XXI век – шанс на новые солидарности. Майдан был тоже об этом

Новое братство, новое сочувствие

ХІХ століття було століттям долання релігії і пошуку її замінника (про це мої "Плинні ідеології"). Головна вісь століття – рух від релігії до секуляризації. Хитрість у тому, що в цьому русі суспільства продовжували імітувати старі релігійні структури, ідеї та символи віри

ХХ століття входить із Ніцшевим Gott is tot, що означає: тьмяніє не тільки релігія, а й усі її замінники. Уся складна інфраструктура космічної турботи. Після цього людина почуває себе в світі екзистенційно самотньою. Відчуття самотності пронизує культуру fin de siècle і модернізму. Зник старий світ божественної турботи, божественної "Покрови". Людина – це істота-якій-загрожують. Яку ніхто не захистить. Завдання мінімум - вижити у зовнішньому космосі, а максимум - реалізувати свій внутрішній космос. Складний рух від виживання до самореалізації (піраміда Маслоу і т.д.) - це історія ХХ століття, передусім його другої половини.

Цінності самореалізації і самовираження сьогодні - це бажана ціль для багатьох суспільств. Але вже зараз цінності "максимуму самореалізації на мінімумі простору" входять в кризу. Індивідуалізм і розмаїття йдуть так далеко, що створюють мільйони маленьких світів, які замикаються на собі. Зникає "космос", який все об'єднує. Індивід уже не самотній, як на початку ХХ століття (він постійно в комунікації) - але неймовірно слабкий, і, зрештою, нікому не потрібний. Приходить криза індивідуалізму.

Паралельний тренд: друга половина ХХ століття пройшла в суперечці між свободою і рівністю, тобто лібералізмом і соціалізмом. Лібералізм переміг у 1989. Але у цій битві забули про іншу цінність Французької революції: братерство. Братерство - це про ідентичність, відчуття безпеки, групову солідарність. Понад півстоліття ігнору призводять до того, що братерство сьогодні здійснює великий реванш. З усіх флангів (навіть лівого) ми чуємо відродження дискурсу ідентичності (про це з жалем і трішки спрощено пише Фукуяма в Identity).

Але "братерство" ХХІ століття – це не тільки популізм, новий націоналізм, поляризація, ксенофобія і інші негативні штуки. Це також шанс на нові і гнучкі солідарності. Пошуки людьми своїх "вибіркових спорідненостей" (Ґете). Але вже не тільки для самореалізації чи самовираження, а й для спільних результатів, спільних big things. Індивід, який відчув себе занадто маленьким і слабким, знаходить себе у великих і маленьких спільнотах. Наш Майдан був теж про це.

З нового братерства може виникнути "просвітництво 2.0". Якщо "просвітництво 1.0" було про дорослішання, інтелектуальний пубертат та "повноліття" (Кант визначав просвітництво як "здатність користуватися власним розумом"), то "просвітництво 2.0" - це про вільне творення нових спільнот, що залишають щось у спадок. Це вже не "повноліття" і пубертат, а "стосунки", "шлюб", "діти" і т.д. Це навіть уже не "братерство" (чи "сестринство"), а "родинництво", familyhood. Здатність великих груп людей брати спільну відповідальність за результат, зокрема й своїх нащадків. Тут, звісно, прийдуть кіборги, неолюди, штучний інтелект – "діти" нової спільноти. Але будь-яка спільна робота на результат – це вже familyhood.

Нове братерство і родинництво може бути і катастрофою, і спасінням. Може породити світ ксенофобії, а може – світ співчуття.

Наслідком індивідуалізму стає загальна байдужість (кожен "у своєму світі"). Тому великим прагненням ХХІ століття буде подолання байдужості.

Ключовою цінністю тут буде не тільки свобода і рівність, а й братерство, тобто емпатія. ХХІ століття може бути століттям руху від індивідуалізму до нової емпатії. І нового співчуття.

Текст является постом автора в сети Facebook и не написан специально для Gazeta.ua. Перепечатывается с разрешения автора

Оригинал