Під час помаранчевої революції відчувалося піднесення серед російських журналістів, інтелігенції. Дехто навіть казав: "У Києві - щастя". Як тепер змінилася ситуація?
- 2004-го в російських журналістів, письменників були ще свіжими спогади про іншу Росію, іншу журналістику, телебачення. Тоді до людей прийшло розуміння: усе, такого більше не буде. Закривалися програми Парфьонова, Шустера, мої. Не пройшли в парламент ліберальні партії - Союз правих сил, Яблуко. Політики Явлінський, Нємцов ставали марґіналами. Сів до в'язниці Ходорковський, інші олігархи пали ниць.
Коли почалася помаранчева революція, росіянам здавалося: у нас це назавжди, а в них - щастя, повстають ЗМІ. Зараз з'ясувалося, що росіяни вже звикли до тих порядків, які тоді встановилися. Водночас з'явилися нові можливості - почав розвиватися інтернет, який владі вкрай важко контролювати. Утвердилося відчуття, що все одно інтелектуальну вольницю владі не вдається тримати під контролем.
Зрештою, люди, які хоч трохи цікавляться Україною, звільнилися від ілюзій і зрозуміли: у тепер уже вчорашньої помаранчевої влади також були складні стосунки зі ЗМІ. Влада іноді жорстко реагувала на якісь демарші в засобах масової інформації. Згадайте, принаймні, історію із "Пропало всьо". Редактора "Нового каналу", який випустив цей відеоролик в ефір, звільнили під тиском Юлії Володимирівни, або людей з її оточення. Контроль за основними телеканалами і при Вікторові Ющенку залишався в руках олігархів. Вони мали свої інтереси й час від часу намагалися впроваджувати їх. Із "1+1" пішли журналісти з іменем - Ганна Безулик, Людмила Добровольська. Власники каналу спробували змінити формат і робити так звані "новини для барбоса" - які були би зрозумілі й барбосу. Вирішили, що треба повторити успіх, якого румунські менеджери змогли досягти цим форматом у себе в країні. За лекалами румунського телебачення стали "перешивати" канал.
Якого кольору та з якої регіону влада не була би, все одно у неї будуть складні стосунки зі ЗМІ.
Які лекала в нинішньої влади?
- Янукович ще й 100 днів не пробув на посаді президента. Рано щось казати. Зрозуміло одне: він виявив себе дуже вольовим політиком, який робить те, що вважає за потрібне. Після виборів були розмови: Віктор Федорович узяв реванш і тепер поїде до себе в Межигір'я в теніс грати. А ви поговоріть із людьми на Банковій, які з ним працюють. Вони вовком виють! Виявилося, він особисто дуже багато працює й не грає ні в який теніс.
Ну зустрічаються Медведєв з Януковичем сім разів за два з половиною місяці. То й що? Потім буде сім візитів в інші столиці
Побудувати російську модель в Україні неможливо, бо тут зовсім інша держава, інші люди. По-перше, нікуди не дінешся від ментальної риси українців - бажання жити в Європі. Спитайте будь-кого з виборців Януковича - жоден не скаже, що хоче жити, як в Росії. Ніхто з них не хоче жити в складі іншої держави, бути малоросом і мати за президента малоросійського губернатора. Люди, які є електоратом Януковича, так само вважають себе патріотами України, громадянами незалежної країни. Які б у них не були симпатії до Росії, зовсім не хочуть, щоб тут усе було, як там.
По-друге, опозиція в Україні набагато потужніша, ніж у Росії. Януковичу треба показати нормальний результат своєї партії на парламентських виборах і поборотися за перевибори 2015-го. Для цього доведеться спиратися на Центральну Україну, бо боротися за електорат на Заході - марна справа. Змушений буде враховувати настрої центральних областей, Києва. А вони аж ніяк не проросійські.
Україна - мультикультурна, двомовна, мультирелігійна. Ця соціальна, історична, економічна неоднорідність - у промисловому Сході на противагу аграрному Заходові. Закарпаття, яке саме по собі, Крим - усе це на значно меншій території й ближче до Європи не дасть вибудувати в країні російську вертикаль влади. Та як це зробити, коли є 11-12 мільйонів виборців Тимошенко?
Російська Федерація - більш гомогенна в національно-психологічному відношенні, соціальному. Є мусульмани. Але Північній Кавказ - це не така вже й Росія. До того ж мусульманські республіки - Чечня, Татарстан - віддані на відкуп місцевим царкам. А їхньою головною характеристикою є беззаперечна лояльність до Москви.
Чим різниться ментальність росіян і українців?
- Українці, безумовно. толерантніші, добріші, спокійніші - навіть політики по відношенню один до одного. Не думаю, що в Україні взагалі може бути процес на зразок ЮКОСа. Кримінальні справи стосовно нинішніх опозиціонерів навряд чи зайдуть так далеко. При Кучмі Юлію Володимирівну потримали в СІЗО менше двох місяців і випустили.
У Росії досі міцні традиції більшовизму - "хто не з нами, той проти нас", "коли ворог не здається, його знищують", панує жахливе злопам'ятство
Російські журналісти, політологи іноді пояснюють непередбачені дії влади так: у Кремлі багато веж, вони між собою ведуть перестрілку, іноді бувають випадкові жертви. У Києві ж Кремля немає, а башти є. Їх багато й різних. Тут мало кого дивує перехід депутатів з однієї політичної сили до іншої. Вже й не пам'ятають, що Олександр Лавринович, міністр юстиції в уряді Азарова, колись був одним із лідерів Народного руху. За кілька років забудуть, що заступник голови Адміністрації президента з юридичних питань Андрій Портнов був головним юристом у БЮТі. У Росії такі переходи трапляються вкрай рідко. Досі міцні традиції більшовизму - "хто не з нами, той проти нас", "коли ворог не здається, його знищують", панує жахливе злопам'ятство. Людині десятки років нагадуватимуть якусь помилку, слово.
Позаторік ви казали, що Україна рано чи пізно буде в Євросоюзі й в НАТО - і це добре...
- Членство в НАТО буде не завтра й не післязавтра. Можливо, нас тоді вже не буде на цьому світі. Рано чи пізно це може відбутися і з Росією. Сьогодні в Україні одна влада, завтра - інша. Сьогодні такі ціни на нафту й газ, а завтра вони впадуть - і подивимося, яким стане життя. Ну зустрічаються Медведєв з Януковичем сім разів за два з половиною місяці. То й що? Потім буде сім візитів в інші столиці. Угода щодо флоту нічого в реальному житті не змінила. Прийде Тимошенко або ще хтось до влади й денонсує її - при бажанні.
Не бачу ніяких об'єктивних підстав стверджувати, що Україна розвернулася в іншому напрямку. Окрім Петра Порошенка, який займає серйозні позиції на російському ринку кондитерської продукції, ніхто з українських бізнесменів не має особливого доступу туди. У всіх інших інтереси - на захід від кордонів Російської Федерації.
Можливо, українське суспільство виявилося не готовим до зміни влади. Як у свій час американські інтелектуали були в шоці, коли президентом став глибоко провінційний Буш-молодший. Але ж такі правила гри.
Журнал "Країна" N22 від 28 травня 2010 року
5 
1
Комментарии