Ексклюзиви
пʼятниця, 15 вересня 2017 11:30

"Никакая национальная музыка не выразила свою народность с таким величием и силой, как малороссийская"

Граф Олексій Толстой відмовився стати військовим радником імператора

"Графиня была живым доказательством, что обаяние не нуждается в красоте, – описує белетрист Костянтин Головін перше спілкування з Софією Бахметьєвою – дружиною графа Олексія Толстого – близько 1870 року. – Её черты лица не были привлекательными. Но умные глаза и умный голос придавали малейшему её слову что-то особенно завлекательное. Мой разговор с графиней продолжался так долго, что сидевшая в другом углу гостиной молодёжь принялась потом меня усиленно дразнить за наклонность прицепляться к старшему поколению".

У січні 1851-го майбутній російський імператор Олександр ІІ дає бал-маскарад у Большому театрі в Москві. Там присутня 23-річна Софія Бахметьєва. В юності вона мала роман із князем Григорієм В'яземським. Народила йому доньку. Князь відмовився визнати дитину. Брат Софії викликав того на дуель – і загинув. У розпачі вона одружилася з полковником Львом Міллером.

Автор: nashbryansk.ru
  Садиба графа Олексія Толстого в селі Красний Ріг, тепер Брянської області Росії. Побудована з дерева за проектом архітектора Франческо Растреллі. ”Дом был в отдалении от крестьянских построек, – описує художник Лев Жемчужніков, двоюрідний брат Толстого. – Въезд в усадьбу – через посаженные липовые аллеи гетманских времён. Между рядами посадок можно было свободно ехать в большом экипаже шестериком с форейтором и поворачивать куда угодно. Посредине дома была столовая с куполом, которая освещалась сверху. Над нею был устроен бельведер, откуда открывался прекрасный и просторый вид во все стороны”
Садиба графа Олексія Толстого в селі Красний Ріг, тепер Брянської області Росії. Побудована з дерева за проектом архітектора Франческо Растреллі. ”Дом был в отдалении от крестьянских построек, – описує художник Лев Жемчужніков, двоюрідний брат Толстого. – Въезд в усадьбу – через посаженные липовые аллеи гетманских времён. Между рядами посадок можно было свободно ехать в большом экипаже шестериком с форейтором и поворачивать куда угодно. Посредине дома была столовая с куполом, которая освещалась сверху. Над нею был устроен бельведер, откуда открывался прекрасный и просторый вид во все стороны”

На балу Софія Бахметьєва знайомиться з письменниками 32-річним Іваном Тургенєвим і на рік старшим Олексієм Толстим. Прадід Толстого – останній гетьман Війська Запорозького Кирило Розумовський. Дід – перший міністр народної освіти Російської імперії Олексій Розумовський. Він мав п'ять "офіційних" дітей і ще 10 – позашлюбних. Серед них була й мати Толстого – Анна Перовська. Завдяки впливовим родичам у дитинстві Олексій бував в імперських покоях і грався з царевичем Олександром. Коли обоє виросли, продовжили дружбу.

Після смерті бездітного дядька Олексія Перовського граф Толстой успадкував його маєток. Може дозволити собі проводити вільний час на світських вечорах або в мандрах за кордоном. Але марить літературною кар'єрою. Пише вірші й оповідання, видає фантастичну повість "Упир".

Тургенєв звертає увагу на жінку з красивою фігурою і пишним волоссям. Просить її зняти маску. Та відмовляється. Домовляються зустрітися за кілька днів. Тургенєв втрачає інтерес до Бахметьєвої, побачивши її обличчя.

– Что же я тогда увидел? Лицо чухонского солдата в юбке! – коментує.

Натомість Олексій Толстой продовжує знайомство. Софія знає 14 мов, грає на музичних інструментах і гарно співає. Граф присвячує знайомству вірша "Средь шумного бала", що закінчується словами "Но кажется мне, что люблю". Враження від подорожей Російською імперією та Західною Європою описує в листах до Софії. Обговорюють літературу, мистецтво, філософію, містику. У чотиритомному зібранні його творів половину останнього займають листи до коханої.

