Позавчора я не спав усю ніч — шукав народних депутатів, щоб донести до них свою думку по ситуацію в Криму. Телефонував до Соболева, Гурвіца, кого тільки не просив передати мою стурбованість Турчинову й Тимошенко. Мене ніхто не дослухався. Усі стали такі великі, такі закриті, що достукатися до них неможливо.
У 1994-1998 роках я був головою парламентскої комісії по вивченню політико-правової ситуації в автономії. Тому знаю усіх дійових осіб того і цього часу і розумію, які там процеси відбуваються. Тепер ситуація в Криму загострилася. Я намагався донести свої думки до виконуючого обов'язки президента Олександра Турчинова, щоб переконати його ще позавчора вилетіти до Криму. Він мав пояснити позицію Верховної Ради, виконавчих органів щодо автономії і з'ясувати позицію кримського керівництва.
Нинішнім подіям у Криму передувала потужна інформаційна агресія через телеканали, радіо, газети Росії. Це мало бути предметом вивчення Служби безпеки та Ради національної безпеки і оборони. На жаль, там і раніше були не фахівці, а зараз туди проштовхують ще більших нефахівців. Через те й існує загроза державній безпеці та територіальній цілісності України. Інформаційна війна призвела до того, що у громадян, які проживають у Криму й Севастополі склалося уявлення, що йде наступ на права автономії. Але нічого подібного ніхто не робив. Ніхто ні на йоту не порушував норми Конституції України щодо АР Крим. Але безглуді заяви деяких політиків, у тому числі з трибуни Майдану, про те, що треба в Крим направити поїзд дружби, аби у чомусь переконувати кримчан, справили своє враження. Їх у перебільшеному вигляді ретранслювали російські ЗМІ.
Крім того, центральна влада ніяк не реагувала на проведення переговорів керівництва Верховної Ради Криму, зокрема Володимиром Константиновим та його заступниками, з Росією. Константинов — бізнесмен, мав у Києві компанії "Консоль", яка дійшла до банкрутства, тому йому потрібні були кошти. Його переговори з російською стороною мали антидержавний характер.
Не менше вплинула на ескалацію напруженості на півострові непрофесійна робота СБУ, яка давала спокійно працювати на теренах Криму і Севастополя громадянам Росії — учасникам різних козацьких товариств та громадсько-політичних організацій. Фактором впливу стала й активна участь Чорноморського флоту РФ у подіях в автономії. Російські вояки відкрито брязкають зброєю. Два загони заїхали в Ялту з автоматами Калашнікова, нібито для оборони. Це порушення базових домовленостей по флоту, бо на кожне пересування військової техніки потрібно спочатку отримати дозвіл влади України. Служба безпеки автономії повністю деградувала, її керівників треба відправити у відставку. Для російських політиків, які підривали українську державність, кордони були відкриті. Фактично керівників силових структур Криму можна звинувачувати у державній зраді.
Крім того, відповідальні й деякі радикальні українські сили, в тому числі в парламенті, які вимагали скасування мовного закону. Його можна було поправити чи навіть скасувати, але не зараз.
Ще один фактор, який вплинув на ситуацію. За моєю власною інформацією, застрільниками конфлікту за винагороду з-за кордону стали особи з числа військовослужбовців "Беркуту" з Севастополя і Сімферополя, які бояться кримінальної відповідальності за вчинені в Києві злочини. Тому вони знайшли собі прихисток в автономії, відмовилися виконувати накази і скласти зброю. Я не здивуюся, якщо з'ясується, що саме вони захоплювали Кабмін та Верховну Раду Криму.
Тому відповідальність за напруження в Криму лежить на всіх. Гасити пожежу треба було раніше. До цього додався саботаж криміналітету, який керує автономією. У Криму ніколи не було нормальної влади. Там завжди керував криміналітет. В останні роки це були донецькі чи макіївські "смотрящі". І разом з представниками іноземних консульств вони нагнітають антиукраїнську істерію. Залякують людей, що їм заборонять розмовляти російською.
Усе це вилилося у нинішні події, коли за заздалегідь підготовленим сценарієм Верховна Рада Криму має ухвалити звернення до Росії та світового співтовариства про захист російськомовного населення.
На жаль, нова українська влада не контролює ситуацію в Криму і не бажає чути професіоналів. Леонід Кучма не вважав за приниження зателефонувати опозиційним політикам і порадитися, як врегулювати на півострові ту чи іншу ситуацію.
Уряд Криму виявився недієвим. Центральна влада мала б допомогти сформувати новий. Тому Турчинов має негайно вилетіти в Крим. Те, що там відбувається, - на його совісті. Він має особисто поговорити з людьми, гарантувати дію Конституції АРК, дотримування прав російськомовного населення, пообіцяти, що почує їхній голос і вирішуватиме їхні проблеми.
2 
1
Комментарии