— Раніше в електричках від торгашів відбою не було. Пропонували носки, мазі, одяг, рушники. Я часто їжджу, бо мама хворіє. А останні роки продавці майже зникли. З нашого села троє людей раніше так заробляли. Поїхали до Польщі, там вигідніше, — каже 47-річна Валентина Мазур із села Селище Вінницької області. Їде додому електричкою зі Жмеринки.
— Хіба то торги зараз? Коли йшли московські поїзди, то за пів години могла відро вареників продати. Або курку запечену, втроє дорожче, ніж на неї витратила. А це ношуся з пиріжками. Буває, цілий день ніхто не бере. Найважче перед святами і після них. Люди понаїдалися ковбас, геть не купували. За день маю 100 гривень прибутку в кращому випадку, — приєднується до розмови 56-річна Ольга Пекалюк. Торгує випічкою на вокзалі в Жмеринці. Продає пиріжки з вишнями, яблуками по 10 грн.
40-річна Тетяна Поліновська носить в електричках цукерки, печиво, прянощі.
— Торба з продуктами важить 20 кілограмів. За день так натягаюся, що руки відвалюються. Раніше була продавцем на ринку, але власник закрив точку. Вирішила спробувати тут, — розповідає Тетяна. — Працюю через день. Найходовіші — батончики "Їжачок". У мене один коштує 3 гривні. В магазині — 2,2 гривні. За місяць маю 2–3 тисячі гривень чистими.
На залізничній станції в Гнівані до вагона заходить продавець із пивом, горішками й чипсами. Каже, виходитиме за дві зупинки. Взимку багато хворих у вагонах, можна вірус підхопити.
— Люди щедріші, коли повертаються з роботи. Найкраще, як в електричках тепло виключають. Тоді купують чай, гріються. Стаканчик коштує 10 гривень. Ще беруть цукерку чи пряники. Заробітки смішні стали. Раніше по 5 тисяч із дружиною мали. Зараз треба на вигідний рейс попасти, — говорить 43-річний Олександр, прізвище не називає. — Вдень катаються самі пенсіонери. А ввечері — конкуренція. От я на цьому рейсі один пиво ношу, а ввечері — троє.
3 
35413