"Мой двоюродный брат приехал из Малороссии и привез с собой великолепные национальные мотивы! – пише Олексій 15 листопада 1852 року. – Они мне перевернули сердце. Никакая национальная музыка не выразила свою народность с таким величием и силой, как малороссийская. Она даже лучше великороссийской, которая так выразительна. Слушая ее, ты бы постепенно видела открывающуюся перед тобой всю историю Малороссии. Ты бы лучше поняла характер народностей, чем читая Гоголя или Кониского".

Завершує листа так: "Если бы мне оставалось только 10 лет жизни, я бы охотно отдал половину, чтобы обладать красивым голосом или большим музыкальным талантом".

Проти стосунків виступає Анна Перовська – матір Олексія. Вона знає про позашлюбну дитину Софії, вважає її легковажною. Має на це підстави – після знайомства з графом та заводить роман із письменником Дмитром Григоровичем. Толстой не може піти проти волі матері. Спілкується з коханою потай.

"Ее душа не только не сочувствовала этой связи, но была глубоко возмущена и относилась с полным недоверием к искренности Софьи Андреевны, – згадує двоюрідний брат Толстого, художник Лев Жемчужніков. – Не раз у меня с нею, тайно от сына, были беседы об этом. Она, бедная, говорила, а слезы так и капали из глаз ее. Я стоял всею душою за Софью Андреевну и старался разубедить ее – напрасно. Чуткое материнское сердце".

Автор: lj.rossia.org
  Карл Брюллов. Портрет графа Олексія Толстого, 1836 рік. Картина зберігається у Російському музеї в Санкт-Петербурзі. Замолоду Толстой руками розгинав підкови й пальцями скручував зубці виделок. Обожнював полювання. Не боявся наодинці йти на ведмедя. ”Откуда его любовь к самой охоте? – пише біограф графа Олександр Круглов (1853–1915). – Это в нём сказалась кровь дедов. Ведь недаром поэт был внуком Разумовского, сына гетмана Малороссии”
Карл Брюллов. Портрет графа Олексія Толстого, 1836 рік. Картина зберігається у Російському музеї в Санкт-Петербурзі. Замолоду Толстой руками розгинав підкови й пальцями скручував зубці виделок. Обожнював полювання. Не боявся наодинці йти на ведмедя. ”Откуда его любовь к самой охоте? – пише біограф графа Олександр Круглов (1853–1915). – Это в нём сказалась кровь дедов. Ведь недаром поэт был внуком Разумовского, сына гетмана Малороссии”

1853 року починається Кримська війна. Олексій Толстой організовує партизанський загін. Замовляє в Тулі партію далекобійних гвинтівок. Проте ідею не підтримує імператор. Тоді граф записується в стрілецький полк, що вирушає на південь. Він легко знаходить мову з офіцерами – разом обговорюють літературу і грають в городки. До фронту не доходять. Наприкінці 1855-го в околицях Одеси більшість вояків злягає від тифу. Серед них і граф.

Олександрові ІІ щодня шлють депеші, в яких повідомляють про здоров'я Толстого. Лише після того, як хвороба остаточно минає, майбутній імператор наказує: "Теперь полагаю излишним доносить ежедневно и довольствоваться еженедельно по одному разу".

Доглядати графа приїжджають Софія Бахметьєва і Лев Жемчужніков. Навесні 1856 року він майже одужав. Спочатку прогулюється у візку, згодом – пішки: "Шагов сто каждый день". Коли відчуває, що хвороба остаточно відступила, разом із двоюрідним братом влаштовує вилазку до найближчих каменоломень.

