четвер, 27 вересня 2018 12:56

Не наполягати і не перегинати палицю - експерт про дитяче небажання вчитися

Не наполягати і не перегинати палицю - експерт про дитяче небажання вчитися
У молодшій школі ключовою особою для дитини є вчитель - Ірина Губеладзе. Фото: Facebook

Українські школярі витрачатимуть на домашнє завдання не більше години до дев'ятого класу і більше півтори години в старших класах. Це передбачають нові санітарні норми, які планують схвалити в Міністерстві охорони здоров'я спільно з Міністерством освіти.

Раніше старшокласникам додому задавали обсяги роботи, розраховані на чотири години. Це виснажує дітей і демотивує навчатись.

- Виснаження і фізичний стан дитини одні з причин небажання вчитися. Є й інші. По-перше, у дитини може бути несформована чітка ціль навчання. Вона не розуміє навіщо вчиться. Сприймає навчання як обов'язок. По-друге, приклад батьків, які не звикли вчитися і не розвиваються. Цим показують дитині, що навчання не потрібне. Часто дитина просто повторює позицію батьків, - каже Gazeta.ua кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Ірина Губеладзе. Вона розповіла про причини формування небажання вчитися у дітей та шляхи вирішення цієї проблеми.

Дитячі страхи це теж причина небажання вчитися?

- Небажання вчитися частіше проявляється, коли дитина невпевнена у собі. Страх відповідати біля дошки, страх помилитися чи бути негативно оціненою з боку вчителів чи однолітків. Тобто це ті страхи, які пов'язані з самооцінкою дитини. Долати таку невпевненість може допомогти вчитель. Він має регулярно створювати ситуації успіху. Коли він бачить, що у певній сфері дитина не дуже успішна. Вчитель обирає спеціальні завдання, яке школяр точно виконає. Так дитина починає вірити в себе і власні сили. Переступає через поріг невпевненості.

Як впливають конфлікти з однокласниками на бажання вчитися?

- Ситуації бувають різні. Універсального способу вирішити конфліктну ситуацію немає. Можна спробувати налагодити стосунки між дітьми. При незначному конфлікті медіатором може бути вчитель чи психолог. Давати колективні творчі вправи і включити конфліктуючих дітей в спільну роботу. Якщо брати складніші ситуації, наприклад, коли однолітки дитину починають висміювати, принижувати публічно, пускати плітки по школі і нагнітати ситуацію, варто спробувати вирішити непорозуміння на рівні класу і класного керівника. Однак бувають ситуації, коли дійсно краще змінити оточення дитини, можливо змінити клас чи школу.

Батьки грають більшу роль, але вони мають діяти в постійній співпраці з вчителями

На кого орієнтується дитина за навчання в молодших, середніх і старших класах? Хто її мотивує до навчання?

- У молодшій школі ключовою особою для дитини є вчитель. Стосунки з ним є вагомим чинником у формуванні ставлення дитини до навчання. Велику роль грають дії і слова вчителя. Батькам достатньо допомагати виконувати шкільні завдання і орієнтувати дитину на повагу до вчителя. У середній школі діти входять в підлітковий вік. Для них важливішими стають однолітки та формування власного авторитету серед них. Батькам варто зосередитися на створенні сприятливого соціального оточення для дитини. Ставити до прикладу успішних авторитетних однолітків дитини і не наполягати на власній авторитетності. Старшокласники вже орієнтуються на вибір майбутньої професії і в цілому побудову свого майбутнього життя. Вони значно розсудливіші і поміркованіші, а ніж старші підлітки. Їм стає цікава не стільки думка оточення, скільки позиціонування і утвердження власної точки зору. Батькам варто прислухатися до того, чого хоче старшокласник, що його цікавить, можливо тільки обережно скеровувати інтереси дитини, пропонуючи й інші варіанти. Не наполягати і не перегинати палицю.

Якщо дитина проявляє небажання вчитися з молодших класів, воно залишиться і до старших?

- Все динамічно. Є діти, які в молодшій школі добре навчалися. Перейшли в середню і втрачають мотивацію. Є і абсолютно протилежні ситуації. Причини в зміні вчителів, місця, спілкуванні, ситуаціях. У різних ситуаціях і місцях дитина проявляє себе по-різному.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як виховати цілеспрямовану дитину

Хто має більший вплив щодо розвитку бажання вчитися: батьки чи вчителі?

- Батьки грають більшу роль, але вони мають діяти в постійній співпраці з вчителями. Велику роль грає особистість вчителя. Програма навчання теж важлива, але вчитель має можливість варіювати спосіб подачі інформації та організації навчального процесу. А від цього значною мірою залежить успішність і мотивація дитини до навчання.

Які найефективніші способи вирішення проблеми?

- Це проблема комплексна. Натискаючи "на одну кнопочку" важко щось вирішити. Узагальнюючи, тільки відмітимо, що важлива підтримка дитини з боку батьків, вчителів і однолітків, орієнтація на бажання та інтереси дитини, щоб вона мала змогу займатися тим, що цікаво саме їй. Для дитини важлива можливість власного вибору. Варто створювати підтримуюче середовище, і на прикладі батьків формувати повагу до освітньої системи, школи і вчителів, подавати знання як цінність.

95% дітей постійно брешуть батькам. До чотирьох років практично кожен малюк каже неправду, бо не усвідомлює повністю різницю між поганим і хорошим.

До певного часу діти не брешуть взагалі. Однак не тому, що у них є вроджене почуття правди. Це пов'язано з тим, що дитина занадто мало знає і дуже погано висловлює свої думки, щоб брехати. Брехня вимагає великих розумових зусиль.

Зараз ви читаєте новину «Не наполягати і не перегинати палицю - експерт про дитяче небажання вчитися». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі