— В Інтернеті пропонують купити книгу моїх есе "Англия — страна советов" з авторським підписом, — каже російська 63-річна поетеса Лідія Григор"єва. У столичному Російському домі вони із чоловіком Равілем Бухараєвим, 57 років, читали свої поезії. — Певно, хтось із друзів вирішив заробити.

Григор"єва розкладає на столі листівки із фотографіями квітів. Поетеса знімала їх у саду біля свого будинку в Лондоні. Туди подружжя емігрувало 1993-го після смерті сина. Кажуть, не могли жити без нього у старій квартирі. Нині часто бувають у Росії.

— Ми проводимо поетичні вечори, презентації своїх книжок. Виступали в Музеї Горького, консерваторії й національній бібліотеці в Москві, — каже Григор"єва і дарує відвідувачам листівки з підписом "На счастье". — Нас завжди радо там зустрічають.

Григор"єва — автор поетичних збірок "Травневий сад", "Любовний голод", "Пристрасть колекціонера". Її поезії перекладені японською, китайською, французькою та арабською мовами.

Поетеса гортає сторінки книги, просить чоловіка принести  чашку чаю. Згадує, як вони познайомилися.

— Зустрілися на забороненому вечорі Бориса Пастернака, читали його вірші. Уже разом 40 років. Пишемо поезії, займаємося перекладами.

Бухараєв пише англійською, угорською і татарською. У Лондоні працює продюсером російської служби Бі-Бі-Сі. Чоловік приносить дружині повну чашку чаю, шепоче: "Обережно, бо розливається". Зізнається, що важко пережив розвал Радянського Союзу.

— Україна й Росія — це єдиний духовний простір. Помилкою було розділяти нероздільне.

У залі аплодують, кілька голосів вигукують "молодець".

Григор"єва каже, що любить українську поезію.

— "Кобзар" Шевченка стоїть удома на полиці. Школяркою поїхала на екскурсію до Москви, а мене питають: "А хто це такий — Шевченко?". Здивувалася, що в Росії його твори не вивчають.

— Як не вивчають? — гукає пенсіонер Олексій Іванович. — У нас на Уралі вчили.

— І у нас в Поволжі теж вчили, — підтримує його вчителька російської мови Ольга.

— То, напевно, Лідочкина співрозмовниця погано у школі вчилася, — пояснює Равіль. — Ну я вам ще почитаю поезію.

Григор"єва просить його завершувати. Каже, сьогодні вони ідуть до театру.

— У мене мама українка, хочу Равілеві показати наші шедеври: "Запорожець за Дунаєм" або "Наталку Полтавку". Але цих вистав немає в репертуарі, тому дивитимемося "Кайдашеву сім"ю".

×