"Он и я запаслись свечами, спичками, – згадує Жемчужніков. – Так как я там бывал и слышал о случившихся там несчастных приключениях, то запасся револьвером. Толстой хотя и взял револьвер, но надеялся более на охотничий нож, который, как он говорил, не изменит. Одно его смущало – что он не чувствовал в себе той силы, которою обладал прежде. Подойдя к пещерам каменоломен, мы зажгли свечи, вооружились и отправились внутрь. Но увы, исходив пещеры в разных направлениях, попадая то в ямы, то в лужи, мы ровно никого не нашли. И пристыженные, разочарованные, с досадой вернулись домой".

Улітку граф разом із Софією мандрує по Криму. 7 вересня 1856-го відбувається коронація Олександра ІІ. Того ж дня він призначає Олексія Толстого особистим флігель-ад'ютантом – військовим радником. Той відмовляється. Тоді імператор дає йому посаду єгермейстера – відповідального за полювання при дворі. Толстой теж впирається. Пише монархові листа, у якому просить звільнення від державної служби.

"Служба, какова бы она ни была, глубоко противна моей природе, – пояснює. – Я осознаю, что всякий по мере сил должен быть полезен отечеству. Но есть разные способы быть полезным. Способ, указанный мне провидением – мое литературное дарование. Всякий другой путь для меня невозможен. Я всегда буду плохим администратором и плохим чиновником. Но думаю, что без обольщения могу сказать: я – хороший писатель".

Автор: pinterest.com
  Спіритичний сеанс шотландського медіума Даніеля Юма,  малюнок ХІХ століття
Спіритичний сеанс шотландського медіума Даніеля Юма, малюнок ХІХ століття

Імператор приймає прохання.

Того ж року помирає Анна Перовська. Вже ніхто не перешкоджає Олексієві одружитися з Софією. 1863-го вони беруть шлюб у православній церкві в Дрездені. Проживуть разом 12 років – рівно стільки, скільки минуло між їхнім знайомством і весіллям.

"Вот я здесь опять, и мне тяжело на сердце, когда вижу опять эти улицы, эту гостиницу и эту комнату без тебя, – пише Толстой дружині з Дрездена 22 липня 1870-го. – Я только что приехал и не могу лечь, не сказав тебе то, что говорю уже 20 лет – что я не могу жить без тебя, что ты мое единственное сокровище на земле. Я плачу над этим письмом, как плакал 20 лет тому назад. Кровь застывает в сердце при одной мысли, что я могу тебя потерять. Я себе говорю: как ужасно глупо расставаться! Думая о тебе, я в твоем образе не вижу ни одной тени, ни одной. Все – лишь свет и счастье".

"Я смотрю на Малороссию как на мою истинную родину. Мое детство было чрезвычайно счастливо и оставило во мне одни светлые воспоминания. Быв единственным сыном, не имев товарища для игр и одаренный пылким воображением, я очень рано привык к мечтательности, которая вскоре превратилась в решительную склонность к поэзии. Местная природа много тому содействовала. Воздух и вид наших больших лесов, страстно любимых мною, оставляли во мне глубокое впечатление", –

пише граф Олексій Толстой в листі італійському вченому Анджело де Ґубернатісу 16 березня 1874-го. До восьми років він жив у родинному маєтку в селі Красний Ріг на Стародубщині – найпівнічнішій українській етнічній території. Часто навідувався сюди і в зрілому віці. Остаточно переїхав до маєтку на старості літ, тут помер і похований.

Клопотав про звільнення Тараса Шевченка перед сином імператора

1817, 5 вересня – граф Олексій Толстой народився у Санкт-Петербурзі. Батько – граф Костянтин Толстой, мати – Анна Перовська. Подружжя розходиться за шість тижнів після народження сина.

1827 – із матір'ю та дядьком Олексієм Перовським мандрує по Німеччині. У Веймарі гостюють у Йоганна Гете. Підстаркуватий поет дозволяє Альоші посидіти в себе на руках.

1834 – влаштовується в Московський архів Міністерства закордонних справ. Пізніше працює в російській місії при німецькому сеймі в Франкфурті-на-Майні, відділенні Імператорської канцелярії.

