Если бы из моей жизни забрать голос Мисько, это была бы биография другого человека

Я ходил на "Мертвий півень" в клубы, дома культуры, на площади, в дворик Ратуши, на фестивальные поляны, галереи, парки

Вранці в суботу під кінець осені 2008-го ми стояли на балконі на вулиці Пирогова з кавою, коньяком і цигарками в товаристві. Ми обговорювали плани на наступне літо, яке мало бути нарвано-безтурботним, як це і пасує тим, кому 20 з чимось. З запалом самовпевненого неофіта я переконував друзів інвестувати в літні фестивалі:

– Всі гроші, які залишаються після сплати оренди за хату і харчування треба вкладати в концерти.

– Ого! це чого?

На воротах Раю святий Петро запитає про список концертів, на які ти ходив

– Бо на воротах Раю святий Петро, окрім всього іншого запитає про список концертів, на які ти ходив.

– А якщо в нього не буде часу? Якщо буде колєйка і він попросить сказати, на кого ти ходив найчастіше?

– Я скажу, що найчастіше я ходив на "Мертвий півень". Ходив у клуби, будинки культури, на площі, в дворик Ратуші, на фестивальні поляни, галереї, парки.

– І цього буде достатньо, щоб пройти турнікети на вході в Рай?

– Як не вистачатиме, то я розкажу про те, як з кількома тисячами інших десь хвилин сім співав приспів "Ето".

– У пісні "Ето" нема приспіву. Там є оте "О-о-о-о-о-о-о-о!"

Кілька разів Мисько розвертався до інших музикантів, знизував плечима, мовляв, "я не знаю, що з цим робити, ви ж самі все бачите". Потім знов диригував тисячами горлянок і говорив у мікрофон "Але то є, курррва, знаменито"

– Цього достатньо, щоб співати довго-довго. В липні 2007-го я приперся в Славське. За день алкомандрів я розгубив всіх друзів і пізно ввечері опинився сам у натовпі на виступі "півнів". Концерт нісся від пісні до пісні, які розносилися над Бойківщиною. Під кінець почали грати "Ето" і вже на першому приспіві натовп так вибухнув хором, що здригнулися довколишні вершини. Останній приспів тривав напевно хвилин сім. Місько стояв на краю сцени, диригував натовпом, періодично приєднуючись до всіх нас, які співали все гучніше і гучніше оте "О-о-о-о-о-о-о-о!". Кілька разів він розвертався до інших музикантів, знизував плечима, мовляв, "я не знаю, що з цим робити, ви ж самі все бачите". Потім він знов диригував тисячами горлянок і говорив в мікрофон "Але то є, курррва, знаменито". А оте "О-о-о-о-о-о-о-о!" все неслось і неслось, заповнюючи собою все довкола.

– Ну та, після такої історії тебе б мали пустити.

Починаючи з почутої на Радіо Промінь "Пісня 551" і крізь всі ці подальші альбоми, концерти, вистави, читання, слухання на кухнях – стільки всього, що якби з мого життя забрати голос Міська, то це була б біографія зовсім іншої людини.

Дякую, Міську! Легкого лету

Мисько Барбара умер 11 октября в Харькове на 50-м году. Он был фронтменом группы "Мертвий Півень". Публикуем интервью музыканта, вышедшее в журнале "Країна" в апреле 2020: "Важно делать то, что любишь. И любить то, что делаешь"

Если вы заметили ошибку в тексте, выделите ее мышкой и нажмите комбинацию клавиш Alt+A
Комментировать
Поделиться:

Комментарии

Оставлять комментарии могут лишь авторизированные пользователи