Ексклюзиви
Вівторок, 05 жовтня 2021 17:07

"Деолігархізація Зеленського – це спроба не допустити конкурентів"

В Україні все якісне робить приватний капітал. Він, за п'ятибальною шкалою, виконує завдання на чотири з плюсом, а держава – на двійку, – каже дослідник бізнесу Ігор ГУТ

Середнього бізнесу в Україні майже немає, казали ви 2019-го. Яка зараз ситуація?

– Змінилася на краще. Підприємницький дух в Україні живучий. Ні пандемія, ні криза в економіці та падіння ринків не вбили його. Один із найбільших людських капіталів – підприємці. Вони вистояли. На їхній енергії виникають і зростають компанії. Працюють багато малих. Однак є проблеми із середніми – їх недостатньо.

Влада налаштована розвивати малий і середній бізнес?

– Вона розуміє важливість його розвитку. Декларує і робить деякі кроки підтримки, принаймні малого бізнесу. Але державного курсу на розвиток середнього немає.

Один із найважливіших людських капіталів – підприємці

Будь-яка наша влада озирається на величезну кількість соціально залежних громадян. Ми – бідна країна, тож ці люди становлять велику частину населення. Від Зеленського очікували радикальних реформ у сфері економіки – адже він підприємець. Та він обережно підходить до питань, пов'язаних із малозабезпеченими. Намагається балансувати. Влада не робить ставки на малий і середній бізнес, але має намір його підтримувати. Це стратегія балансу.

  Ігор ГУТ, 47 років, дослідник бізнесу та конкуренції. Народився 2 лютого 1974-го у Володимирі-Волинському на Волині. Батько був електриком, мати – працівницею автобази. Закінчив Національний гірничий університет у Дніпрі за спеціальністю ”Економіка підприємства”. Захистив дисертацію з поведінкової економіки. ”На той час я був єдиний, хто займався питанням ірраціональності, емоційності нас як споживачів. Для Заходу це була норма, для українців – диво”. Навчався у Шведському інституті менеджменту IFL Executive School. Працював у міжнародних компаніях ТEMDE-Ukraine, BROCARD Ukraine. Директор і співвласник шведсько-українського проєкту Develop Your Business. Проводить навчальні програми з розвитку та капіталізації компаній, створює дорадчі ради. Член правління International Renaissance Foundation, заснованої фінансистом Джорджем Соросом. Протягом 10 років входить в борди компаній з різних галузей і допомагає їм підсилити конкурентоздатність. Учасник об’єднання інтелектуалів ”Несторівська група”. 2005-го переїхав із Дніпра до Києва. Про особисте не розповідає
Ігор ГУТ, 47 років, дослідник бізнесу та конкуренції. Народився 2 лютого 1974-го у Володимирі-Волинському на Волині. Батько був електриком, мати – працівницею автобази. Закінчив Національний гірничий університет у Дніпрі за спеціальністю ”Економіка підприємства”. Захистив дисертацію з поведінкової економіки. ”На той час я був єдиний, хто займався питанням ірраціональності, емоційності нас як споживачів. Для Заходу це була норма, для українців – диво”. Навчався у Шведському інституті менеджменту IFL Executive School. Працював у міжнародних компаніях ТEMDE-Ukraine, BROCARD Ukraine. Директор і співвласник шведсько-українського проєкту Develop Your Business. Проводить навчальні програми з розвитку та капіталізації компаній, створює дорадчі ради. Член правління International Renaissance Foundation, заснованої фінансистом Джорджем Соросом. Протягом 10 років входить в борди компаній з різних галузей і допомагає їм підсилити конкурентоздатність. Учасник об’єднання інтелектуалів ”Несторівська група”. 2005-го переїхав із Дніпра до Києва. Про особисте не розповідає

Середній бізнес може збудувати країну, казали ви. А хто має "будувати" середній бізнес?

– Всі країни можна умовно розділити на дві групи. Є успішні й забезпечені, в них є все, але вони відчувають дефіцит підприємницького таланту й капіталу. Намагаються залучити підприємців з усього світу. І є держави, серед яких Україна, – не надто успішні, але багаті на підприємницький капітал. Та ми не вміємо створювати умови для збереження цього капіталу, щоб він не перетікав за кордон. Нас рятує унікальна регенерація – хоч скільки втрачаємо, все одно швидко відновлюємо. Щойно створимо умови для бізнесу – він витягне економіку.

Я обережний із критикою, бо ситуація у країні непроста. Є речі, які ця влада робить класно. Наприклад, те, що робить міністр цифрової трансформації Михайло Федоров, – фантастика. Можливо, на цьому напрямку й відбудеться прорив у створенні умов для підприємців. Принаймні ІТ-сфери.

