– Якби побачив цей камінь на дорозі, то подумав би, що це – шматок скла, і просто копнув би його ногою, – каже англійський король Едуард VII (1841–1910) про найбільший у світі алмаз.
9 листопада 1907 року представники африканської колонії Трансвааль подарували йому на 66-річчя алмаз "Куллінан" вагою 621 г – завбільшки з кулак чоловіка.
Камінь названий на честь Томаса Куллінана (1862–1936). У 1904-му він купує ферму з алмазною шахтою "Прем'єр" у провінції Гаутенг у Південній Африці. Через рік її завідувач Фредерік Велльс помічає незвичайний блиск у глибокій ямі. Ножем відколупує великий шматок породи. На поверхні розуміє, що це – коштовний камінь. Він прозорий, але має всередині чорну пляму. За знахідку власник шахти дає йому 3,5 тис. фунтів стерлінгів – $10 тис. на теперішні гроші. В народі камінь називають Зіркою Африки.
Алмаз виставляють у банку Йоганнесбурга на огляд і продаж. Ціна – 800 тис. фунтів стерлінгів. Нині це – вартість 90 т золота. Через два роки керівництво Трансвааля купує алмаз за 150 тис. фунтів. Хочуть висловити подяку королю Едуарду за визнання конституції республіки і згоду на її самоврядування.
Доставкою коштовності до Англії займаються військові і спецагенти. Щоб збити з пантелику злодіїв, ювеліри виготовляють фальшивий камінь. У спеціальному сейфі з охороною його привозять на військовий корабель. Справжній відправляють рекомендованою посилкою.
Огранку доручають ювеліру Йозефу Ашеру. Він чотири місяці вивчає камінь, щоб вибрати правильне місце для удару. У присутності нотаріуса й кількох ювелірів робить ледве помітний надріз. У нього приставляє спеціальний ніж, по якому б'є молотком. Камінь розлітається, а майстер падає на підлогу.
– Зомлів від надлишку адреналіну, – пояснює пізніше. – Неправильний розрахунок чи рух – і я міг знищити найгарніший і найбільший камінь у світі.
Із "Куллінана" виготовили два величезних, сім великих і 96 дрібних діамантів. При обробці було втрачено 66% ваги алмазу. Найбільший – "Куллінан I" – прикрасив скіпетр Едуарда VII. "Куллінан II" – корону Британської імперії. Решту назвали малими зірками Африки – ними інкрустовано королівські брошки, підвіски, персні. Зараз діаманти перебувають у власності королеви Єлизавети II. 1953 року вона успадкувала їх від своєї баби, королеви Марії.
На першій залізниці катали безкоштовно
"Городяни сходилися до старої полкової церкви біля Семенівського плацу. Вони знали, що відкривається залізниця і "сталевий кінь, що везе одразу багато-багато карет", уперше вирушить у дорогу. О 12:30 крихітний локомотив дав пронизливий свисток і вісім вагонів із благородною публікою вирушили маршрутом Петербург – Царське Село", – пише 12 листопада 1837 року газета "Ведомости". Напередодні у столиці відкрили першу в Російській імперії залізницю.
Збудувати її запропонував чеський інженер Франц фон Герстнер (1796–1840). Гроші дають учасники щойно створеного акціонерного товариства. Наступного року починається будівництво. Працюють 17 інженерів і понад 2 тис. робітників. Загальна протяжність лінії – близько 27 км.
Франц фон Герстнер першим береться вести поїзд. Він має вісім вагонів. Поїздка триває 35 хв. На зворотному шляху потяг демонструє небачену на ті часи швидкість – 60 км/год.
"Страшно подумати! Ви сидите спокійно і не помічаєте цієї швидкості. Тільки вітер свистить, тільки кінь пашить вогненною піною, залишаючи за собою білу хмару пари, – пишуть "Санкт-Петербургские ведомости". – Вся ця страшна маса, цей сухопутний корабель, летить до Царського Села за півгодини. Можна читати спокійнісінько книжку. Небезпеки немає ніякої".
Першого дня всіх охочих возять безкоштовно. Це спричинює колотнечу і сварки. Потім встановлюють плату. Для пасажирів першого і другого класу – 2,5 і 1,8 руб., для третього і четвертого – 80 і 40 коп. Кінні диліжанси за таку відстань беруть 15–17 руб. Кілограм картоплі коштує 5 коп.
У перший рік роботи залізниця перевезла 700 тис. пасажирів. За п'ять років окупилися всі витрати на її будівництво й експлуатацію. Царськосільська залізниця діяла до 1897 року, коли її включили до складу Московсько-Виндаво-Рибінської.
10 листопада 1444-го біля болгарського міста Варна відбулася битва між 60-тисячним військом Османської імперії і 30 тис. хрестоносців, яких очолював король Угорщини й Польщі Владислав ІІІ (1424–1444). Він зібрав армію європейців, щоб перемогти турків і встановити контроль над Сербією. Монарх загинув у бою, а його військо програло битву. Османи продовжили завоювання Балкан.
11 листопада 1830 року Бельгія проголосила незалежність від Нідерландів. Перед цим скасувала закон, яким нідерландська мова визнавалась єдиною державною. Король Віллем увів у провінцію війська. Після поразки звернувся до європейських правителів по допомогу. Лондонська конференція європейських держав 1839 року постановила визнати незалежність Бельгії.
12 листопада 1948-го завершив роботу Токійський трибунал. Понад півтора року розглядав справи 28 міністрів та представників генералітету Японії. Їх звинувачували в агресивній зовнішній політиці та розв'язанні Другої світової війни. Сімох засудили до страти через повішання. Більшість ув'язнили довічно, кількох осіб позбавили волі від 7 до 20 років.
"Якби бога не було, його варто було б вигадати", – заявив 10 листопада 1770 року французький філософ Вольтер (1694–1778)
3 
35413
Коментарі