1847 – після арешту Тараса Шевченка за участь у підпільному Кирило-Мефодіївському товаристві просить сина імператора Олександра ІІ звільнити поета. Отримує відмову. Двічі їздить до Оренбурга, де Шевченко відбуває заслання.

1854 – з двоюрідними братами Олексієм, Олександром і Володимиром Жемчужніковими починає публікувати в журналі "Современник" сатиричні вірші й афоризми. Підписуються псевдонімом Козьма Прутков.

1855 – записується в стрілецький полк, аби взяти участь у Кримській війні. До фронту не доходить – злягає з тифом під Одесою.

1863 – у Дрездені бере шлюб із Софією Бахметьєвою – колишньою дружиною полковника Льва Міллера. Познайомилися за 12 років до цього. Дітей не мали.

1875, 10 жовтня – Олексій Толстой помер у родинному маєтку в селі Красний Ріг – тепер Брянська область, Росія. Причиною смерті стало передозування морфієм, за допомогою якого граф знімав головний біль.

Ловив із рушницею привидів

"Папоротник зацветёт в эту ночь, и я готовлюсь захватить этот расцвет в лесу, – оповідає граф Олексій Толстой у листі товаришу від 5 липня 1869 року – напередодні Івана Купала. – Расцвет окружен страхами и чарами, которые стараются помешать нам сорвать этот лучезарный цветок, подобный звезде. Он дал бы нам обладание кладами, зарытыми в Пашицком урочище, где разбойник Худояр во времена Алексея Михайловича спрятал бочёнки, наполненные золотом. Это – несомненно".

Перші великі твори Олексія Толстого – фантастичні повісті "Упир" і "Сім'я вовкулака" – базуються на народних повір'ях. Граф вірить, спілкування з душами померлих – реальне. Мріє відшукати оспіваний у легендах скарб. У 1830-х у Чернігівській губернії він самотужки розкопує кілька курганів. Знаходить лише людські скелети й розбиті горщики. Потім довго картає себе, що не повернувся туди в Купальську ніч.

Напередодні Іванового дня 1850 року разом з офіцером Климентієм Россеті йде до лісу в околицях Калуги. Дорогою шукачі бачать дивну білу тінь. Россеті лякається і відмовляється продовжувати похід. Толстой також повертається.

1856-го разом із двома товаришами обстежує закинутий будинок у Києві. Сусіди переказують, начебто там живе нечиста сила, а домовики кидають у перехожих камінням. Толстой хоче перевірити чутки – зустріти духів або викрити шахраїв. У місячну ніч озброєні рушницями чоловіки піднімаються розхитаними сходами на другий поверх і розходяться по різних кімнатах. Домовляються, зійдуться на звук пострілу. Але до ранку нічого надзвичайного не відбувається.

Під час перебування в Лондоні граф Олексій Толстой бере участь у влаштованому тамтешнім медіумом Даніелем Юмом спіритичному сеансі. Враження захоплено переказує майбутній дружині Софії Бахметьєвій у листі від 25 червня 1860 року: "Вся мебель задвигалась, один стол стал на другой, диван стал посреди комнаты, колокольчик гулял по всей комнате и звонил в воздухе. Потом произвели полную темноту. Фортепиан заиграл сам собой. Браслет был снят с руки мадам Гибсон и упал на стол, испуская лучи света. Юм был поднят на воздух. Я щупал его ноги, пока он летал над нашими головами. Лист бумаги сунулся сам мне в руку и азбука сказала, что я должен передать его Юму. На нём было написано: "Любите её всегда". Почерк был совершенно схож с почерком покойной матери мадам Юм".

Восени того ж року Толстой на кілька днів затримується в Парижі, аби відвідати черговий спіритичний сеанс. Заради цього жертвує поїздкою до Голландії. "Подобные случаи редко встречаются, а Голландия останется на том же месте всегда", – пояснює Софії.

Зараз ви читаєте новину «"Никакая национальная музыка не выразила свою народность с таким величием и силой, как малороссийская"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути