Яким буде шлях до замороження війни в Україні: світові ЗМІ озвучили сценарії

Стратегія обмежувати українські удари по Росії – помилкова, пишуть цього тижня світові ЗМІ.

Також медіа аналізують, яким може бути шлях замороження війни від новообраного президента США Дональда Трампа та яка роль Європи у ньому.

Gazeta.ua дослідила матеріали у західних виданнях.

"Що не так в "ескалації" щодо ударів України по Росії?", CNN, США

За 1000 днів війни Путін не раз попереджав західних союзників Києва про жахливі, потенційно ядерні наслідки "ескалації" війни.

Погрози Путіна стали ще більш жорсткими цього місяця, коли президент Джо Байден дав Києву дозвіл запускати американську зброю більшої дальності по цілях у Росії. У відповідь Путін оновив російську ядерну доктрину і запустив по Україні нову балістичну ракету, здатну нести ядерний заряд. Повідомлення сприйняли як погрозу прихильникам України - не випробовуйте нас.

Але після майже трьох років війни ці події набули звичного ритму. Кожного разу, коли Україна зверталася з проханням, союзники агонізували - чи задовольнити його? Побоювались, що це призведе до ескалації та спровокує відповідь РФ.

Щоразу, коли Захід приймав прохання України, найбільш катастрофічні загрози Росії не реалізовувала. Те, що було табу одного тижня - наступного ставало нормою. Немає підстав вірити, що цього разу буде інакше.

Натомість це приклад успішної стратегії Кремля - змусити Захід дивитися на війну очима Росії, плутаючи спроби України протистояти російській агресії як велику "ескалацію".

"Кремль бореться, щоб змусити Захід дивитися на війну не з власних позицій, а в альтернативній реальності, породженій Кремлем. Вона дозволяє РФ перемагати в реальному світі", - писав у березні Інститут вивчення війни (ISW).

 

Співавтор звіту Катерина Степаненко розповіла, що стратегія полягає у відродженні радянської концепції "рефлексивного контролю", за якою держава нав'язувала супротивнику хибний вибір, змушуючи приймати рішення проти власних інтересів.

"Постійні дебати Заходу та затримки з військовою допомогою - яскравий приклад успішної рефлексивної стратегії Кремля, яка змусила Захід до самостримування, попри регулярну ескалацію війни Росією", - каже Степаненко.

Цю стратегію можна було побачити в четвер, коли Росія провела масштабну атаку, націлену на енергомережу України. Хоча Путін сказав, що атака була "відповіддю" на рішення адміністрації Байдена щодо зброї більшої дальності - Росії не потрібен був привід для таких ударів у минулому.

Недавні зміни в політиці західних союзників України, які відбулися після того, як Росія залучила 11 тис. солдатів із КНДР - не є ескалацією, як це намагається показати Кремль, каже Степаненко.

"Росія почала неспровоковане вторгнення в Україну і регулярно посилювала війну, щоб зберегти ініціативу на полі бою. Схвалення використання Україною систем дальнього удару проти Росії дозволяє Україні вирівняти можливості", - каже вона.

Адміністрація Байдена відправила ракети ATACMS в Україну на початку року, але поставила суворі умови щодо того, як їх можна використовувати - можуть стріляти по російським цілям в окупованій Україні, але не по Росії.

Колишній директор Центру НАТО з контролю над озброєннями Вільям Альберк каже, що ця політика не мала сенсу і принесла величезну користь РФ.

Даючи ATACMS, але дозволяючи бити ними лише по Україні, "ми послали Росії меседж: "Переїдьте на пару кілометрів і ви в безпеці", - каже Альберк.

По суті, ця політика призвела до "ідеї, що Росія може вбити кого-завгодно в Україні, але Україна не може вбивати росіян, які атакують її, якщо ті в Росії. Це нісенітниця", - каже Альберк.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бізнес на смерті: чи реальний крах РФ і коли саме

Дії України залишаються в рамках законів ведення війни. Як заявив глава МЗС Польщі Радослав Сікорський, "жертва агресії має право захищатися навіть на території агресора".

