вжитий у двоїні. Це граматична категорія числа на позначення двох або парних предметів. Двоїна протиставлялася однині (один предмет) і множині (багато предметів). Існувала ще в індоєвропейській прамові – понад 2,5 тис. років до н. е. Її успадкувала спільна праслов'янська мова, а згодом – усі слов'янські. Досі збереглася в чеській, словенській, верхньолужицькій, нижньолужицькій. Трапляється в афразійських – івриті, арабській; уральських – хантийській, мансійській, ненецькій. Також властива квеньї – мові, яку вигадав для героїв своїх фентезійних романів англійський письменник Джон Толкін (1892–1973).
В українські мові до XVIII ст. числівники "два/оба" відмінювалися тільки у формі двоїни. Згодом під впливом російської та польської мов форма чоловічого роду "два" витіснила давню форму середнього роду "дві". Відголоски двоїни маємо в сучасних словах "очі" та "плечі". Пережитком цієї форми також є слово "двісті", що походить від давньоруського виразу "двѣстѣ" – "дві сотні".
Словосполучення "дві відрі" часто зустрічається у творах Івана Нечуя-Левицького (1838–1918).
У повісті "Микола Джеря" йдеться: "Старий Джеря й собі готувався до весілля. Він купив 10 відер горілки: вісім відер взяв у жида за готові гроші, а дві відрі узяв наборг. Микола просив батька одіслать кілька відер до Нимидориного дядька; він добре знав, що у Нимидори нема грошей і що її дядько не покладе й шага на весілля".
У творі "Поміж ворогами": "Поставлю дві відрі, поставлю три відрі горілки мужикам! Напою їх, а таки свого дійду! Я ж накручу на його супліку. Я ж йому підставлю стільця під ноги! Бебехне він з Горобцівки! От тоді й я зарегочусь".
Герой комедії "На Кожум'яках" говорить: "О, ще й як добре! Хазяїн і хазяйка дуже люблять пісні і трохи нас на руках не носили. Та тут ми гуртом уклали в копи мало не дві відрі горілки. Он де Гострохвостий надибав собі дівчину!"
Двоїну офіційно затвердили як мовну норму на Всеукраїнській правописній конференції влітку 1927 року в Харкові – тогочасній столиці Української Соціалістичної Радянської Республіки.
Учасниками стали 55 осіб: мовознавці, письменники, журналісти, вчителі. Вони уклали й ухвалили більшістю голосів правопис, що неофіційно називався "харківський" або "скрипниківка" – на честь чинного наркома освіти Миколи Скрипника.
У параграфі 30 ішлося: "Тверді іменники жіночого роду з числівниками "дві", "обидві", "три", "чотири" можуть мати закінчення -і (як м'які), при чім г, ґ, к, х перед -і змінюється на з, ц, с, обов'язково з таким наголосом, як у родовому відмінку однини того слова: "дві книзі", "три вербі", "хаті", "руці", "три квітці", "пісні", "чотири норі" й таке інше".
1933 року створено комісію, яка без жодних публічних обговорень затвердила новий правопис. Він скасовував низку норм, притаманних для української мови, – як то двоїна і літера ґ. Більшість укладачів попереднього правопису репресували. Микола Скрипник скоїв самогубство.
Дядько не покладе й шага на весiлля
"За старим правописом в українську мову вносилася низка архаїчних форм та провінціалізмів, які відривали літературну мову від живої і вбивали клин між українською та російською мовами, – стверджував голова правописної комісії Андрій Хвиля (1898–1938) у книжці "Викорінити, знищити коріння українського націоналізму на мовному фронті". – Треба було говорити й писати "дві книзі", "три вербі", "три квітці" й таке інше. Комісія визнала за потрібне зліквідувати таку форму. Зараз уже не будемо писати й казати "дві слові", а будемо писати "два слова", не будемо писати й казати "дві відрі", а "два відра".
Двоїна дотепер притаманна регіональним говіркам в Україні. Учасники фейсбук-спільноти "А у нас так кажуть" діляться досвідом вживання цієї форми.
Василина Михайлівна пише: "Двоїну чула років із 10 тому на Вінниччині від свекрухи, прощена би… Молодь уже так не говорить".
Тетяна Лук'янова: "На Хмельниччині вісім років тому, коли моя донька була в першому класі, до них відрядили студенток педакадемії на практику. То одна практикантка в зошиті з математики виправила малій "два яйця" на "дві яйці".
Ілля Володимирович: "Дід із Полтавщини казав "дьві" замість "дві".
Питання офіційного повернення двоїни у правопис порушував у своєму блозі на сайті BBC мовознавець Олександр Пономарів (1935–2020). Навесні 2010-го його запитали:
"Кругом бачимо, чуємо: "два гуся", "два відра". Чи не пора відновити у правах двоїну – наш давній скарб, який заборонили комуністи-більшовики?"
Професор відповів:
"На жаль, повністю відновити цю категорію і поширити її на всю українську мовну територію навряд чи можливо".
Жіночу футболку з написом "Дві відрі" та графічним зображенням двох відер можна було купити в онлайн-магазині художника і музиканта Івана Семесюка, 41 рік. В описі товару йдеться: "Білі та сірі футби дівчачого крою, привабливість двоїни, підвищена лінгвістичність тощо. Усе це створено спеціально для вас – симпатичних людей з прикольними цицьками!"
Шанувальники митця назвали таке зображення образливим.
"Тупі сексистські жарти для олігофренів-споживачів досі продаються? Шкода", – коментує Serhii Mykhelev.
"Треба зробити дзеркально для хлопців: "Одні коромислі". Можна ліпити на труси", – пропонує Iryna Kyiv.
Товар зняли з продажу.
"Як виживати сьогодні селу? А я вам можу нагадати, як виживати. Пенсіонерці, яка получає мінімальну пенсію, треба заплатити 250 літрів молока за балон газу. А ми знаємо, на скільки того газу хватає. Щоб ви знали, аби купити літру води мінеральної, це считається "Боржомі" лікувальна, треба віддати дві відрі молока. То хіба це відношення сьогодні до селянина?" –
з виступу нардепа Омеляна Парубка (1940–2017) на засіданні Верховної Ради 20 жовтня 2006 року. Народився на Черкащині, до парламенту обирався від Комуністичної партії
2 
35413
Коментарі