Британсько-американський серіал "Чорнобиль" очолив рейтинг найпопулярніших в історії телебачення. Про феномен і значення телефільму розмірковують кінокритик Антон Філатов,
медіа-експерт Олексій Ковжун і письменник Остап Українець
Антон ФІЛАТОВ, 31 рік, кінокритик:
– Творці серіалу "Чорнобиль" зібрали головну інформацію про катастрофу та якісно перенесли на екран. Проект одразу привернув увагу українського глядача. Пам'ятаємо жахіття, пов'язані з трагедією. Вихід такого серіалу для нас кіноподія. Від американського глядача серіал також отримав високі оцінки.
Є кілька причин успіху. Перша – гра акторів. Друга – робота художників і декораторів, які бездоганно відтворили епоху. Третій момент – захопливо розказана історія.
"Чорнобиль" починається з атмосфери фільму жаху. Це вибух на четвертому реакторі, метушня. Американський глядач поняття не має, що сталося і що роблять люди в кадрі. Та попри розгубленість і нерозуміння – увага тримається якимось магічним чином. Серіал хапає за горло і не відпускає до фінальних титрів.
Творці "Чорнобиля" не маніпулюють фактами. Не притягують за вуха неправдоподібні версії, не грають на страху перед радіацією. Не показують двоголових мутантів. А радіаційні опіки демонструють лише в кількох епізодах.
Кіно делікатно подає кошмар катастрофи. Не поспішаючи, не вивалюють все одразу. Жах видається глядачеві маленькими порціями, нагнітаючи страх.
Тема Чорнобиля досі залишалася нерозкритою в популярному кіно. У закордонних стрічках побіжно згадувався – як образ страшного місця на планеті. І ми в Україні цю історію проґавили. У нас було кілька камерних фільмів про окремих людей на тлі Чорнобильської катастрофи. Але цього недостатньо. Американці використали тему і правильно зробили. Бо якби ми навіть сильно захотіли, не змогли би реалізувати на такому рівні.
"Чорнобиль" уперше в популярній культурі відповів, у чому була причина аварії. Доступно й вичерпно пояснюється: було технічне недопрацювання, груба помилка в самому проекті енергоблоку. А під час планового випробування керівництво припустилося ще однієї помилки. Мали дотримуватися правил безпеки, а вирішили ризикнути. Через це стався вибух.
Серіал уперше продемонстрував, як радянська влада ставилася до людей. Вчасно не попередили, не переселили подалі від місця аварії. Це були умисні вбивства, злочини проти людства.
Закінчується "Чорнобиль" документальними кадрами та цифрою жертв катастрофи. Офіційна радянська статистика – загинула 31 людина. Насправді вирахувати неможливо. Кількість реальних смертей може досягти 100 тисяч.
Провідна думка серіалу – потрібно боротися проти брехні, відстоювати правду.
Олексій КОВЖУН, 53 роки, медіа-експерт:
– "Чорнобиль" – це вирок радянській системі керування, тотальній брехні. Довго уникав дивитися серіал, для мене це травматичний досвід. Добре пам'ятаю, як усе відбувалося.
Серіал став культурним феноменом. Та на відміну від "Гри престолів", це реалістичне кіно. Я зробив би "Чорнобиль" обов'язковим для шкільної програми. На першому уроці подивилися, на другому обговорюєте. Це дасть змогу поговорити про те, як влаштоване суспільство, про роль активних громадян.
У росіян серіал викликає те, що психологи називають denial – заперечення. Це все брехня, не так усе було, насправді ми неймовірні герої, ідіть у сраку.
"Чорнобиль" нагадує, що маємо цінити правду. Вона може рятувати, а брехня – вбивати. Особливо зараз, коли живемо у світі фактоїдів і фейк-ньюз. А що спостерігаємо нині – уламки, атавізми совєцького ставлення до дійсності. Коли у Переяславі-Хмельницькому мєнти вбили 5-річного хлопчика, реакція Міністерства внутрішніх справ нагадувала те, що відбувалося після Чорнобиля.
"Чорнобиль" може стати початком тренду відкриття України на Заході, як і стрічка "Гарет Джонс" (історична драма про Голодомор 1932–1933 років польської режисерки Аґнешки Голланд. Світова прем'єра відбулася на 69-му Берлінському кінофестивалі в лютому. – Країна).
"Чорнобиль" сприяє впізнаваності. Хоча вона радше негативна. Якщо нас не буде в цій розмові, вона складатиметься не найвигіднішим для нас чином. Маємо займати активну позицію.
Поки що ми величезна сліпа пляма на ментальній карті Європи. Виходити з неї можемо завдяки культурі – не високій, а саме популярній. Пісня "Плакала" гурту KAZKA ураганом пройшла світовими хіт-парадами. І зробила для впізнаваності України значно більше, ніж Міністерство культури за останні роки.
Після виходу серіалу збільшилася кількість охочих з'їздити в зону відчуження. Туристи прилітають в Україну. Їдять, ночують, а вже потім їдуть у Чорнобиль. Що вони помічають дорогою? Що в нас смачно, недорого, безпечно. Тут красиві люди. Отримують приватний досвід, який відрізняється від того, що дізнаються по телевізору чи в інтернеті.
Ви знаєте, що авто – німецьке, вино – французьке, джинси – американські, чай – англійський. А українське що? Із чим ми асоціюємося? А ні з чим. Маємо знайти щось, де ми можемо бути в масовій свідомості. Вибудувати низку державних програм, що сприятимуть проникненню України в щоденну реальність західних людей.
