— Так что, мы сегодня до утра работаем? — 60-річний охоронець ресторану "Крим" кладе на стіл картуза і вмощується на дивані перед телевізором. До трансляції фіналу Євробачення — 2 год.
"Крим" — найстаріший заклад кримськотатарської кухні в Києві. На майдані Незалежності працює з 2008-го. Тут буває і співачка Джамала. Найчастіше замовляє тогерек-янтик із сиром і м'ясом. Це традиційна кримськотатарська випічка, схожа на чебурек. Готують на сухій розпеченій пательні.
— Я тут півроку працюю, — розповідає. Називається Владом, нічним директором. — Офіцер запасу ГРУ. Воював в Афгані і в Карабаху. А це з Ірану нашу диверсійну групу виводив, — піднімає холошу штанів, показує пошрамовану ногу. — В мене пенсія 13,5 тисячі, але не можу без руху. Тут графік роботи два дні на два. Думаєш, Джамала переможе? Я не певен.
Фінал пісенного конкурсу Євробачення відбувся у шведській столиці Стокгольмі в ніч на 15 травня. Україну представляла співачка Джамала.
Телевізор є лише на літньому майданчику закладу. Зазвичай на ньому показують кримські краєвиди під традиційну музику. З відвідувачів — чоловіча компанія за двома зсунутими столами. Розмовляють татарською. Зрозуміло, що обговорюють відмову Джамали дати інтерв'ю каналу "Россия 24".
— Євробачення не дивитимуся, — каже 37-річний Сервер. Просить не записувати його на диктофон. Боїться за рідних, які залишилися в окупованому Криму. Говорить російською. — Зранку у "Фейсбуку" почитаю результати конкурсу. Джамала, безумовно, молодець. Як і наш молодий режисер Наріман Алієв, що в Берліні цього року представляв кіно про Крим. Та мені дуже болить будь-яка згадка про батьківщину. Коли друзі із Сімферополя чергове відео присилають, де ОМОН на кримськотатарському мітингу бабусь штовхає, злість роздирає, що нічого вдіяти не можу.
У Києві майже 10 років. Маю бізнес. Закінчив університет у Стамбулі. Було багато можливостей працювати в Туреччині. Та батько сказав: "Ми не для того стільки років боролися за повернення в Крим, щоб ти там залишився. Тут наша батьківщина".
Заходять чотири дівчини в мусульманських хустках-хіджабах.
— Тут много мужчин и курят, — адміністратор Ельмаз Таїрова, 36 років, веде відвідувачок за ріг. У підвалі будинку у пров. Шевченка є ще кілька залів ресторану.
У найдальшому — стіл у формі літери "Г", заставлений наїдками. За ним восьмеро чоловіків і троє жінок. У 36-річного Редвана день народження.
— Это, бл… дь, цинизм в кубе, нет, в десятой степени, сказать о нас то, что говорит российское телевидение, — зривається на крик підпилий іменинник. — "1944" — песня о поиске лучшей жизни в другом месте, — переказує він слова російських коментаторів про пісню Джамали, присвячену депортації кримських татар. — Вот почему крымский татарин родился в Узбекистане. Родители Джамалы развелись. Только так смогли вернуться в Крым.
Друзі Редвана заспокоюють його.
— Вибачаюсь, не дуже добре розмовляю на українской мовє. Ми тут відпочиваємо, — прикладає руку до грудей 34-річний Едем Аблякімов. Працює в туристичному бізнесі. — Ми всі переживаємо за нашу сестру. Пишаємося Джамалою. Одного разу спілкувалися, є в друзях на "Фейсбуку". Євробачення останнім часом має дивний формат. Не хочеться ставити нашу дівчинку на один щабель із бородатою Кончітою. Та для нас не головне — переможе чи ні. Важливо, що в нас є така талановита людина. Музикант із голосом у п'ять октав. Якщо на конкурсі оцінюватимуть вокал, то Джамала справді заслуговує на перше місце.
Багато хто не розуміє, наскільки важлива проблема кримських татар. Наш народ пережив велику біду в 1940-х. І зараз знову страждає від того самого агресора.
