Найбільше боюся людей "без гальм", нелогічних. Найчастіше такі траплялися серед ментів.
Досі не знаю, що таке смерть. Мабуть, дізнаюся, коли втрачу когось із друзів, однолітків.
Як мене бісить цей офісний планктон! З"явиться в інтернеті якась новина про мене, і починають обговорювати: "Тільки погляньте, Лоскутов знову на пікетуванні. А на чиї, цікаво, гроші він у Москву поїхав? А де він знаходить час на пікети ходити?" Тобто люди протягом робочого дня із 9.00 до 18.00 воюють у коментарях. І вважається, що вони працюють, а ти - нероба.
Шахтарі добувають вугілля, ми - свободу. Без вугілля країні хреново, без свободи - теж.
Хороший художник уміє правильно ставити запитання. Якщо йому вдається розворушити суспільство, значить він досяг своєї мети.
Із таким неспокійним життям, як у мене, маю великий шанс недожити до пенсії. Та й середня тривалість життя російських чоловіків - 59 років, а пенсійний вік починається з 60.
Якось після мітингу мене кілька годин протримали в міліції. Коли відпустили, прямісінько перед відділком скрутив косяк із зеленого чаю й демонстративно затягнувся. "Гей, ти тютюн куриш чи що?" - запитує мент. "Який тютюн? Знущаєтесь?" Тепер уже такого не втнув би. Подорослішав.
Художник не повинен оббивати пороги галерей. Якщо чогось вартий, самі до тебе прийдуть. Причому тих, хто прийшов, можна й послати. Зараз художників вербує партія "Єдина Росія". Їх послав би, не задумуючись.
Ніколи не прагнув комерційного успіху в мистецтві. Тому, коли опиняюся без грошей, не нарікаю.
Краса для мене насамперед інтелектуальна. Розумне, раціональне, логічне і є насправді красивим. Горить патрульна машина, стікає кров"ю міліціонер, президент мучиться в передсмертній агонії - красиво.
У дитинстві щоліта їздив до православних таборів. Шість років поспіль. Біблію знаю від А до Я. Та років із 14 ніяких стосунків із Богом не маю. Які можуть бути стосунки з тим, кого нема?
Релігія підкорює людей зсередини. Церква - ззовні. Без віри складніше жити: у тебе немає готових відповідей, не претендуєш на вічне життя. Але простіше - не означає краще.
Один уміє книжки писати, інший - битися. Було би дивно, якби письменники пішли бити морди, а бійці - писати книжки. Що тобі до душі, тим і керуйся в житті. Головне, аби з хорошою метою.
Мною надто рано зацікавилося ФСБ. Навіть образливо якось. Завжди вважав, що для цього треба зробити щось справді суттєве. Як виявилося, для переслідування їм вистачило моїх перформансів. Напередодні 1 Травня підкинули марихуану. Так з"явилася "справа Лоскутова".
Раніше боявся потрапити до в"язниці. Але після місяця в СІЗО й року слідства - перестав. Позбавився страху. Єдине неприємне в тюрмі - втрачений час.
Я був морально готовий відсидіти два-три роки. Більше не хотілося. Співкамерники лякали, що по моїй статті дають від чотирьох до семи. Це до моїх планів не входило, тож одразу почав думати стосовно амністії. Дізнавшись, що статтею передбачено лише до трьох років, зітхнув із полегшенням.
Мої співкамерники - хтось продавав наркотики, у когось хуліганка. Їх можна зрозуміти. Ну, життя штовхнуло. Інша справа, коли дістаєш пістолет і починаєш стріляти у всіх, хто поруч, - як майор Євсюков.
Кажуть, із таким неспокійним життям не можна заводити дітей. Не згоден. Я вчив би дитину найкращому з того, що вмію. Принаймні, вона не ростиме слухняним овочем.
Ненавиджу побут. До матері заходжу не більше ніж на дві години. Бо починається: "Давай переїдемо, давай ремонт допоможеш зробити". Який на хрен ремонт? У мене є сумка, декілька речей, відеокамера, ноутбук і паспорт. Цього достатньо, щоб прожити в будь-якій точці, куди я не потрапив би.
Краса для мене насамперед інтелектуальна. Горить патрульна машина, стікає кров"ю міліціонер, президент мучиться в передсмертній агонії - красиво
Міщанство приваблює: квартира, машина, комфорт. Але не знаю безглуздішої речі, ніж прагнути досягнути подібної мети. Життя надто коротке. Краще присвятити його чомусь цікавішому. І взагалі, це погана звичка - накопичувати власність.
Заробляти гроші мене змушує життя. Але якщо вистачає на їжу, житло та якісь дрібниці, не можу примусити себе заробити більше.
Влада заслуговує на нашу ненависть. Особливо така деспотична, як у Росії.
Мабуть, росіяни не звикли до свободи. Треба ще не один рік, аби викинути з голів мрії про "доброго царя".
Розумію, коли цей лад любить мільярдер Дерипаска. Але з вуст новосибірського безробітного схвалення капіталізму виглядає тупо.
Найсексуальніша частина жіночого тіла - це мозок. Не можу закохатися в дурну людину.
Із роками стаєш менш конфліктним.
Шлюб - це спосіб дурити державу. Отримувати пільги, дотації. Без штампа в паспорті вам не дадуть субсидії на житло. А на щось інше шлюб не годиться.
В університет поступав, щоб в армію не забрали. Пішов на факультет фізичної електроніки, який недавно перейменували на "нанотехнології в електроніці". Випускникам пропонують іти в науку, зарплата менше 1000 рублів (200 гривень). Про які нанотехнології йдеться?
Журнал "Країна" N40, 01 жовтня 2010 р.
×
![]()
3 
1
Комментарии
1