Ексклюзиви
Понеділок, 06 квітня 2015 17:42

Кубанські школярі у 50-их били однокласників за російську мову - радянський дисидент

"Ну і ще дещо про Кубань в 50х роках. Вам сподобається, криваві пожирателі снігурів", - написала у соцмережі Twitter співачка гурту "Крихітка" Каша Сальцова.

З цими словами вона виклала уривок зі спогадами радянського дисидента Григорія Померанца, який у ті роки працював учителем на Кубані.

 

Це частина його статті "Догматы полемики и этнический мир". Пропонуємо її в перекладеному вигляді:


"1953 року я почав працювати вчителем у станиці Шкуринській (колишнього кубанського козачого війська), і виявилося, що деякі школярі 8-го класу не говорять російською. Мені відповідали за підручником напам'ять. Кубанці - нащадки запорожців, їх рідна мова - українська, але за 7 років можна ж було чогось навчитися... Я вирішив обійти батьків найбільш недорікуватих учнів і порадити їм стежити за читанням дітей. Почав випадково з дівчинки, у якої було російське прізвище. Припустімо, Горкина. Мати відповіла мені не літературною, з якимись місцевими рисами, але безперечно російською мовою. З явним задоволенням відповіла, з усмішкою. "То ви росіянка?" - "Так, ми з-під Воронежа. Нас переселили в 1933 році замість вимерлих із голоду". - "Чому ж не навчили доньку своєї рідної мови?" - "Що ви, їй проходу не було! Били смертним боєм!"

Виявилося, що хлопчаки років п'яти, дошкільнята, своїми крихітними кулачками змусили дітей переселенців балакати по-місцевому. У школі це тривало. За кожне російське слово на перерві - по зубах. "По-русски" тільки на уроці, вчителю. Заборона знімалася з 8-го класу. Учні старших класів - відрізана скиба, вони збиралися в місто, вчитися, і їм треба було говорити мовою міста. Дійсно, до 10-го класу мої козачата вже прийнятно розмовляли. Вся ця автономістська мовна політика стійко протрималася з 1933-го (коли була скасована українізація) до 1953-го і тривала при мені, тобто до 1956-го. Далі не знаю.

Я не думаю, що опір було свідомо організовано дорослими. Організацію вибили б в 1936-1939 роках або в 1944-му, під час ліквідації неблагонадійних, які співпрацювали з німцями. Ні, ніякої організації не було. Була козацька самосвідомість, яку діти відчували, і дитяча самодіяльність. Діти зберегли панування української мови в кубанських станицях; діти ж зберегли традиції цькування євреїв - там, де були євреї (в станиці єдиним євреєм був я)..."


Уродженець Вільнюса Григорій Померанц був засуджений за антирадянську діяльність. У час СРСР друкувався в Європі та США. В Росії його стаття "Догматы полемики и этнический мир" надрукована 2003 року в журналі "Звезда". Помер у Москві півтора роки тому.

В коментарях під дописом Сальцової згадали, що на Кубані досі говорять "балачкою", навіть озвучують нею мультфільми. Один з читачів поділився сюжетом про балачку на російському телеканалі:

 

Зараз ви читаєте новину «Кубанські школярі у 50-их били однокласників за російську мову - радянський дисидент». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

8

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 133
Голосування Чому "Шахтар" слабко грає в обороні?
  • 1) продали Ракицького
  • 2) неуміння тренерів вирішити цю проблему
  • 3) недопрацьовує опорна зона
Переглянути
Погода