Ми вдячні українцям, що дозволили представляти країну кримській татарці. За цим столом, окрім татар, сидять дагестанці, азербайджанці, українці. І коли Джамала співає: "Незнайомці прийшли у мій дім і почали вбивати", — це крик душі про всі народи, які постраждали від Москви. Про чеченців, інгушів, грузинів, месхетинців. Ці слова — і про українців із теперішнього Донбасу.
Редван нахиляється до товариша зі словами: "Дай я тебя поцелую".
— "Его толстые пальцы, как черви, жирны", — раптом читає вірші іменинник. — Это великий поэт Осип Мандельштам сказал о Сталине давно, но пальцы эти никак не отпускают наш Крым.
Компанія потроху збирається йти. Кажуть, треба встигнути додому на початок трансляції.
— Мы не услышим песню про Крым, ты это понимаешь? — адміністратор ресторану нервово ходить уздовж шинквасу з мобілкою. Дзвонить завгоспу.
Той не пояснив, як під'єднати ноутбук до підсилювача. Початок Євробачення йде без звуку. На літньому майданчику молодіжна компанія п'є вино з чебуреками, не звертає уваги на екран. Завгоспом працює чоловік Ельмаз Таїрової. Він машиною їде з лівого берега Дніпра, щоб налаштувати трансляцію. Встигає на виступ шведського співака Франса під номером дев'ять.
28-річна Анастасія Максимчук сидить сама за останнім столиком. Перед нею келих білого вина і пачка "Вінстона".
— У справах треба було в центр, — випускає сигаретний дим. — Боюся, що через політику можуть не дати Джамалі виграти. Європа не захоче, щоб наступний пісенний конкурс приймала країна, в якій триває війна. Кілька разів дивилася Євробачення за кордоном. Там можна з місцевих номерів посилати смс-повідомлення за Україну. Точно не голосувала б за Болгарію. Постійно розповідають, що ми з Росією сестри і не маємо права продаватися Америці. Це ж треба, так не поталанило. Болгари люблять Росію, а кордонів спільних не мають. А ми — навпаки.
Якщо й політику відкинути — набридли в росіян ці вічно молоді стрибаючі хлопчики. Двічі Білан, тепер Лазарев. В українців на Євробачення їздили унікальні співаки — Вєрка Сердючка, Гайтана, Руслана. Джамала цього року з дуже сильною піснею.
Починається номер української виконавиці. Трансляція йде з інтернету, тому зображення зависає. Приспів кримськотатарською заводить Ельмаз Таїрова. Вона за освітою актриса. Відвідувачі аплодують. Ефір відновлюється на фінальних акордах Джамали.
Ресторан "Крим" працює до 23:00, але цього вечора закривається після останнього виступу фіналістів о пів на першу ночі.
— Когда Джамалочка на "Новой волне" выступала, у нас электричество пропало, а вот сегодня опять проблемы, — засмучена адмінстраторка протирає склянки.
— Може, це добрий знак, адже сім років тому вона перемогла, — підбадьорюю її.
Про перемогу України Ельмаз Таїрова дізналася вже вдома. Наступного дня у неї був вихідний.
1944
Коли чужинці приходять,
Вони заходять до вашого дому,
Вони вбиваюсь вас усіх і кажуть:
"Ми не винуваті,
не винуваті".
"Де ваш розум?"
Людство плаче.
Думаєте, що ви є богами?
Але смертні — всі.
Не ковтайте мою душу,
Наші душі.
Приспів:
Я не могла провести там свою юність,
Бо ви забрали мій світ.
Я не могла провести там свою юність,
Бо ви забрали мій світ.
Ми могли б побудувати майбутнє,
Де люди є вільними.
Жити та любити.
Найщасливіший час.
"Де ваше серце?"
Людство, вставай!
Думаєте, що ви є богами?
Але смертні — всі.
Не ковтайте мою душу,
Наші душі.
Приспів:
Я не могла провести там свою юність,
Бо ви забрали мій світ.
Я не могла провести там свою юність,
Бо ви забрали мій світ.
Я не мала Вітчизни.
4 
1
Коментарі