"Якби зустріла Бога - спитала б, чи не потрібно йому щось від мене"

 

У мені є стрижень, який дуже важко змістити. В дитинстві, коли назви цьому стрижню не було, дорослі вважали мене впертою. Потім та упертість перейшла в юнацький максималізм, а зараз - у тверді поняття про те, що таке добро й зло. Тому тепер я залізобетонна.

Перші мої спогади - про величезну балку з густими хащами та болотами. Років із 6 постійно грала там у "війнушку" з хлопцями із сусідніх будинків. Це був район Калінінський на околиці Донецька. Двері там рідко зачиняли - можна було забігти в першу-ліпшу квартиру з вимогою "Пити!" і знову мчати надвір.

Багато чому знаю ціну: життя навчило до всього доходити через власний досвід і не боятися його отримувати. Моє кредо: "Не плач, не бійся, не проси".

Книжки досі мають на мене великий вплив. Вражають стилістика, фантазія, розум автора і його вміння довести прості істини до високої філософії. У цьому плані для мене знакова практично кожна книжка Мілана Кундери. Це завжди одкровення.

Не маю мети писати щось доленосне. Я досить іронічна й самокритична, щоб не впасти в маразм із приводу геніальності своїх творів. Усе вирішують два "ч": читач і час. Але тут поки що все складається на мою користь.

Я - не письменник. Не люблю цього слова й визначення. Просто говорю до інших за допомогою літер на папері. А так маю купу професій. Працювала кіномеханіком у відеосалоні, оголошувала виступи в цирку. Зараз, якби не писала - зробила б невеличку кав'ярню під назвою "Омлет" на узбіччі якоїсь траси. Готувала б там різні омлети для подорожніх.

Писати книжки в Україні — це не робота. На життя заробляю як головний редактор журналу й викладач в університеті. Гроші за книжки отримую приблизно раз на півроку - від 7 до 10 тисяч гривень . Коельо, мабуть, посміявся б .

Аби мені легко писалося, довкола має бути безлад.

Доля існує. Хто здатен прочитати чи хоча б почути її підказки - щаслива людина. Але таких, на жаль, небагато. Хтось вважає, що можна виправити написане. Насправді ж виправити можна лише помилку, зроблену поза написаним долею.

Аби стати багатим, потрібно народитись у заможній родині. Або бути таким розумним, щоб вигадати Facebook, McDonalds, джинси. Успіх - це механізм, який запускаєш не ти, а багато інших людей - для тебе. А ти просто чесно виконуєш своє призначення.

Якби Бог поставив у ряд 20 чоловіків, то кожна жінка пішла б, як собака, до свого. Але Бог так не робить. Тому часом ідеш не до того

Дійсно важливі для мене - здоров'я близьких та любов. Решта докладеться саме.

Що я спитала б у безгрішної людини? Нічого. Що спитати в самої себе? Гріх - це вбивати й обманювати. Щодо цього я безгрішна.

Якби зустріла Бога - спитала б, чи не потрібно йому щось від мене.

Старість приходить, коли починаєш нарікати на молодь і прославляти минуле. Не відчуваю, що можу дожити до таких часів.

Якби дізналася, що живу останній день, то обійшла б усіх рідних і друзів і максимально б їх насмішила. Вони не повинні відчувати смутку. Померти хотіла б під музику Моцарта.

Живу "на інтуїції". Це для мене найголовніше відчуття. Воно не підводить.

Про стосунки я завжди писала чесно на 99 відсотків. Один залишала на іронію та сарказм.

Якби Бог поставив у ряд 20 чоловіків, то кожна жінка пішла б, як собака, до свого. Але Бог так не робить. Тому часом ідеш не до того.

Коли людина закохується, вона худне.

Бачила колись, як у палісаднику ніжно обіймалися двоє пияків: він і вона. У неї були синці під обома очима, у нього - подряпане нею обличчя. Але вони так гарно погладжували одне одного, що було зрозуміло - ось ідеальна пара. Тобто ідеал у тому, наскільки люди підходять одне одному.

Шлюб із моїм першим чоловіком був "дитячий".

Мій третій чоловік, Ігор Жук - бард. Д онька часто ходила на його концерти. Якось прийшла й каже: "Мамо, він співає про тебе, а ти тут сидиш". Це було за рік до того, як ми познайомилися.

Пишаюся своєю донькою Яною. Вона дуже самостійна, завжди знала, чого хоче. У 14 років циганською голкою сама собі пробила у вусі (ОДНИНА) п'ять дірок. Я не сварилася, а продезінфікувала вуха (МНОЖИНА). Іншого разу Яна пофарбувала волосся зеленкою. Запросила її погуляти. Вона побачила, як на вулиці всі на неї дивляться - прийшла додому й вимила голову.

Дитину треба навчити читати, думати й аналізувати. І завжди бути на її боці.

Вищі сили лише підтримують те, що залежить суто від тебе.

План складаю одразу на місяць. А потім дивлюся в календар і міркую, від чого можна відмовитися, щоб трохи більше побути вдома. З читачами зустрічаюся не більш як раз на місяць - і тоді назад у нірку, за комп'ютер.

Не люблю розмов про гроші - це ознака бідності. І духовної зокрема. До грошей у мене ставлення таке: є вони - чудово, треба скоріше витратити. Немає - значить, колись з'являться.

Світ був би добріший, якби вірили в Бога по-справжньому.

Найбільше боюся за близьких. Решту страхів треба долати вмінням у будь-яких умовах залишатися порядною і самодостатньою людиною. Ще боюся мишей.

Коли мені добре чи зле, звертаюся до свого чоловіка.

Якщо ти чесно й багато працюєш, жоден старт не буває "низьким".

Кажу своїм студентам, щоб формували своє бачення світу якнайскоріше. Коли людина в 40 років шукає себе - це занадто. Усе має бути вчасно.

×