У Києві наприкінці минулого тижня Чернівецький театр імені Ольги Кобилянської показав дві вистави "Солодка Даруся". Цей роман письменниці Марії Матіос, 48 років, чернівчани інсценували першими. Режисер-постановник — Людмила Скрипка, в заглавній ролі — Наталія Гунда.
Прем"єру зіграли в березні. Виставу возили до Львова й Черкас. У Києві "Дарусю" грали на сцені театру імені Франка. В перший вечір зал був повний: бо чекали на президента Ющенка. Але "рамок" на вході не ставили. У фойє продавали книжки Марії Матіос. Серед гостей — Микола Жулинський, Іван Драч, міністр культури Василь Вовкун. Він колись був актором чернівецького театру. Можливо, через те хвилюється і має незвично-заклопотаний вигляд.
Настає 19.00. Президента нема. Виставу починають без нього. Актори грають барвисто, з розмахом, як це вміють робити в провінції. Вони знають, де можна посмішити публіку, позагравати з нею. Публіка налаштована благодушно: вона скучила за наївно-відвертою грою. Обласні театри бувають у столиці рідко.
Вистава чернівчан зроблена на достойному рівні. В першому акті є епізод, задуманий і виконаний вражаюче: Даруся приходить на могили батьків, а на цвинтарі — ліс хрестів-людей. Артисти стоять із розпростертими руками. Ці живі хрести розмовляють із Дарусею.
Глядачі одразу оцінюють появу на сцені яскравого артиста Миколи Гоменюка. Він грає Цвичка, доброго чоловіка, якого односельці вважають малахольним. Цей Цвичок повсюди тягає з собою дві великі натоптані торби, в яких бряжчать порожні пляшки.
Ющенко з Цвичком опиняються близько один від одного
Відігравши свій перший епізод, Цвичок забирає торби й покидає сцену. Йде не за куліси, а в зал, через прохід між кріслами з правого боку партеру. В цей час (минуло вже 40 хв. після початку вистави) відчиняються двері й заходить президент Ющенко. Вони зі Цвичком опиняються близько один від одного. Зал завмирає: що буде? Однак обоє проводять епізод бездоганно. Цвичок удає, що не помітив президента. А той впевнено прямує до середини дев"ятого ряду й сідає там, поруч із Марією Матіос та Василем Вовкуном. Охоронці президента займають місця по краях ряду. Цвичкові торби не здаються їм підозрілими.
У виставі є ще кілька акторських виходів не з-за куліс, а із залу. Приміром, так виходить актор, що грає міліцейського Сержанта. Він на ходу виймає з кобури пістолет, порівнявшись із президентським охоронцем. Той залишається незворушним. Вистава триває.
Друга дія відчутно драматичніша за першу: Даруся в дитинстві німіє, коли її батьки опиняються в смертельній безвиході між бандерівцями та МГБешниками. До речі, останніх чернівчани грають грубувато, навіть примітивно — так, як десь у Карпатах різдвяні вертепники зображають воїнів Царя Ірода. Зал дивиться другу дію з напруженою увагою, що для тригодинної вистави — річ неабияка.
Марія Матіос після вистави каже "ГПУ":
— Чернівецький театр не був у столиці з 1986 року. Я щаслива, що мої земляки успішно показали цю виставу в Києві, і настрій у залі був чудовим. У фіналі навіть Віктор Андрійович захоплено кричав артистам "Браво!" Сказав, що цю виставу варто показувати по всій Україні.
2 
35413
Коментарі