Минулого тижня у Харкові презентували оновлений японський позашляховик "Ніссан Кашкай". Шість машин цієї моделі виставили в ряд поблизу готелю "Прем'єр Палац Харків" на площі Свободи. Всі — у комплектації "Текна", зі скляними дахами, переднім приводом і 1,6-літровим турбодизелем на 130 к. с. Призначені для випробування в місті, бездоріжжям і на трасі дорогою до Києва. Зупиняюся біля коричневого автомобіля, це один із нових кольорів для "Кашкай".
— Такі можна купити в Україні. Коштують від 538 670 гривень, — говорить 34-річний Володимир Іванов із компанії "Ніссан". Стоїть біля машини. — Це наша найуспішніша модель. З 2007 року їх продали понад 2,3 мільйона в усьому світі.
Порівняно з попередньою версією, у нового "Кашкая" змінена лицева частина — бампер, решітка радіатора, фари й капот. Ребра жорсткості капота плавно переходять у хромовану накладку решітки радіатора. Емблему встановили під прозорий пластик. За нею сховані датчики електронної системи, що стежить за дорогою. Вздовж верхньої частини фар — лінія денних ходових вогнів. Вони автоматично вмикаються після запуску двигуна. Нові фари регулюють напрям і потужність світла, залежно від швидкості машини й повороту керма.
Спереду побільшало глянцевих пластикових елементів, як у дорожчих моделях. Ззаду машину також змінили. Верхня й нижня кромки ліхтарів трохи випирають, захищають від дорожнього бруду в негоду центральну частину, щоб світло було помітно здалеку.
— Ця модель глибоко модернізована. Ми зібрали відгуки покупців і вдосконалили її. Змінили зовні, деякі елементи салону, вузли ходової частини й встановили нові електронні системи, — розповідає Володимир Іванов. — Електроніка допомагає безпечно виїздити із паркувального місця заднім ходом. Якщо перехресною дорогою хтось їхатиме, радар машини помітить це і повідомить. "Кашкай" сам паркується. Достатньо увімкнути передачу й натиснути кнопку — авто крутить кермо і займає місце на стоянці, — продовжує він. Дає овальний брелок від машини із трьома кнопками для проведення тест-драйву.
Відчиняю дверцята авто. За рахунок нових сидінь, змінених карт дверей і нового керма салон виглядає сучаснішим. Внутрішні ручки дверей обтягнули шкірою, підлокітник між передніми сидіннями також став зручніший. Ззаду вільно поміщаються троє дорослих. Бракує дефлекторів повітря для пасажирів цього ряду. Наприклад, у "Форд Куга" подібного класу вони є.
Якщо скласти спинки задніх сидінь, виходить рівна поверхня із підлогою багажника. Сам відсік на 440 л. Простір над фальш-підлогою закритий двома частинами. Їх можна трансформувати у перегородку або зняти.
Сідаю на місце водія. Воно зручне, обтягнуте шкірою, має електричне регулювання, поперечну підтримку й підігрів. Кермо — D-подібної форми. Навіть коли найнижче опущене, не заважає вставати з крісла. Спиці на ньому тонкі, не перекривають показань панелі приладів.
Тисну на кнопку "старт" — авто заводиться. Ввожу київську адресу на вбудованому навігаторі, переводжу важіль варіатора у положення "драйв" і рушаю.
До 40 км/год прискорюється жваво. Звуку двигуна в салоні майже не чути, як і шуму підвіски. Вона м'якша, ніж у корейського "Хюндай Туксон". Керування стало точнішим, ніж у попередньому "Кашкаї". Варіатор перемикає передачі без ривків. Якщо потрібно перейти на нижчу передачу, різкіше тисну газ.
На екрані бортового комп'ютера між спідометром і тахометром виведені не лише дані споживання пального й пробігу, а й дублюються дорожні знаки про обмеження швидкості, попередження.
На трасі авто прискорюється до 100 км/год трохи більш ніж за 11 с. Добре керованим лишається при 140–150 км/год. Як тільки вищою стає швидкість і більшає гулу в салоні, музична система робить звук гучніше. Після зменшення шуму, стишує музику. Коли бічний поворот не увімкнений і одне з коліс наїжджає на лінію розмітки, у салоні лунає гучний сигнал. Це не дає водієві заснути за кермом.
Неподалік від Полтави звертаємо в лісосмугу, їдемо ґрунтовкою із калюжами завглибшки 20–40 см, багнюкою і крутими підйомами. Хоча це не повнопривідний автомобіль, він легко вибирається на пагорби. У жодному місці не буксує. Час від часу в салоні пищить сигнал парктроніка — коли під час спуску із пагорба бампер впритул наближається до землі чи коріння дерев.
До Києва їдемо в темряві — автоматично увімкнулися фари. Під час дощу — двірники. На дрібну мряку датчик опадів не реагує, доводиться вмикати склоочисники самому. На двосмугових ділянках доріг допомагає система автоматичного дальнього світла. Коли датчики помічають на зустрічній смузі автомобіль, система переходить на ближнє світло. Потім знову вмикає дальнє.
8 
35413
Коментарі