пʼятниця, 15 вересня 2017 11:30

"Дратує, коли людина хоче виглядати краще, ніж є насправді"

Є залежність від алкоголю, наркотиків і від людини. Якщо в останню потрапив сам – згасаєш. Якщо двоє – хвороба в стадії ремісії. Виглядає, як любов.

Світ тримається на стосунках між чоловіком і жінкою. Це – вища форма партнерства.

Баба якось сказала: "Вибирай таку дружину, за яку приємно потриматися". Запам'ятав це.

Кажуть, "сприймай не розумом, а серцем". Ідіотизм повний. Людина повинна все пропускати через мізки.

Щастя – це коли перестаєш відчувати, як плине час.

Живу, як солдат: якщо треба – то треба. Хоч би в яку ситуацію потрапив, намагаюся вписатися в неї максимально.

З дитинства люблю костюми. І виглядаєш солідно, і кишень багато.

Геній – це хвора людина. Має проблеми зі здоров'ям, конфлікти з оточенням. Завжди хотілося бути таким, як усі.

Подвиг – категорія штучна. Який може бути герой, якщо жодна людина не витерпить тортур?

  Сергій ЛУЦЕНКО, 61 рік, директор Харківського патентно-комп’ютерного  коледжу. Народився 14 січня 1956-го в місті Зміїв Харківської області. Батько – директор машинно-тракторної станції і партійний працівник, мати – викладач географії та економіки. Закінчив Національний технічний університет ”Харківський політехнічний інститут” за спеціальністю інженер-механік-дослідник. Отримував Ленінську стипендію (100  крб. – Країна). Кандидат технічних наук. Із 28 років завідував кафедрою в Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства. З 1994-го – директор патентно-комп’ютерного коледжу. До 1995-го грав у великий теніс, баскетбол, волейбол, відвідував басейн. Два місяці тому вдруге переніс клінічну смерть. Має кардіо­стимулятор. Дружина 57-річна Надія – домогосподарка. Син 28-річний Євген працює ІТшником у Франції, донька 19-річна Оксана – студентка
Сергій ЛУЦЕНКО, 61 рік, директор Харківського патентно-комп’ютерного коледжу. Народився 14 січня 1956-го в місті Зміїв Харківської області. Батько – директор машинно-тракторної станції і партійний працівник, мати – викладач географії та економіки. Закінчив Національний технічний університет ”Харківський політехнічний інститут” за спеціальністю інженер-механік-дослідник. Отримував Ленінську стипендію (100  крб. – Країна). Кандидат технічних наук. Із 28 років завідував кафедрою в Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства. З 1994-го – директор патентно-комп’ютерного коледжу. До 1995-го грав у великий теніс, баскетбол, волейбол, відвідував басейн. Два місяці тому вдруге переніс клінічну смерть. Має кардіо­стимулятор. Дружина 57-річна Надія – домогосподарка. Син 28-річний Євген працює ІТшником у Франції, донька 19-річна Оксана – студентка

Я системна людина. Маю принципи і намагаюсь дотримуватися їх. Головний – жити в злагоді з собою.

Найкраще від депресії рятує сон.

Люблю спокійне життя, але часто доводиться боротись. Усі 25 років роботи нашого коледжу його хочуть то приєднати, то забрати будівлю, то знищити.

Моє серце зупинялося на 5 хвилин. Здалося, що провалився в інший світ: зі мною спілкувалися, пригощали. Коли опритомнів, не міг згадати подробиць. Відчував присмак манго.

Клінічну смерть переносив двічі. 10 місяців не могли поставити діагноз, а я постійно непритомнів. Якось упав на асфальт і сильно забив коліна. Місяць не міг ходити.

Коли мені було 6 місяців, до нас у хату залетіла кульова блискавка. Підлетіла до мене, зависла над головою на кілька секунд – і зникла. Відтоді почалося: я розрізав собі лезом ногу, падав в окріп, потрапив під пароплав, травився чадним
газом, мав роздвоєння особистості. Якось провалився в люк у міському саду. На заводі вислизнула з рук заготовка – пробила ногу наскрізь. Намагався бути обережним – не допомагало.

Усе, що в мені є хороше – від мами. Після її смерті півроку сидів на ліках.

Палив 36 років. По 2,5 пачки в день. Кинув після народження доньки. Спочатку замінив цигарки сигарами, за чотири місяці перестав остаточно.

Мені кажуть: "Ти постійно шукаєш правду". Я не правдолюб, а цинік. Усе називаю своїми іменами. Немає нічого шкідливішого, ніж невиправданий оптимізм.

Дратує, коли людина хоче виглядати краще, ніж є насправді.

Мститися – це погано. А пам'ятати про зло необхідно.

Мріяв стати лікарем. Але тоді вважали, що на них ідуть діти начальників, нездари, неспроможні вчитися на серйозних спеціальностях. Подався в науку через гордість.

Найбільше задоволення отримую, коли вирішую якусь проблему. Спогади про це підживлюють усе життя.

Батько з мене поганий. Тільки здогадуюсь, як правильно виховувати дітей.

Якщо гроші є, їх треба витрачати.

З людьми спілкуюся легко. Але друзів не маю.

Дружба – це стосунки, які підтримуються однією частиною людей для того, щоб експлуатувати іншу. Справжня дружба може існувати тільки між чоловіком і жінкою.

Не люблю подорожувати. Ми ще толком не роздивилися того, що є у буденному житті.

Якби була можливість, запросив би за стіл Богдана Хмельницького. Запитав би, чим він керувався, підписуючи військово-­політичний союз із Росією?

Якби жив удруге, багато що зробив би інакше.

Зараз ви читаєте новину «"Дратує, коли людина хоче виглядати краще, ніж є насправді"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути