"Усе, кінець. Мовчанка і страх смерті запанували на полі бою. Д'Антраг звівся на ноги, весь укритий кров'ю свого противника. Переляканий д'Епернон перехрестився й кинувся навтьоки, немов побачив привида. Д'Антраг обвів поглядом друзів і ворогів, мертвих і вмираючих. Так, мабуть, дивився Горацій на поле битви, яка вирішила долю Риму. Швидко підбіг до Келюса, в якого кров текла з дев'ятнадцяти ран, і підняв його".

Це – уривок із передостанньої сцени роману Александра Дюма "Графиня де Монсоро". Описує дуель за участю міньйонів короля Франції Генріха ІІІ (1551–1589). У сутичці загинули четверо з шести противників. Дюма часто перекручував у своїх творах історичні факти. Багато помилок є в описі дуелі. Але поєдинок справді відбувся 27 квітня 1578 року.

Міньйонами – із французької "крихітками" – називали придворних короля. У Генріха ІІІ їх було восьмеро. Всюди супроводжували монарха, давали поради. Той дарував їм землі та привілеї. Переказували, не обходилося і без інтимних стосунків. Придворні мали жіночі манери: носили широкі короткі бриджі, пудрили обличчя, користувалися солодкавими парфумами.

Міньйон Келюс Жак де Леві застав свою коханку з бароном д'Антрагом Шарлем де Бальзаком, фаворитом герцога де Гіза. Наступного дня почав на людях насміхатися з д'Антрага. Той викликав королівського фаворита на дуель.

 

Сутичка відбувається у парку Турнель. Домовляються битися на кинджалах і шпагах. Запрошують по двоє секундантів. Келюс – міньйонів д'Ампуї Луї де Можирона та Ліваро Гі д'Арсе. Д'Антраг – Рібейрака Франсуа д'Еді та Жоржа де Шомберга. Останній – також міньйон Генріха ІІІ.

Згідно з правилами дуелей, секунданти мають спробувати примирити опонентів. Та виходить навпаки. Рібейрак довго молиться перед початком бою. Це злить Можирона. Обидва витягають шпаги й одночасно простромлюють один одного. Міньйон помирає одразу, Рібейрак – наступного дня. Тим часом Ліваро вбиває Шомберга. Перед смертю той встигає вдарити кривдника кинджалом. Міньйон лікувався шість тижнів і вижив.

Келюс забув удома свій кинджал. Д'Антраг завдає йому 19 ран. Сам отримує кілька подряпин. Генріх ІІІ стежить за лікуванням свого улюб­ленця. Годує бульйоном із ложки. До кінця травня міньйон майже одужує. Хоче покататися на коні. Рани відкриваються, і Келюс помирає.

Король поставив на могилі загиблих пам'ятник – людина, що молиться навколішки. Трагічна дуель загострила й до того напружені стосунки монарха з де Гізом. Через 10 років герцог підняв проти Генріха ІІІ повстання. Той запросив опонента на перемовини. Коли де Гіз прийшов, король наказав охороні вбити його. Тіло порубали на шматки й спалили в каміні.

Тур Геєрдал проплив сім тисяч кілометрів на саморобному плоту

"Експерти не пророкували нам нічого доброго. Казали, що шторми змиють нас із палуби. Що одяг, просочений сіллю, роз'їсть тіло", – згадує норвезький мандрівник Тур Геєрдал (1914–2002).

28 квітня 1947 року з перуанського міста Ліма він вирушає в подорож Тихим океаном на саморобному плоту-вітрильнику. Прагне довести – у давнину племена американських індіанців могли самотужки досягнути островів Океанії й заснувати там поселення.

Геєрдал – біолог за освітою. Пліт будував із 14-метрових дерев'яних брусів, перев'язаних канатами. Палубу встелив бамбуковим листям. На ній поставив халупу з листя бананового дерева. Ящики з їжею залив асфальтом – аби краще зберігалися. Судно назвав "Кон-Тікі" – на честь легендарного полінезійського мандрівника.

Запрошує у подорож ще п'ятьох відчайдухів. Колишні військові радисти і Кнут Гауґ­ланд і Турстен Робю відстежують прогноз погоди. Ерік Гессельберґ працює штурманом і робить замальовки. Бенгт Даніельссон – завгоспом. А ще має з собою 73 книжки з психології. Герман Ватцінґер веде метеорологічні та гідрологічні спостереження.

Тур Геєрдал веде бортовий журнал, ловить рибу і знімає усе на кінокамеру. 17 травня записує: "День незалежності Норвегії. Море бурхливе. Вітер свіжий. Сьогодні я виконую обов'язки кока. Знайшов сім летючих риб на палубі, одного кальмара на даху каюти і одну невідому рибу в спальному мішку. Троє моїх напарників в іншій стороні каюти в самих трусах щось роблять під палючим сонцем. Коричневі від засмаги, оброслі бородами, зі смугами солі на спині, виглядають так, ніби все життя плавали на колодах Тихим океаном".

За добу "Кон-Тікі" долає в середньому 80 км. Їжа сама йде в руки. Летючі риби падають на палубу, акул можна ловити за хвіст і тягнути на пліт. Прісна вода швидко псується. Але виявляється, морську можна пити, якщо насипати в неї трохи вівса.

За три з половиною місяці долають майже 7 тис. км. 7 серпня пліт розбивається біля безлюдного атола Рароріа. Сигнал мандрівників ловить радіолюбитель, їх рятують. Після повернення на батьківщину Геєрдал описує мандрівку в книжці. Вона стає бестселером, зараз перекладена на 66 мов. Документальний фільм "Кон-Тікі" 1951-го здобуває премію "Оскар".

У листопаді минулого року норвежець Тургейр Гіґрафф організував експедицію "Кон-Тікі-2". Запросив 13 дослідників, зокрема трьох жінок. Планували повторити маршрут Геєрдала. Мали потужне обладнання для дослідження Тихого океану. Однак не взяли генератора. 18 березня команда подала сигнал SOS біля берегів Чилі. Усіх врятували.

 

25 квітня 1901 року в американському штаті Нью-Йорк вперше у світі запровадили автомобільні номери. Всіх власників зобов'язали реєструвати своє прізвище, домашню адресу та опис транс­портного засобу. Це коштувало $1 – нині близько $28. Власник мав сплатити за виготовлення металевої таблички зі своїми ініціалами. Її кріпили до автомобіля. За рік зареєстрували 954 номери.

26 квітня 1792-го військовий інженер Клод Руже де Ліль (1760–1836) написав "Воєнний марш Рейнської армії". Він мав надихати солдатів-добровольців у війні Французької республіки проти Священної Римської імперії, оголошеній за п'ять днів до цього. Марсельський добровольчий батальйон заспівав марш улітку того ж року. Відтоді пісню почали називати "Марсельєзою". 24 листопада 1793-го стала гімном Франції.

27 квітня 1975 року вперше й поки що востаннє в історії автомобільних перегонів "Формула-1" залікові бали набрала жінка – ­італійка Лелла Ломбарді, 34 роки. Це сталося під час Гран-прі Іспанії в Барселоні. Гонку зупинили на середині дистанції через аварію. Очки отримували шість найкращих гонщиків. Лелла була шостою серед 26 заявлених спортсменів. 18 із них не стартували або на той час зійшли з дистанції. У підсумковому заліку – за результатами 14 гонок сезону – Ломбарді посіла 21-ше місце.

×