Українці висунули мовні вимоги Росії

Українська делегація Петрограда зустрілась з головою Тимчасового уряду Росії Георгієм Львовим 17 березня 1917-го і передала революційні вимоги українців. В них введення української мови в адміністративні та судові установи

Документ склали члени Товариства українських поступовців Олександр Лотоцький та Петро Стебницький.

"За старого ладу українська народність терпіла тяжкі перешкоди в своїм розвитку. Він поривався знищити усі прояви національного життя та стерти всі національні прикмети. Всі ті утиски хоч і не спинили українського руху, але понижали культурний рівень народу та шкідливо вплинули на політичний розвиток. Тепер нові правні підвалини життя Росії потребують, щоб було негайно ліквідовано сумну спадщину минулого", - наводить Лотоцький текст записки у "Сторінках минулого".

Українці вимагали припинення політичного цькування громадських організацій, введення української мови в адміністративні та судові установи. Їх працівники мали вживати українську поруч із російською на прохання громадян. Для виконання цього на управлінські посади мали призначати українців, а не росіян. Українською мали представляти офіційні акти, банківські, залізничні, поштові, телеграфні оголошення. Радили призначити комісара з українських справ при Тимчасовому уряді, який мав бути українцем.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Уперше публічно засудили русифікаторську політику

Україномовними мали стати і освіта, і релігія. Окрім переведення усіх типів шкіл на українську, делегація вимагала відкриття установ та курсів для швидкої підготовки вчителів та відкриття українських кафедр в університетах. Влада мала надати державний кредит на видання відповідних підручників. Наголошувала на необхідності читання церковних проповідей українською без перешкод.

Презентацію вимог завершили проханням звільнити всіх галицьких і буковинських українців, захоплених та вивезених із Західної України на початку Першої світової війни. Серед них у засланні перебував і настоятель Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький, якого погодились звільнити.

"Благенький дідусь Львов добродушно слухав, мнякенько запитував, уникав рішучого слова та не давав певної відповіді, - згадує Лотоцький. - Обмежився лише запевненням, що правительство немає нічого проти запропонованих заходів. Так ми власне без нічого й вийшли". На наступних аудієнціях влада вже підготувала бюрократичну тяганину, але частину вимог дозволили реалізувати.

×