16 жовтня до міліції Тульчина надійшла заява від голови райсуду 34-річного Володимира Люлька про замах на його життя. Чоловік розповів, що їхав "опелем"до сусіднього Немирова. Близько 21.00 біля села Крищинці його наздогнав "жигуль". Невідомий вистрелив у переднє скло машини судді. Цілив у голову. Також стріляв по бензобаку. Кулі не зачепили Люлька.
Неподалік дороги міліціонери знайшли дві гільзи від патронів до пістолета ТТ й рукавички, а в лісосмузі — пістолет із магазином. Виникли сумніви щодо правдивості слів Люлька.
— Коли стріляють на швидкості, сліди від куль не такі, — кажуть у прес-центрі міліції Вінниччини. — За висновками експертів постріли здійснювали, коли машина стояла. Напередодні суддя придбав мобільний. Продавщиця з магазину мобільного зв"язку впізнала суддю. Із телефону він надсилав собі повідомлення із погрозами — для забезпечення алібі.
За годину після пригоди невідомі підпалили приміщення Тульчинського райсуду. На першому поверсі вигоріли канцелярія та частина кабінету Люлька. Вогонь пошкодив меблі, комп"ютери та судові документи. Двері до приміщення вибили. Біля туалету знайшли дві каністри з-під солярки та бензину.
— Під тиском доказів псевдопотерпілий зізнався про імітацію замаху на себе, — кажуть у міліції. — Хотів уникнути відповідальності за винесення ним неправомірних рішень по ряду справ.
Нині на територію Тульчинського суду нікого не пускають. На дверях табличка "Суд не працює". Здійснюють інвентаризацію пошкоджених судових справ і майна. Чергують міліціонери.
Напередодні пожежі працівники канцелярії прибрали приміщення, упорядкували документацію. Кажуть, на столі в судді Люлюка залишилися скандальні справи, які також обгоріли. Йдеться про справи щодо вінницького Будинку побуту та 76 справ військових пенсіонерів. Щодо останньої Тульчинський суд виніс рішення на користь пенсіонерів Міноборони має виплатити військовим пенсіонерам 120 млн грн, які колись недоплатили. Та нещодавно адміністративний суд призупинив рішення виконавчої служби щодо його виконання.
На посаді голови суду Тульчинського району Володимир Люлько з 18 січня 2008 року. До цього був заступником. Починав працювати в прокуратурі.
Найгучнішу справу Тульчинський райсуд розглядав навесні 2007-го. Люлько приймав рішення про визнання права власності на самовільно побудовані об"єкти на території 45-го заводу у Вінниці. Потім ці об"єкти були передані в іпотеку. Під них взяли кредити фізичні особи. Вінницька міська влада вважає це незаконним. На думку її представників, територія та приміщення належать місту.
— Чому саме Тульчинський суд розглядає цю справу, і сам не знаю, — каже заступник мера Вінниці Володимир Слішинський, 43 роки. — Зі справою 45-го заводу пов"язана фірма "Дежаню-Плаза". Зимою 2007-го вони захопили приміщення Будинку побуту у Вінниці. Бо нібито вважали, що є законними власниками цього приміщення. Ми й досі судимося за нього.
Володимир Люлько із дружиною Ліаною та 10-річним сином Миколою живуть у Немирові. Знайомі розповіли, що родину шантажували.
Їхня родина вважається елітною
— Місяців сім тому ходили розмови, що Володя зв"язався із бандюганами, — каже 30-річна немирівчанка. Імені та прізвища просить не називати. — Справи з такими людьми до добра не доведуть. А останнім часом вони з дружиною сильно переживали, щоб із сином нічого не случилося. Розповідали, що їм погрожували по телефону.
Дружина судді працює приватним нотаріусом у Немирові. Її батько — колишній суддя.
— Після весілля переїхали до батьків Ліани, — продовжує жінка. — Мають двоповерхову хату біля озера. Цього року зробили красивий вуличний декор. До води виклали доріжку з плитки. Їхня родина вважається елітною. Але поводять себе добродушно до кожного. Кілька разів заходила до Ліани, хотіла поговорити про цей случай. Та її немає ні на роботі, ні дома. Володю також ніде не видно.
Правоохоронці перевірили кому належить "Опель Омега", по якому стріляли. Його власник — тесть Люлька. За кілька днів до нападу суддя позичив автівку. Кажуть, вона довго стояла без акумулятора.
— Ну да, навіщо ж йому свого крутого джипа підставляти, — говорять місцеві.
Де нині Люлько — невідомо. Після стрілянини його доправили до Тульчинської райлікарні, уранці відпустили.
— Я не буду нічого говорити, — сказала нам дружина Люлька та поклала слухавку.
Минулої середи Люльків у власному будинку не було. Мобільний Ліани не відповідав.
Телефони суду не працюють — при пожежі пошкоджено кабель. На дверях кабінету лікаря Жанни Олійник, яка робила кардіограму судді наступного дня висів папірець "На лікарняному".
Колеги Люлька заперечують те, що він інсценував напад на себе.
— Намагаються шукати чорного кота в чорній кімнаті, — каже суддя одного з районів Вінниччини. Імені просить не називати, щоб не нашкодити Люлькові. — Не вірю, щоб людина, яка має досвід роботи в правоохоронних органах та суді, так себе підставляла. Ризикувати життям, щоб спалити кілька бумаг? А навіщо тоді стріляти в себе... Можна було б зробити все простіше.
— Зустрівся із Люльком через чотири дні після інциденту. Він заперечує, що сам це все скоїв, — каже начальник територіального управління державної судової адміністрації Вінниччини Василь Білик, 43 роки. — Сказав, що зізнатися його примусили. Не знаю тепер — кому вірити.
Нині підраховують збитки.
1 
1
Комментарии