Якби європейські гроші, які нам виділяють, прямували за призначенням – ми були б фантастичною країною

Для бізнесу Україна має багато переваг – високий рівень проникнення інтернету, добра дешева інфраструктура, людський капітал. Ми – країна з чудовим кліматом і їжею. Тут можна працювати й відпочивати. Маємо достатньо гнучкі правила ведення бізнесу. Але є проблеми – корупція, бюрократія, непередбачувані суди й силові органи. Це відлякує бізнес. Якщо команді Зеленського вдасться це вирішити – буде реальний прорив. І до нас почнуть їхати підприємці з інших країн.

Із 1 січня 2022 року фізичні особи– підприємці другої-третьої груп будуть зобов'язані використовувати реєстратори розрахункових операцій – касові апарати. Як оцінюєте нововведення?

– Для малого бізнесу – мінус. Це ускладнить діяльність. Треба вести додаткову звітність, витрачати кошти. Але з податками ми давно вийшли за межі розумного. Тотальна несплата. Можна було б уникнути зайвої бюрократії та працювати на довірі. Але цього нема, тому держава шукає механізм контролю й виходу з тіні. Хоча, враховуючи винахідливість наших підприємців, можна припустити, що вони й це намагатимуться обійти. Доведеться проводити перевірки. Штрафи, конфлікти погіршать умови. Треба шукати компроміс.

З'являються багаті з іншою філософією, які не заробляли на близькості до влади

У спробах фіскалізації у влади є ключова проблема – як відрізнити малого підприємця від великої компанії, що використовує форму "фізична особа – підприємець" та уникає податків. Малим треба якнайменше ускладнювати роботу. Лише якщо хтось із них піднявся, тоді говорити про касові апарати. У країні відбувається масове зловживання. Тому влада й прийняла таке суперечливе рішення.

25 вересня мало запрацювати Бюро економічної безпеки. Його запуск перенесли на кінець листопада. Це одна з найочікуваніших реформ українського бізнесу. Щоб податкова, Служба безпеки, Державне бюро розслідувань не вели економічних справ і не кошмарили його. Нову структуру очолив колишній голова Державної фіскальної служби Вадим Мельник. Це насторожує підприємців. А що непокоїть вас у запуску цієї структури?

– У країні не працюють інститути. Тому поява структури із сильними повноваженнями, що її очолює людина, яка викликає недовіру в бізнесу, – небезпечна. У зрілому суспільстві все збалансовано. У Сполучених Штатах, хоч би яка з'явилася структура, ти знаєш, куди звернутися і де тебе захистять. Це формує систему балансів. У нас є інститути захисту бізнесу? Щоб запускати установи, як Бюро економічної безпеки, треба одночасно створювати інституції з надання допомоги та захисту бізнесу. Він сьогодні живе за принципом "порятунок потопельників – справа рук самих потопельників". Підприємці створюють асоціації. Це єдине місце, куди можна звернутися по допомогу.

У країнах Центральної і Східної Європи з колишнього соцтабору все якісне – найчастіше зроблене державою. Бізнес відстає. В Україні – протилежна ситуація. Все якісне робить приватний капітал. А держава – через одне місце. Це впадає в око, щойно прилітаєш у "Бориспіль". Людський капітал навіть без належних умов створює казку. Якби європейські гроші, які нам виділяють, прямували за призначенням – ми були б фантастичною країною. Наші компанії випереджають чимало європейських підприємств, дають кращі продукти й сервіс. Але перед іноземцями завжди соромно за те, що робить держава. За п'ятибальною шкалою, бізнес виконує завдання на чотири з плюсом, а держава – на двійку.

1 вересня стартувала податкова амністія. Яких результатів можна чекати – бізнес вийде з тіні?

– Ідея амністії – правильна. Її треба було робити давно. Але знову ми впираємось у кризу довіри. Бізнесменам кажуть: "Покажіть, що у вас є". Це означає офіційно визнати, що ти заробляв, не сплачуючи податків. Це величезний ризик. Бізнес навряд наважиться, бо не довіряє владі. Очікує від держави додаткових гарантій. Де певність, що влада не зміниться і цієї амністії не скасують? Будь-які інструменти, досвід інших країн розбиваються в нас об кризу довіри.

Малий і середній бізнес ніколи не заведуть у Раду своєї партії, пише підприємець Валерій Пекар. Чому?

– Раніше була теорія, що малий і середній бізнес об'єднаються, стануть політично свідомі, братимуть участь у су­спільному житті й у результаті оберуть свого президента. Це утопія.

По-перше, малому й середньому бізнесу нема часу займатися політикою. По-друге, він у ній не розуміється й нею не цікавиться. Це може відбутися інакше – коли просунута еліта, яка виросла у громадських організаціях чи навіть у великому бізнесі, прийде до влади. Візьме на озброєння ліберальну ідеологію й зробить ставки на малий і середній бізнес. Такий сценарій можливий.

