16 подій провели на ІІІ Міжнародному книжковому фестивалі Book Space 4–5 липня у форматі онлайн-марафону. Гості брали участь у дискусіях і лекціях з відеозв'язку
4 липня, 13:00
– Те, що сталося з культурою під час карантину, нагадує апокаліпсис, – каже 38-річна Вікторія Наріжна, артдиректорка фестивалю Book Space. Із кураторкою видавничої програми 38-річною Аллою Рибіцькою сидять у галереї "Модуль" у місті Дніпро. – Багато галузей постраждали від пандемії. Але креативні індустрії – найбільше. Бо залежать від аудиторії.
– Це стосується і музеїв, кіноархівів, друкарень, – продовжує Алла Рибіцька. – На Заході підтримка галузі була другим пунктом після виділення коштів на боротьбу з Covid-19.
– Німеччина спрямувала на це 50 мільярдів євро, – говорить Вікторія Наріжна. – А я згадую, як урізали фінансування Українського культурного фонду, Довженко-центру, Інституту книги. Але знайшли додаткові 200 мільйонів на утримання поліції.
Культуру можна розуміти як мистецтво. А можна – як зліпок суспільства. Каркас, на якому воно живе. 2021 року не надрукують багато хороших книжок.
Наш фестиваль позиціонує себе як інноваційний. Хочемо створити умови для розвитку книговидання, зокрема аудіокнижок. Цей ринок на Заході розвивається найшвидше. Нам електронні поки що здаються новим форматом.
13:20
– Торік український видавничий ринок становив 100 мільйонів євро, – каже 32-річна Ірина Батуревич, керівниця аналітичного відділу Українського інституту книги. – Це вп'ятеро менше, ніж у Польщі. У нас бестселер – це 20 тисяч примірників, проданих у перші місяці.
– Криза викидає з ринку тих, хто не мав антикризової стратегії, – говорить засновник проєкту "Лабораторія" 31-річний Антон Мартинов. – Є чутки, що в Україні активно друкують книжки філії російських видавництв. За пів року ринок може бути насичений їхньою літературою.
15:25
– Тримайтеся якнайдалі від рунету. Більшість фейків народжуються там, – каже журналістка, біологиня 34-річна Дарія Озерна. Розповідає про шляхи донесення правдивої інформації та як боротися з невіглаством.
– Є запит на розвінчування міфів. Але що більше ми про них говоримо, то міцніше засідають у думках. Свідомість довіряє не логічно обґрунтованому, а тому, що на слуху. Тому, коли навіть згадуємо, як російські спецслужби щось брешуть про Степана Бандеру, ще раз це проговорюємо. І люди можуть заплутатися.
Пандемія призвела до повної діджиталізації інформаційного простору. Люди все менше читають книжки. Особливо серйозні. Це ідеальний ґрунт для фейків. Головна мета боротьби з міфами – довести справу до кінця. Треба казати не "вони брешуть", а як є насправді.
Міфи поширюються значною мірою через соціальні мережі. Більшість британців, які повірили у штучне створення коронавірусу та його поширення вежами 5G, слухали блогерів на YouTube і читали Facebook. І тільки старше покоління, яке дивиться і слухає ВВС, було стійке до фейків.
Якщо бачите новину, що викликає сильну емоцію – апелює до вашого відчуття безпеки, тривожності, пошукайте її джерело.
17:45
– Праця соціологині Тамари Марценюк "Захисники галактики" не про космос, – каже журналістка й літературознавця Ірина Славінська, 32 роки. – Її підзаголовок "Влада і криза в чоловічому світі" спричинив дискусії навколо цієї теми.
– Слова "влада і криза" відображають дві сторони чоловічого життя, – говорить соціолог, директор Гендерного інформаційно- аналітичного центру "Крона" 42-річний Олег Марущенко. Був науковим редактором книжки. – З одного боку, живемо за патріархату. Цей устрій дає чоловікам як групі певну владу, привілеї в доступі до ресурсів. Передусім економічних і політичних. Скажімо, тільки 6 відсотків жінок – на вищих посадах керівників держав. У парламентах – 21 відсоток. Як і в Україні. А чоловіки лише частково можуть представляти жінок, бо здебільшого далекі від розуміння потреб цієї групи.
З другого боку, криза маскулінності зачепила більшість чоловіків і поглиблюється. Сильна стать не може відповідати очікуванням. Світ так швидко змінюється, що ролі, які суспільство колись поклало на плечі чоловіків, усе важче виконувати. Наприклад, годувальника сім'ї. Як не втратити гідності? Піти у кримінальний світ і спробувати заробити нечесним шляхом? Це одна з причин, чому 86 відсотків в'язнів в Україні – чоловіки.
Друга особливість – неемоційність. Чоловікам суспільство дозволило фактично одну емоцію – агресію. Яка часто призводить до насильства в сім'ї.
Позитивний сценарій виходу з кризи – переосмислення власної ролі. Сімейної та соціальної. Результатом має бути паритетний розподіл гендерних функцій.
5 липня, 12:20
– Роман англійського письменника Патріка Несса "Ніж, якого не відпустиш" – чи не єдина підліткова книжка, в якій купа помилок. Так і задумано, – каже літературознавиця, головна редакторка сайту про дитячу літературу "Букмоль" Міра Київська. Читає лекцію про підліткові антиутопії.
– Це твір про те, як бути тінейджером у світі, де тебе не просто контролюють, а буквально читають думки. Це влучна метафора дорослішання. Має несподіваний стиль оповіді. У романі люди не читають книжок, не вчать граматики й говорять із помилками.
Більшість підлітків люблять антиутопії. У них бачать відлуння реальності. Майже без прав, змушені підкорюватися правилам і контролю дорослих. Старший Брат для них – близький персонаж. Крім того, в антиутопіях є знайоме підліткам відчуття, що весь світ – проти тебе. І бажання проти нього повстати.
У підлітковому віці запитання "чому?" виходить на новий рівень – чому світ влаштований саме так? Що було б, якби? На цих припущеннях і побудовані антиутопії. Розповідають про вибір і наслідки. Це актуально для тінейджерів. Вони вчаться відповідальності, інтеграції в соціум.
Твори цього жанру часто не мають щасливої кінцівки. У них все неоднозначно. Це привчає до того, що світ не чорно-білий.
13:00
Літературний критик 33-річний Євгеній Стасіневич читає лекцію "Майбутнє, яке вже тут: література й (анти) утопії".
– Цієї весни ми опинилися в майбутньому. Похмурому й незатишному. Ситуація відсилає до літературних творів. Не тому, що такі сюжети вже були. Добра література працює на інтризі, підвішує ситуацію. Це викликає і зацікавлення, і тривожність, бо не знаємо, до чого врешті прийде.
У нас наприкінці 1990-х вийшли мемуари Надії Суровцової. Це щоденник людини, яка 27 років була в таборах і за якою потім стежили спецслужби решту життя. Після заслання в Умані сформувала напівдисидентське коло. Здається, ця історія – про тоталітарне пекло. Але питання в тому, на що ми подивимося. Можна Суровцову розглядати як жертву – померла самотня й невизнана. А може бути інший погляд. Вона вернулася додому, зібрала напівбогемне середовище. Приховала щоденник від спецслужб, його надрукували, хоч і після смерті Надії.
17:30
– Що таке культура? Є 500 вартих уваги визначень цього поняття. Мені найбільше імпонує – "надбіологічна організація людства через цінності", – каже журналіст Вадим Карп'як, 43 роки. Бере участь у дискусії "Культура внє палітікі: реальність чи самообман?" – Політика – це частина цілого, а не щось окреме. А культура – широченне поле, в якому є і політика, і наука, і мистецтво, і суспільство, й армія.
Аудиторії завжди цікаво, що публічна персона думає з того чи іншого приводу в політиці. Та передусім такий запит є від самих митців. Пісень, гідних радіоефіру, з'являється щодня зо два десятки. Конкуренція жорстка. І просто класної пісні вже замало. Мусиш ще чимось вирізнятися.
Боно з ірландського гурту U2 бореться за списання боргів країнам третього світу. Пол Маккартні пропагує веганство. Наша Саша Кольцова проштовхує екотематику. Кожен популярний артист, крім музичної діяльності, має ще й соціальне навантаження. І цим забезпечує собі лояльність аудиторії. Це вимога маркетингу.
– Варто розділяти, що ми розуміємо під політикою, і що під цим словом уявляють музиканти, – додає музичний критик, засновник медіа про нову українську музику LiRoom Олексій Бондаренко, 28 років. – З початком війни з Росією багато артистів мали визначитися з політичною позицією. Якщо хочеш виступити у РФ, то як поясниш це своїм фанатам? Тоді з'явилася популярна теза, що музика – поза політикою. Моє запитання до музикантів стосувалося того, чому вони не говорять про очевидне зло або добро. Таке враження, ніби не в курсі, що бентежить країну. Це захисний механізм для людей, які не сформували своєї позиції або хочуть захистити бізнес.
5 
35413
Коментарі