Ексклюзивы
воскресенье, 13 мая 2018 09:15
Анна Щокань
Анна Щокань
Журналистка

Незалежний Богдан

– Переїхав у Київ волонтерством займатися. Подобається мені в столиці. Можливостей допомагати більше. Вчора для бездомних їжу роздавав, – розповідає 20-річний Богдан.

Із Черкасс перевівся навчатись у столичний вуз.

– Мої проти, що з бідними вожусь. Але ж їм потрібна увага, щоб не почувалися покинутими, як я колись. Батьки гроші заробляли, ніби 100 життів матимуть. Потім батько нову родину завів. Мати шість років в іншому місті працює. А я з 10 років до католиків бігаю. Про монастир мрію. Відчуваю, що моє. Але не знаю, як матері сказати. На квартиру в Києві мені збирає. Питає, чи дівчина є.

Згодом Богдан влаштувався в церковний прес-центр. Продавав книжки, фотографував події. А потім звільнився і виїхав до Москви.

– Не відчував більше дружньої підтримки. Всі напосілися, мало не хамом обізвали, бо з керівником засперечався. Та ще і з матір'ю посварився, – пояснив. – Тримала мене фінансами, як заручника. А в Москві дали ставку 300 євро і зйомну квартиру. Щоправда, посада помічника керівника прес-служби Московського патріархату. Тепер я православний. Війна? Церква вище таких умовностей.

За деякий час Богдан написав на Facebook: "У роботодавцях розчарувався. Не знаю, як бути". І зник.

За кілька місяців зустрічаю його на київському вокзалі. Приїхав складати останні іспити. А заодно забрати речі.

– Вирішив не звертати уваги на чужі вади. Всі люди. В Москві загалом ставляться добре.

– Як твоє волонтерство? – питаю.

– Не маю часу. Гроші заробляти мушу. На 300 євро в Москві не проживеш. Вчора попросив підвищення. Бо мати свою картку заблокувала-таки

Сейчас вы читаете новость «Незалежний Богдан». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

1

Оставлять комментарии могут лишь авторизированные пользователи

Погода