Ексклюзиви
Вівторок, 11 листопада 2014 13:57

Які пенсії, які субсидії, який газ?
2

Віктор ШЕВЧУК, економіст
”...ЕКОНОМІЧНО ЗАЛЕЖНІ ТЕРИТОРІЇ ЗІ СПЕЦИФІЧНИМ СКЛАДОМ НАСЕЛЕННЯ РАНО ЧИ ПІЗНО ВТРАТЯТЬ ІНТЕРЕС ДО ”САМОСТІЙНОСТІ”, –ВВАЖАЄ ЕКОНОМІСТ ВІКТОР ШЕВЧУК. З НИМ ПОГОДЖУЄТЬСЯ ХУДОЖНИК ВОЛОДИМИР КАЗАНЕВСЬКИЙ

СТОСОВНО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНА МАЄ ВИКОРИСТАТИ ДОСВІД ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ ЩОДО БАНТУСТАНІВ ДЛЯ ТУЗЕМНОГО НАСЕЛЕННЯ

НАЙКРАЩА ДОПОМОГА ЗАХОДУ УКРАЇНІ – ЦЕ ПОСИЛЕННЯ САНКЦІЙ ЩОДО МОСКВИ. А ще краще – у поєднанні зі зменшенням попиту на російський газ. Довготермінові договори з Кремлем – небезпечна ілюзія, якої краще уникати. Для них потрібне раціональне розуміння власних інтересів. Гарний приклад – стосунки Японії й США. Якщо мислити російськими категоріями "боротьби з фашизмом", то в японців після атомного бомбардування Хіросіми і Нагасакі не мало б бути більшого ворога, ніж американці. Проте все навпаки: у Сполучених Штатів немає кращого союзника в Тихоокеанському регіоні, ніж Японія. А все тому, що найбільшу небезпеку для Токіо становить Пекін. Такі реалії раціональних національних інтересів.

Росії така поведінка не властива. Інакше не платили б контрибуцію Рамзану Кадирову в Чечні, а створили за ці гроші з кубанських і донських "козачків" чи технологічних дронів санітарний кордон. І таким чином застрахувалися від серйозніших проблем довгострокового характеру, що неминуче створить "спокійна" Чечня. Так само Москві більше користі від автономного Криму в складі України, бо це було "вічнозелене" джерело проросійських настроїв у Верховній Раді. Але така логіка стосується лише раціональної поведінки. Якщо ж перевагу віддають емоціям – а це російські реалії, то з таким суб'єктом ніхто не домовлятиметься. Навіть якщо для цього є предмет.

Яким би мало бути вирішення Україною проблеми окупованих територій? Раціональне – лише одне: використати досвід Південно-Африканської Республіки щодо бантустанів для туземного населення. Було створено 10 таких утворень на території ПАР і ще 10 – у сусідній Намібії. Офіційно декларована мета – збереження національної окремішності й етнопсихологічного колориту груп темношкірого населення. Чотири бантустани – Транскей, Бопутатсвана, Венда і Сіскей – були оголошені незалежними владою ПАР. Що, втім, не визнавалося світовим співтовариством. Інші три бантустани – КваЗулу, Лебова, КваКва – отримали широку автономію. Ще три – право на самовизначення.

Спочатку передбачалося, що до бантустанів переселяться більшість корінних жителів, аби насолодитися свободою, культивувати традиції предків і позбутися ненависної експлуатації з боку білої меншості. Однак темношкіре населення вважало за краще мешкати у "шанхаях" на околицях великих південноафриканських міст, ніж у власних "незалежних" чи автономних бантустанах. Причина проста – брак робочих місць, що не компенсував можливостей жити за законами предків. Практично єдиним джерелом заробітку там стали казино й топлес-шоу. В окремих випадках – розробка родовищ природних копалин. Проте левову частку доходів бантустанів, у середньому понад 80%, становили надходження з бюджету Південно-Африканської Республіки. В середині 1980-х людей довелося повертати до рідних бантустанів на законодавчій основі, простіше кажучи – силоміць. 1994 року бантустани ліквідували внаслідок міжнародних санкцій проти ПАР.

ВИСНОВКИ З ЦЬОГО ДЛЯ НАШОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ОКУПОВАНИХ РЕГІОНІВ – ПРОЗОРІ. По-перше, економічно залежні території зі специфічним складом населення рано чи пізно втратять інтерес до "самостійності". Як кажуть, прийде коза до воза і скаже "бе". Важливо контролювати державний кордон із Росією – завдання-максимум, або ізолювати "республіки" від решти України – програма-мінімум. На території бантустанів їх жителям можна було б робити практично що завгодно, але без брязкання зброєю. Умови для проведення подібного експерименту є на Донбасі. Звісно, владі ПАР було легше, оскільки країна не була сусідом ядерної держави. Хоча, з іншого боку, темношкірі активісти з Африканського національного конгресу не відчували браку амуніції від Радянського Союзу, НДР і Чехословаччини. Створення "особливих районів" на Донбасі відповідає логіці відповідного зарубіжного досвіду. До південноафриканських бантустанів можна додати американські резервації для індіанців.

По-друге, важливо зібрати на Донбасі максимальну кількість осіб із "донбаським характером" – для запобігання їх надмірній концентрації в інших областях України. Подібно до того, як у бантустани намагалися переселити якнайбільше корінного населення Південної Африки. Не виключено, що для цього потрібно буде повернутися до призабутої практики перевірок паспортного режиму.

По-третє, економічну допомогу з Києва Донбас може отримати за відмови від вільного носіння зброї та антиукраїнської риторики. Можна погодитися на толерування власної "самобутності" жителями "особливих територій", але з дотриманням українського законодавства. Це – більш-менш вільні вибори, відсутність дискримінації за мовною ознакою.

Не можуть не дивувати заяви українських високопосадовців, що, мовляв, до кінця року за газ проблемний регіон заборгує 7 млрд грн. Перевести його на передоплату – і крапка. Відрізати від "труби" – і баста. Якщо визнавати Донбас і Крим окупованими територіями, то не буде зайвим пригадати жителям цих регіонів радянське трактування такого стану справ. Які пенсії, які субсидії, який газ?

І останнє. За два-три роки санкції проти Росії зроблять свою справу, і їй буде не до "навчань" у Ростовській області. Тоді стане можливим відновлення кордону без доброї волі російської сторони. Усвідомлення цього факту може призвести до намагання бойовиків та їх спонсорів розширити площу місцевостей з "особливим статусом" уже зараз – доки не пізно. У такому випадку Україна повинна бути готовою до використання потенціалу власного ракетобудування.

Вирішити проблему з "особливими територіями" не складно. І вони не стануть на заваді вступу України до Євросоюзу.

Бо наявність невизнаної Республіки Північного Кіпру не перешкодила вступу до ЄС Кіпру 2004 року. Зате дотепер заважає європейським амбіціям Туреччини, що цю "респуб­ліку" створила за допомогою власних військ 1974-го. Вступ України до ЄС – це факт, але не раніше 2040 року. Основні передумови: зменшення відставання за показником ВВП на душу населення до 40% від рівня країн ЄС, зниження корупції щонайменше до рівня Болгарії й Румунії, чітка політична орієнтація на європейські цінності

 

Зараз ви читаєте новину «Які пенсії, які субсидії, який газ?». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі