Львівська галерея мистецтв привезла на виставку "Великий скульптурний салон", що проходить у Києві в Українському домі, 16 робіт скульптора XVIII ст. Йоанна Пінзеля. Майстра називають "галицьким Мікеланджело". Привезені скульптури оцінюють у 159 млн євро.
— Нещодавно нам запропонували виставити ці скульптури у паризькому Луврі. Запрошували і до Вашингтона, але туди дуже важко доставити роботи. Не хочеться ризикувати, — розповідає 82-річний Борис Возницький, який уже 46 років очолює Львівську галерею.
— Я найстаріший директор музею в Україні, — хвалиться чоловік. — І найбагатший. У мене є п"ять замків і 16 церков, де зберігаються картини та скульптури. Це загалом 40 тисяч квадратних метрів виставкової площі. Нині повністю відреставрували Олеський замок на Львівщині, роботи ведуться ще у чотирьох.
Роботи Пінзеля Борис Возницький збирає із 1962 року. Вони були розкидані по Львівській, Івано-Франківській і Тернопільській областях.
— У 1960-х я почав розшукувати скульптури в занедбаних храмах. Тоді радянська влада лише на Львівщині закрила 1800 церков. Їх перетворили на склади для різного непотребу. Аби врятувати храми, ми робили там музеї атеїзму. Влада це не забороняла. Цінні скульптури, картини, ікони валялися в кущах, підвалах, на смітниках. Ми їздили селами і за день збирали по дві-три, а інколи і чотири машини скульптур. Тоді і знайшли перші роботи Пінзеля та сотні творів інших митців, які творили у його стилі. У ХVІІІ столітті усі намагалися наслідувати Пінзеля.
Люди в селах перефарбовували дерев"яні скульптури — не знали, наскільки цінні ці роботи.
— Якось голова однієї сільради сказав, що начебто в їхній церкві є 18 дерев"яних триметрових робіт Пінзеля. Ми приїжджаємо і бачимо, як хлопці з технікуму, що поряд із храмом, пиляють скульптури на дрова, — розповідає Возницький. — 13 фігур вони встигли розпиляти, три з них ми склали по частинках, решту не змогли відновити. А в одній психлікарні я теж запримітив роботи майстра. Домовився, що приїду заберу їх. Коли прибув туди, мені відказали, що ті скульптури разом із іншим мотлохом спалили на місцевому кладовищі. Нині майже всі роботи Пінзеля, що збереглися, познаходили. Хіба щось полишилося у людей у хатах.
Поряд зі скульптурами митця в Українському домі висить полотно, на якому нічого не намальовано. Воно підписано: "Портрет Пінзеля".
За день збирали по дві-три, а інколи і чотири машини скульптур
— Ніхто не знає, як насправді виглядав митець, тому ми й показуємо на всіх виставках такий його "портрет", — пояснює Возницький. — Невідомо, чи "Пінзель" його справжнє прізвище. Це підтверджує лише один документ, знайдений 1906 року. Там написано, що "майстру Пінзелю" заплатили 40 тисяч злотих за оздоблення фасаду собору Святого Юра. Ми також не знаємо, як скульптор опинився в Україні. Найімовірніше, він тут переховувався від переслідувань, бо скоїв у Європі якийсь злочин.
Пінзелеві подобалося зображувати оголених людей. Церква такі скульптури виставляти не дозволяла, тому роботи "одягали".
— Приміром, "Соломона" він виліпив оголеним. Але священикам це не сподобалося, тому наказали пошити скульптурі одяг із полотна. Його позолотили, обробили спеціальним розчином, аби тканина затверділа, й одягли на статую.
3 
35413
Коментарі