"Спочатку беруть, а потім про ціну запитають"

За день на ринку в місті Миргород на Полтавщині продають півтонни сала. Переважно купують відпочивальники курорту, на гостинець.

— Сала чи м'яса? — питає продавщиця м'ясного відділу в двох жінок. Одна з них підходить ближче до прилавка. Бере ніж і перевертає кусок сала.

— Люда, вроді соломою смалене, — нюхає. — Може, візьмемо цей кусок? — каже до супутниці. Та просить відрізати шматочок, щоб спробувати.

— Давай пройдемося, глянемо ще, — додає.

Цікавлюся, як вони вибирають сало.

— Для мене головне, щоб було із проріззю, не тверде і смалене на соломі. На курорт їжджу із 1987 року. Тоді тоже з Миргорода возила сало, — розповідає харків'янка Ірина Дрогваль, 65 років. — Мабуть, клімат тут способствує, що таке добре. Хочу взяти кілограмів 5 на гостинець.

— Сало та м'ясо переважно купують відпочиваючі. Місцеві проходять між рядами, питають ціну і починають торгуватися. А гості спочатку беруть, а потім про ціну запитають, — каже продавець Тетяна Кривуля, 60 років. — Миргородське сало екологічно чисте. Людям на паї дають пшеницю, кукурудзу. От і тримають. Чим годували свиню, можна визначити на око. Якщо в раціоні переважно кукурудза, то сало буде товсте. Якщо годували овочами — тонше. Дехто любить сало з проріззю. Таке буде, коли добавляти в корм буряк і гарбуз.

У Тетяни дзвонить мобільний. Вона витирає руки рушником, бере слухавку:

— Василий Лукич, я вас поняла. Не беспокойтесь. Для вас оставлю с прорезью.

Пояснює:

— Чоловік із Білорусі їде на кілька днів на курорт. Оце переїхав границю. Просить на вівторок підготувати 12 кілограмів сала. Це постоянний покупатєль, у мене бере вже сім років. А позавчора підійшов чоловік із Луганська. Попросив зважити в чотири пакети по кілограму сала. Я важу, а він бере й вкладає бумажки із написами: сватові, сину, сусідові.

×