Серед тривожних реакцій на події минулого тижня легко забути, що Україна давно запускає власні дрони по цілях у глибині Росії і стріляє з західної зброї по території, яку Кремль вважає своєю. Рішення стріляти західною зброєю трохи більшої дальності - відмінність у ступені, а не в характері.

"Знову і знову ми доводимо, що коли перетинаєте фальшиву червону лінію РФ, нічого не відбувається", - каже Альберк.

"Як Трамп впорається з війною в Україні?", The Economist, Велика Британія

У січні Трамп повернеться в Білий дім. Чи зможе він покласти край найбільшій війні в Європі з 1945-го? Шанси проти нього.

"Це як Колумб, який намагається побачити щось за океаном, гадаючи, що пливе в Індію", - каже колишній віце-прем'єр і ексглава українського МЗС Костянтин Грищенко.

Є побоювання, що Трамп просуватиме погану угоду заради її зовнішнього вигляду, а не змісту.

Якщо пріоритет Трампа будь-яка угода, то міг би просто припинити допомогу Україні та наполягати, щоб вона прийняла вимоги Росії. Дехто з його оточення, як-от син Дональд Трамп-молодший, в захваті від ідеї, що батько позбавить Україну допомоги.

"Мені байдуже, що станеться з Україною", - заявив у 2022-му Джей Ді Венс, обраний віцепрезидентом Трампа.

Якби Америка пустила Україну на самоплив, Путін міг би диктувати умови. У червні він висунув вимоги: Київ має вивести війська з чотирьох областей, анексованих РФ, попри те, що чверть цієї території в руках українців. Та відмовитися від планів вступу в НАТО.

Це вимоги напоказ. У листопаді російські чиновники сказали Reuters, що розглядають можливість просто заморозити фронт з "простором для переговорів щодо поділу" території. Але ЗСУ відступають, російська оборонна промисловість гуде, а війська КНДР приєднуються до росіян. Тож Путін вважає, що перемагає.

 

Хоча економічний і соціальний тиск у Росії росте, Путін не спішить закінчувати війну. Він навіть міг би повторити деякі принизливі вимоги, висунуті під час мирних переговорів 2022-го, включно з жорсткими обмеженнями на обсяг ЗСУ (не більше 85 тис. осіб), танків (не більше 342) і ракет (максимальний радіус 40 км), бо знає, що українці не приймуть цього, навіть під тиском.

Однак оглядачі вважають, що Трамп вважав би поразку України поганою для США та власного іміджу.

"Трампа не вважатимуть слабаком. Він не піде на погану угоду", - каже Метью Кроніг з Atlantic Council, який написав статтю для The Economist із Майклом Волцом, якого Трамп обрав радником із нацбезпеки.

Інсайдери кажуть, що Трамп боїться, що невдача в Україні вдарить по його іміджу, так само як хаотичне виведення військ США з Афганістану 2021-го зашкодило президенту Джо Байдену.

Волц визнає, що США знадобляться важелі впливу, щоб добитися кращих умов від Путіна. Він пропонує Америці розширити експорт газу, придушити продажі російської нафти, дати Україні більше зброї й послабити обмеження на її використання, якщо Путін не сяде за стіл переговорів.

Курт Волкер, який був спецпосланцем в Україні під час першого терміну Трампа, припускає, що підхід Трампа може полягати у вимозі до сторін зупинити війну без усіляких умов.

Кіт Келлог, генерал у відставці, якого Трамп призначив спецпосланцем по Росії та Україні і Фред Флейтц, ветеран ЦРУ - пропонують, щоб США після припинення бойових дій "продовжили озброювати Україну, і переконалися, що Росія не зможе просуватися далі й не атакує її знову". Україну, за їх пропозицією, не будуть просити визнати анексію, а США і союзники скасують санкції і нормалізують відносини з РФ, лише якщо Москва підпише мирну угоду, "прийнятну для Києва". Якби Трамп взяв ці пропозиції за основу, українці були б у захваті.

Інше питання, яку роль гратиме Європа. Трамп вважає, що коли йдеться про допомогу Україні, європейці мають нести більшу частку витрат. Європейці виділили 118 млрд євро на допомогу Києву, порівняно з 85 млрд євро від США. Співвідношення 60:40. Можливо, Трамп хоче змістити баланс до 80:20.

Втома Європи від війни теж перебільшена. У Німеччині, наприклад, за недавнім опитуванням, 43% респондентів хотіли б збільшення допомоги Києву.

Проблема в тому, що якщо угоду укладуть, західна політична підтримка збереження допомоги може швидко зникнути. Росія витрачає понад 8% ВВП на оборону, тому може продовжувати переозброюватися. Україна буде змушена демобілізуватись, щоб відродити економіку. Це може спокусити Путіна спробувати ще раз через рік чи два.

Україна природно хотіла б твердих гарантій безпеки. В ідеалі - членство в НАТО. Але Трамп зневажає Альянс.

"НАТО - реліквія, яку слід скасувати", - писав чотири року тому Піт Гегсет, обраний Трампом на пост міністра оборони. І навіть якби Трамп погодився, то інші члени НАТО, такі як Угорщина, наклали б вето на вступ України.

Дехто з оточення Трампа пропонує Європі замість цього сформувати коаліцію тих, хто бажає розгорнути війська в Україні.

Проте європейські бази в Україні будуть вимагати складнішого матеріально-технічного забезпечення та досконалішої їх оборони. Скажімо, розміщення п'яти бригад може коштувати 43,5 млрд євро, що дорівнює витратам країн ЄС на сьогодні на військову допомогу Києву. Малоймовірно, що європейці дадуть війська без принаймні часткової участі США.

Європейські уряди не продумали це детально, каже особа, знайома з питанням. Але ця велика ідея обговорюється на високому рівні в європейських столицях. Країни Північної і Східної Європи найбільш зацікавлені у ній. Західної і південної менше.

Попри те, що громадська думка у багатьох країнах Європи проти відправлення військ, якби таке розгортання багатонаціональних сил ЄС сталося після зупинення бойових дій, це могло б їм видатися більш прийнятним.

Макрон оприлюднив ідею відправити французькі війська в Україну. Велика Британія також могла б стати членом експедиційного корпусу. Прем'єр Кір Стармер прагне відновити зв'язки з європейськими партнерами у сфері безпеки. Німецькі чиновники вагаються. Але лідер ХДС і ймовірний наступний канцлер Фрідріх Мерц відкритіший до цієї ідеї.

Але ці плани залежать від того, чи Трамп збереже інтерес до досягнення угоди. Ерік Чіарамелла з Фонду Карнегі, який працював у Білому домі за першої каденці Трампа, каже, що ізоляціоністське крило Республіканської партії на підйомі. Трамп може шукати легкої угоди за допомогою комбінації "пряника для Росії та батога для України" - пропозиції зняти санкції з Росії та погроз відрізати поставки зброї Києву. Якщо Україна впаде, Трамп в усьому звинуватить Байдена, каже Чіарамелла.

Український колапс не неминучий, хоча російські успіхи найближчими тижнями прискоряться.

Водночас адміністрація Байдена все швидше дає зброю в останні тижні його перебування на посаді президента, витрачаючи останні кошти, дозволені Конгресом. Вона також пом'якшила правила, що обмежують використання ракет проти цілей у РФ, і передає наземні міни, щоб перешкоджати просуванню росіян.

Поставки зброї триватимуть і в наступному році, якщо Трамп їх не зупинить. Високі чиновники адміністрації Байдена стверджують, що українські запаси снарядів, зенітних ракет та інших боєприпасів кращі, ніж були протягом тривалого часу.

Радше з надії, ніж з переконання, союзники США висловлюють упевненість, що Трамп не здасть Україну. Багато-хто в Києві вітав його обрання. Президент Зеленський запропонував спеціальний доступ для американських компаній до українських родовищ рідкісних корисних копалин як винагороду, яка може сподобатися Трампу.

Адмірал Роб Бауер, голова військового комітету НАТО, виступаючи на Міжнародному форумі безпеки в канадському Галіфаксі в кінці листопада, заявив: "Не можу уявити, що в інтересах США, щоб Путін вийшов з будь-яких можливих мирних переговорів як переможець".

×