Два темно-зелені паспорти з гербом Радянського Союзу 40 років зберігає киянка Ірина Опря, 73 роки. Вони належали її діду Павлові й бабі Марії Ковалівим.
Ірина Михайлівна народилась у селі Брониця Дрогобицького району Львівської області. Павло Ковалів був там старостою. На початку березня 1944 року в село ввійшли радянські війська.
– Викликали мого діда, приставили пістолета до скроні й наказали сіяти пшеницю. Він опирався, говорив, що ще рано. Але посіяв. Нічого з того не зійшло. Все померзло. 1947 року нас розкуркулили. Це був кінець жовтня. Ми тільки сіли обідати, як у хату ввійшли військові й сказали: "Збирайтесь". Баба хотіла перину хоча б узяти, але солдати не дозволили. Вона кинулася до подушок – їх порізали ножем. У чому були, у тому й сіли на воза, – розповідає Ірина Михайлівна. – Батька відправили в табори у Воркуті. Мене, діда, бабу, маму і брата – заслали в містечко Губаха Пермської області. Нас поселили на території дитячого літнього табору. Документи всі забрали. Кожного місяця дід мусив ходити в міліцію відмічатися, що ми на місці.
З 1932 року єдиним посвідченням особи громадянина СРСР став паспорт. Вклеювати фото до нього почали з 1937-го. Паспорти видавали органи КДБ на певний термін на підставі трудової книжки або метрики. Документ отримували міські жителі, працівники державних установ і робітники радгоспів у селах.
Через три роки після смерті Сталіна – 1956-го – відбувся ХХ з'їзд КПРС. На ньому Микита Хрущов засудив культ особи генералісимуса. Почалася реабілітація жертв репресій. У кінці 1950-х виправдали близько трьох мільйонів українців. Вони отримували паспорти за довідкою про звільнення зі спецпоселення. Її видавало міське відділення міліції.
– 1957 року ми отримали паспорти. Туди записували ім'я, прізвище, дату і місце народження, національність, соціальний статус, ким і на основі чого виданий. Моїй бабусі написали, що вона – неграмотна. Але це неправда. Після того як я вийшла заміж, вона мені писала листи з порадами, – говорить Ірина Михайлівна.
1958-го вона з батьком уперше після розкуркулення побувала в Брониці. Тут люди не мали паспортів до 1967 року. Не видавали, щоб ніхто не виїхав із села. Більшість людей отримали документ під час паспортної реформи 1974–1980 років. Новий документ мав червону обкладинку і був безстроковий.
2 
1
Коментарі