Живемо у світі, де немає іншої дійсності, крім уявної

Зараз будується нова світова філософія. На ринку є два типи компаній – великі міжнародні корпорації та стартапи. Перші створюють платформи для других. Технологічна революція змінює підходи до бізнесу. Можливо, це модель для України. Ми ще довго перебуватимемо під впливом олігархів. Навіть якщо зараз пройде закон про деолігархізацію (23 вересня Верховна Рада підтримала в другому читанні та в цілому закон про олігархів. Його мають підписати спікер і президент. – Країна) – вони перефарбуються у великих бізнесменів. Їхні капітали й далі впливатимуть на політику. Але серед них є ті, чия філософія може змінитися. Для капіталізації активів потрібно, щоб країна стала цивілізованою.

У списку журналу Forbes з'являються нові багаті з іншою філософією, які не заробляли на близькості до влади. За п'ять років побачимо в топі не лише мільярдерів, які вийшли з приватизації державних активів. Буде група великих бізнесменів із ліберальними ідеями. Вони можуть створити умови, щоб до влади прийшла відповідна політична сила. Покращення інвестиційного клімату призведе до зменшення ризиків для капіталу.

У Раді національної безпеки й оборони презентували систему моніторингу діяльності олігархів. У "реєстр олігархів" можуть потрапити представники середнього бізнесу, заявила уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова. Які в цьому ризики?

– Якщо не можеш перемогти, треба очолити. В цьому суть деолігархізації. Це спроба не допустити конкурентів. Тобто люди, які стали олігархами, хочуть зачинити двері для інших. Леонід Кучма – "батько олігархів" – створив українських мільярдерів і умови для них. Після відходу Кучми від влади вони стали політичними гравцями. Зараз вималювалася група переможців. Вона й генерує такі ініціативи. Тобто олігархи оголосили війну олігархам. З погляду комунікаційної стратегії вони чинять правильно. Реально деолігархізація не працюватиме, але піде на користь, бо дасть правильний меседж Заходу. Ми живемо у світі, де немає іншої дійсності, крім уявної. Неважливо, що зробимо з олігархами. Головне – що будуть думати, ніби ми їх побороли.

Багато підприємців постали перед необхідністю трансформації компаній під час коронавірусу. Які нові можливості відкрила епідемія?

– Когось примусила зупинитися, змінитися. Когось убила. Але є й багато позитиву. З'явилися нові бізнеси й сервіси. Компанії, що до цього розслабилися, почали різко змінюватися, омолоджуватись. Наш бізнес став виходити за межі країни, експортувати, придивлятися до технологій, діджиталізації.

Мій шведський партнер каже: ніщо так не розвиває компанії, як вимогливі клієнти і криза.

На початок лютого на одному з найбільших сайтів із пошуку роботи була 31 тисяча вакансій. А на початок серпня – 61 тисяча. Нові бізнеси потребують робочих рук, говорить експерт з ринку праці Сергій Марченко.

– Збільшення попиту на людей має позитивні й негативні причини водночас. Пожвавлюється економіка. Особливо в аграрному секторі, ІТ, сфері послуг. Але вакансії з'являються не лише тому, що компанії розвиваються, а й тому, що працівники звільняються. Сьогодні перша проблема – не найняти, а втримати. Люди виїздять. У Німеччині за останні роки суттєво покращили умови для українських гастарбайтерів – дають житло, навчають мови за свій кошт і пропонують вищу зарплату, ніж у Польщі.

Ніщо так не розвиває компанії, як вимогливі клієнти і криза

Формується нова культура, зокрема серед молодих, – люди не хочуть працювати. Прагнуть розважатися. Забезпечена батьками молодь не має вимог щодо квартир, машин, розкоші. Достатньо мати дещицю на розваги.

І є ще один цікавий тренд – популярно бути фрілансером. Люди не хочуть працювати в компаніях, стають блогерами. Це можна зробити за 2 хвилини – є аудиторія на будь-який продукт. Доходить до абсурду – люди не створюють жодного унікального контенту, просто постять своє буденне життя, дітей і мають із цього гроші.

Що вважаєте найбільшою проблемою України?

– Найперше – здоров'я людей. Екологічна ситуація в нас не надто добра, хоч і не найгірша. Подивіться на середню тривалість життя українців (для чоловіків 66 років, а для жінок – 76, повідомляє Державна служба статистики. – Країна). Ми вбили здоров'я нації. Це нас відрізняє від європейців. Коли люди виїздять із країни, є шанс, що вони повернуться. Можливо, з новим досвідом. Але коли вмирають чи втрачають працездатність – це проблема. Алкоголізм, неадекватне харчування – це серйозно. Також величезна кількість гине на дорогах. У нас вкрай низький рівень безпеки як для європейської країни.

Здоров'я нації не вирішується поліклінікою й лікарями, а лише вихованням адекватного способу життя.

Зараз ви читаєте новину «"Деолігархізація Зеленського – це спроба не допустити конкурентів"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі