Уряд УНР у Рівному видав постанову про введення у вищих початкових школах обов'язкових предметів - української мови та літератури, історії України - 10 квітня 1919 року.
Такі школи на теренах України виникали після 1912-го. Їх створювали на базі колишніх повітових училищ, що свого часу готували учнів різних станів до вступу в гімназії. До революції 1917-го вищих початкових шкіл в Україні було близько 350, більшість з яких були державними. Навчання в них було мішаним - хлопчики і дівчатка навчалися разом. Вступали до шкіл без іспитів, але їх могли проводити, якщо охочих до вступу було багато, а приміщення не могло вмістити всіх. Плата за навчання складала до 50 крб на рік, але бідних учнів могли звільнити від неї. Навчання у школах українською не велося, як і не було українських предметів.
Спочатку необхідності у їх проукраїнському реформуванні не вбачали, але утвердження власної автономної, а згодом незалежної держави та загроза її суверенітету сприяли інтенсивній роботі з дерусифікації. Попри активні заходи Центральної Ради, уряду гетьмана Павла Скоропадського, а згодом Директорії УНР цей процес проходив важко. За тодішньою оцінкою Всеукраїнської учительської спілки, "вища початкова школа, на відміну від звичайної, далі стояла од народу і через те мала більше ворогів української освіти".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Опір українізації: ухвалили антиукраїнську постанову щодо шкіл
Для українізації критично не вистачало національних учительських кадрів. Перші курси для підготовки вчителів вищих початкових шкіл Директорія відкрила при 4 учительських інститутах та в Кам'янці-Подільському. Але несприятлива політична обстановка перервала подальший процес.
Не вистачало й підручників. Попри це учні все ж відкрили для себе "Буквар" Бориса Грінченка, "Українську граматику та основи українського правопису" Івана Огієнка та "Початкову географію" Софії Русової, де були матеріали з історії та краєзнавства. 1920 року у Відні вийшов підручник Михайла Грушевського "Історія України, приладжена до програми вищих початкових шкіл і нижчих класів шкіл середніх". Директорія постійно витрачала значні кошти на влаштування українських книгозбірень при школах.
Попри усі заходи задля утвердження національної школи, постійна боротьба з більшовиками, білогвардійцями, внутрішніми ворогами не сприяла прискореному розвитку української освіти, майже знищеної за часів Російської імперії.
Українська делегація Петрограда зустрілась із головою Тимчасового уряду Росії Георгієм Львовим 17 березня 1917-го і передала революційні вимоги українців. У них, окрім введення української мови в адміністративних та судових установах, вимагали переведення усіх типів шкіл на українську, відкриття установ та курсів для швидкої підготовки вчителів та відкриття українських кафедр в університетах.
Коментарі
1