Остап УКРАЇНЕЦЬ, 25 років, письменник:
– "Чорнобиль" – не розважальний серіал, а серйозний кінематографічний продукт. Здається гнітючою й точною картиною того, що відбувалося. Діалоги в серіалі – це те, що я чув від людей радянської закалки. Ті фрази й ідеологеми, якими вони оперують.
На початку першого епізоду герої дивляться на показники в реакторній кімнаті, розуміють – щось пішло не так. Повторюють: "Ми все зробили правильно". Серія минає в запереченні того, що реактор міг вибухнути. Я часто стикався з такою моделлю поведінки, коли людина заперечує очевидні факти, тому що їй сказали, що так бути не може. Це притаманно людям за 40, у яких щонайменше шкільна освіта припадала на радянський період.
"Чорнобиль" не фільм-катастрофа, а політична критика СРСР. Віддає шану всім тим, хто постраждали від тієї системи, її дій і бездіяльності. Реального Валерія Легасова критикували при житті й продовжують засуджувати після смерті. Бо він першим порушив номенклатурну кругову поруку, загальну домовленість мовчання. Почав говорити про недоліки проекту. Про те, що у трагедії винуватий сам спосіб існування цієї держави. Фраза Горбачова про те, що Чорнобиль, імовірно, був основною причиною розпаду Радянського Союзу, показана в серіалі найяскравіше.
Кіно показує пожежників і шахтарів, яких викликають для ліквідації наслідків, як людей непричетних до системи влади. Йдуть виконувати роботу. Це парадоксальне зображення. З одного боку, усвідомлюють, що слугують гвинтиком системи. Але фокус зміщується так, що вони діють добровільно. СРСР ситуацію в Чорнобилі від початку серіалу насправді не контролює. Лише нерозголошення, інформаційне поле навколо міста. Не Радянський Союз був здатним до ліквідації аварії, а фахівці, які розуміли, що потрібно зробити.
Зараз ми усвідомлюємо, що це перемога окремих людей і правди. А на екрані – все ще історія номенклатури, яка перемелює героїв. Коли Легасов відмовляється брехати й говорить про системні проблеми, що призвели до аварії, система з'їдає його. Змушений вкоротити собі віку, бо не має іншого способу докричатися.
"Чорнобиль" – перша серйозна поява України в західному кінематографі. Як не сумно, та саме Чорнобильською катастрофою ми відомі за кордоном.
Багато людей на Заході дізналися або принаймні актуалізували свої знання про Україну після Революції гідності. Де ми на мапі, що відбувається, в чому проблема. Але Україна як явище досі не має для іноземців жодної історичної тяглості. Якщо людина дізналася про нашу країну з Майдану, в неї, найімовірніше, могло скластися враження, що це пострадянська країна, уламок Союзу. Демократичніший, ніж Росія, Казахстан або Білорусь, проте уламок.
Серіал "Чорнобиль", показуючи Україну в період СРСР, актуалізує її як окрему територію ще у 1980 роках. А це значить, що й від початку існування СРСР. Тому що в його рамках їй би нізвідки було взятися.
У титрах останньої серії львівський муніципальний хор виконує церковний піснеспів "Вічная пам'ять". Показують кадри з реальними учасниками подій і наслідками катастрофи. Фінал ще раз локалізує Україну. Як на мене, це має чи не найпотужніший вплив.
Американців надихнули два українських фільми
Серіал "Чорнобиль" містить п'ять епізодів. Дія відбувається після вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної електростанції 26 квітня 1986-го. Показують евакуацію жителів Прип'яті, перебіг рятувальної операції, наслідки катастрофи та розслідування причин аварії.
Головну роль виконав британський актор 57-річний Джаред Гарріс. Його герой – доктор хімічних наук Валерій Легасов із російського міста Тула. Був одним із керівників комісії з ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС. Прибув на місце аварії одним із перших і провів там чотири місяці замість допустимих двох-трьох тижнів. Запропонував засипати аварійний енергоблок сумішшю доломіту, бору, свинцю і глини. Після повернення до Москви почав говорити про хиби конструювання ЧАЕС та її реакторів, помилковість приховування від громадськості масштабів і загроз аварії. 1988-го, на другі роковини Чорнобильської катастрофи, повісився.
Швед Стеллан Скашгорд, 67 років, зіграв заступника голови Ради міністрів СРСР Бориса Щербину, який очолював урядову комісію з ліквідації наслідків аварії. Англійка 52-річна Емілі Вотсон утілила фізика-ядерника Уляну Хом'юк. Намагається розібратися в технологічних причинах вибуху. Вона – збірний образ науковців, які працювали з Легасовим.
"Чорнобиль" зняв шведський режисер Йоган Ренк, 52 роки. Працював над серіалами "Пуститися берега", "Вікінги".
Зйомки відбувалися торік у Києві та литовському Вільнюсі.
Сценарій написав американець 48-річний Крейг Мезін. Кілька років досліджував тему Чорнобиля. Читав архівні матеріали, наукові статті, інтерв'ю, відвідував зону відчуження, консультувався з ліквідаторами й істориками.
Головним джерелом стала книжка "Чорнобильська молитва: Хроніка майбутнього" білоруської письменниці, лауреатки Нобелівської премії Світлани Алексієвич. Також спирався на праці "Чорнобиль. 01:23:40" американця Ендрю Лезербарроу, "У вогні. Історія героїв і жертв Чорнобиля" британця Пірса Пола Ріда. Надихався українськими документальними фільмами – "Чорнобиль.3828" 2011 року режисера Сергія Заболотного, "Чорнобиль. Хроніка важких тижнів" 1986-го, режисера Володимира Шевченка – першої стрічки про катастрофу.
5 
35413
Коментарі