— Які люди! — вигукує білявка років 20 на зупинці на пл. Галицькій у Львові. Повз неї в понеділок проходить третій президент Віктор Ющенко. Він прилетів до міста в рамках передвиборної кампанії.
Віктор Андрійович прямує на зустріч із журналістами.
— У політичній лізі сьогодні є дві акули, без української ідеології. Різниця полягає в тому, що одна політична сила — Партія регіонів — знецінює все українське. Друга — "Батьківщина" — маніпулює українським суспільством, — говорить 58-річний Віктор Ющенко. — Зараз я не бачу ніякої перспективи щодо формування порядку денного для української нації, для України зі сторони чинної партії влади і так званої Об'єднаної опозиції. Тому нам треба говорити про те, як утворити блок патріотичних сил у парламенті та поза ним. І консолідуватися так, щоб можна було для початку блокувати неконструктивні рішення, а далі вже проводити свої ініціативи.
— Чому "Наша Україна" не стала частиною Об'єднаної опозиції? — цікавляться в Ющенка.
— Хто така Об'єднана опозиція і що вона об'єднала — "Батьківщину" і "Фронт змін"? Гриценка або Кириленка, кожен з яких має рейтинг "нуль" і яких я на своїх руках заніс у політику і дав кожному велику посаду? Політична сила, що підписує геноцидну злочинну московську газову угоду, силами якої прийняли закон про російську мову, хіба може називатися опозицією?
Віктор Ющенко годину відповідає на запитання. Потім зі своєю командою йде площею. Біля пам'ятника Данилові Галицькому праворуч встановлений намет Партії регіонів, ліворуч — "Нашої України". Віктор Андрійович спершу підходить до опонентів.
— Удачі! — каже трьом молодим чоловікам у синіх куртках. Ті усміхаються.
Іде до помаранчевого намету, там — стоси газет і агітпродукції.
— Ми віримо, ви переможете! — каже агітаторка. Поправляє на столі стос календарів із зображенням лідера партії.
Після виступу на радіо та обіду Віктор Ющенко сідає за кермо в сірий бус "фольксваґен".
— Так, — розглядає механічну коробку передач. — Трохи звик до автоматики, але нічого. Люблю водити.
О 17.05 вирушаємо у Стрий. Їдемо трасою 80 км/год. Майже на півдорозі зупиняє працівник ДАІ. Бачить Віктора Ющенка за кермом і показує їхати далі.
— Незрозуміло, чого зупиняв. Нічого ж не порушував, — усміхається Віктор Андрійович. — Останнього разу патруль зупинив, коли я працював у Нацбанку. Жив я тоді ще на Троєщині. Їхав уранці о пів на восьму на роботу без водія. Працівник ДАІ попросив показати документи. Я показав. Міліціонер — молодий чоловік у формі — вивчив документ. Сідає поруч на переднє крісло й говорить: "Значить, Ющенко. Не вірю. Який сьогодні курс гривні? Не знаєте, а Ющенко знав би".
О 18.00 у Стрию перед входом до народного дому екс-президента зустрічають із хлібом і сіллю зо два десятки дівчат і хлопців у вишиванках і натовп городян. Віктор Андрійович заходить у вщерть заповнену залу. Понад 700 присутніх скандують:
— Ющенко!
Третій президент України піднімається на сцену, сідає за низьким столом. Виступає 2 год.
— Хочу, щоб ви задумалися сьогодні не за кого голосуватимете, а за що, — каже. — Нам потрібно голосувати за ідею, за курс країни, а не за пенсії та зарплати. У диктаторських режимах люди, як правило, бідують, лише система демократії може забезпечити якісне життя людини.
Майже 2-годинний виступ екс-президента закінчується запитаннями від виборців. Люди передають записки на сцену.
— Читатиму ті, які гарним почерком написані, — сміється Віктор Андрійович. Бере перший аркуш. — Чому не вдалося втілити в життя гасло "Бандитам — тюрми"? Шановні, скажіть: у якій цивілізованій країні президент садить у тюрми? Відповідь: у жодній! Судити повинні спеціальні національні інститути, а не президент. Коли я призначав Луценка, Турчинова, Тимошенко на посади, думав, що приймав правильне рішення. Вони себе на той час позиціонували поборниками справедливості, людьми, які хочуть покінчити з корупцією. Тепер у мене такого переконання немає. Легко президентові показати, кого треба посадить, але важко на комусь одному зупинитися. Тому він повинен бути гарантом Конституції. Мене звинувачують, що я чогось не зробив для Тимошенко, чи хтось від мене пішов. От скажіть тільки одне: чому за правління Кучми Тимошенко сиділа, за Януковича — сидить, а коли я був при владі, Юлія Тимошенко двічі була прем'єр-міністром? Чого я їй не зробив?
Присутні аплодують.
О 20.30 зустріч закінчується. Люди не розходяться, співають гімн України. Віктор Ющенко залишає залу і вирушає в Івано-Франківськ.
5 
1
Комментарии
1