— Основний показник успішної пенсійної реформи — це рівень заміщення трудових доходів пенсією. В Україні за останні 20 років він упав із 60 до 40 відсотків. Тобто людина, яка зараз виходить на пенсію, отримує 40 відсотків зарплати. Протягом наступних 20 років ця цифра зменшиться ще вдвічі, — розповідає 55-річна Галина Третьякова, генеральний директор Української федерації убезпечення. До лютого була головою громадської ради при Пенсійному фонді.
Які основні мінуси існуючої солідарної пенсійної системи?
— Єдиний соціальний внесок не компенсує всіх витрат Пенсійного фонду. Дефіцит покривають із державного бюджету. Другий мінус — високе податкове навантаження на населення. Третя вада — держава може змінювати правила гри, як захоче. Наприклад, торік у жовтні змінили формулу обрахування пенсій, коефіцієнт ваги страхового стажу.
Із січня 2019 року мають запустити обов'язковий накопичувальний рівень. Що він передбачає?
— Українець в обов'язковому порядку сплачуватиме щомісяця 2 відсотки зарплати до спеціального пенсійного фонду. Поступово внески пропонують збільшити до 7 відсотків.
Чи не завелике буде навантаження на зарплату?
— Держава може ліквідувати фонд соціального страхування і відповідно внески до нього. Це 0,7–1 відсоток. Так зробили країни Балтії. Ще один варіант — скасування військового збору.
Є обмеження, що обов'язково беруть участь у накопичувальній системі люди до 35 років. Старшим не потрібно?
— Я категорично проти обмежень. Людині 58 років. Два роки залишилося до пенсії. Хай накопичує. Якщо неможливо з цієї суми зробити пожиттєву виплату, то отримає капітал. Так роблять у Японії. Коли працівник виходить на пенсію, йому додатково виплачують певну суму. Вона може дорівнювати дев'яти річним зарплатам. Нам потрібна багата людина на пенсії. Яка може витрачати гроші на відпустку, власні захоплення тощо.
Можна буде накопичення використати раніше? Наприклад, на лікування.
— Так, у законопроекті є пропозиція дозволити брати гроші в певних випадках. Перше — коли є критичне захворювання. Наприклад, онкологія. Друге — кредит на житло. За рахунок цих грошей сплачувати відсотки. Третє — на освіту дітей, якщо навчаються на контракті.
Скільки в Україні працює недержавних пенсійних фондів?
— Понад 40. Півмільйона українців користуються їхніми послугами. Ще 1,2 мільйона накопичують кошти в компаніях страхування життя. У нас працюючого населення — 10,5 мільйона. 24 відсотки українців накопичують гроші на старість, за соціологічними дослідженнями.
Які вимоги мають бути до цих фондів, якщо вирішать віддати їм пенсійні гроші?
— Держава може повністю монополізувати цей ринок. Нацкомісія цінних паперів за дорученням прем'єра розробляє концепцію, як зберігати пенсійні кошти. Мовляв, робитимуть один фонд, яким опікуватиметься держава.
Є інше рішення — допустити до накопичувального рівня майже всіх. Для цього треба перетворити недержавні пенсійні фонди в акціонерні товариства. Щоб вони несли відповідальність за гроші людей своїм капіталом. Так зробили Польща, Казахстан. Недержавні пенсійні фонди вважають неприбутковими організаціями. Колись помилково в законі дали їм цей статус. Насправді фінансових установ неприбуткових не буває. Чому їх так називають? Тому що немає власника, який отримував би прибуток. Його щодня розподіляють між учасниками всіх пенсійних програм.
Говорять про повне гарантування державою повернення пенсійних коштів. Підтримуєте це?
— Так, обов'язково має бути гарантування вкладів. Розроблена чітка система: що робити, коли починаються проблеми в одного з недержавних пенсійних фондів. Справа в тому, що їх не виводять із ринку як банки. Пенсійні фонди ліквідують способом приєднання одного до другого. Тому що там залишаються клієнти, їхні гроші.
Ще один страх — загроза націоналізації накопичувальних пенсій, як було в декількох країнах. Як цього уникнути?
— У держави завжди буде велика спокуса націоналізувати пенсійні кошти. Щоб уникнути цього, не потрібно робити обмеження до 35 років для участі в обов'язковому накопичувальному рівні. Залучити до нього якомога більше українців різного віку. Тоді громадяни не дадуть державі забрати свої гроші. Іншого способу захисту немає. Українці повинні розуміти, що це їхня власність. Є випадки, коли народ вставав і захищав свої вклади. Наприклад, у Словаччині.
У країнах Балтії, Східної Європи накопичувальна система не виправдала сподівань. Чому в Україні це має вийти?
— Українці не знають інших методів накопичення, крім міняти гривні на долари. Вважаю, що Польща зробила добре. Не маючи достатньо валового внутрішнього продукту (ВВП) на душу населення, вони запустили накопичувальний рівень. Після більш як 10 років функціювання кількість внесків зменшилася до 2 відсотків. Але потужно почав зростати третій рівень пенсійної реформи — добровільне накопичення. Другий рівень використали, щоб запустити третій. Сьогодні сума солідарного, другого маленького обов'язкового рівня і великого добровільного дає хороші результати. Також Польща отримала Варшавську фондову біржу — джерело інвестицій. Почала розвиватися економіка, зросли зарплати.
2 
1
Коментарі