Російськомовні українці кажуть "в Україні". Ви не проти?
- Це проблема політкоректності. Розповім вам одну історію. В якийсь момент програма Word стала підкреслювати слова "жид", "негр", "рожевий" і "голубий". У російській мові "негр" - не образливе, але в англійському negro негативний відтінок є, тому його витіснило слово afro-american. Коли росіянин, який живе в Америці, каже "негр" - а поруч стоїть негр, чи то пак афро-американець, - він ризикує дістати в писок.
Говорити "в Україні" або "на Україні" - подібна проблема. Українці можуть казати "в Україні". Більше того, наші політики теж говорять "в Україні". Але я за те, щоб звичайні люди в Росії дотримувалися норми. Не тому, що ми вкладаємо якісь смисли: є Україна околицею чи ні. Просто ми взагалі не повинні домовлятися з українськими або ж американськими носіями російської мови. І ті, й інші мають жити за своїми законами.
1 вересня 2009 року затвердили чотири нормативні словники російської мови як державної. І розпочався скандал. Чому?
- Бо нововведення обурили суспільство. Один із чотирьох словників подає "кофе"середнього роду. Блоґери в Інтернеті коментують: "Нізащо ніколи не питиму каву, якщо це буде середній рід". Або: "Офіціант мені запропонував "горячее кофе", і я негайно пішла з кав"ярні". Згідно з опитуваннями на радіо, понад 90 відсотків категорично не сприймають середній рід цього іменника. Водночас лінгвістичний аналіз показує, що понад 50 відсотків носіїв російської мови регулярно використовують слово "кофе" в середньому роді. А освічені носії, які чудово знають, що "кофе - черный", усе одно інколи кажуть на нього "воно". Наприклад: "Ти купил кофе?" - "Да, вот оно". Знову-таки, лінгвісти знайшли середній рід "кофе" у Володимира Набокова, Костянтина Паустовського.
Яка роль лінгвіста в такій ситуації?
- Лінгвіст може наважитися піти назустріч суспільству і сказати: "Гаразд, я зафіксую норму, яку ви використовуєте. Ви говорите "кофе" середнього роду, то ж відзначмо це в словниках, як можливе". Тоді суспільство впадає в істеричний стан. Лінгвіста сприймають як Зевса-охоронця, який не має права виправити й коми в мовних нормах. Закон і суспільство існують незалежно одне від одного. Закон має бути максимально жорстким, а суспільство може його не дотримуватися.
Люди обурюються через зміни у правописі і звинувачують інших. Вимагають, щоб мовознавці залишили норму, до якої всі звикли. Хоча насправді не помічають, що самі тієї норми не дотримуються. Бо ніхто не бачить власного мовного портрета.
Які ще слова зазнали змін?
- Ще допустили "дОговор". Якщо чесно, мені це слово не дуже приємне, і я не вважаю, що цю реформу треба вказувати у словнику. Проте багато хто так говорить. Лінгвісти фіксують як літературне не те, як говорить більшість, а те, як говорить більшість освічених людей. Наприклад, "звонИт" і "звОнит". Літературна норма - "звонИт", тому "звОнит" ніяк не може прорватися у словник, хоча останнім варіантом користуються близько 70-75 відсотків.
Обурення виникло й у зв"язку з тим, що у слова "йогурт" з"явився альтернативний варіант наголосу - "йогУрт". Справді, його не почуєш. Але мовознавці тут діяли інакше. Якщо з "кофе" вони повелися ліберально, тобто зробили так, як говорять зараз, то з "йогУртом" пішли консервативним шляхом і зберегли старий наголос. На початку ХХ століття так говорили інтелігентні люди. Це, щоправда, був зовсім інший напій, якийсь тюркський чи кавказький. У літературі це слово зустрічається рідко і трапляється хіба що в мовленні тих людей, які відвідали Кавказ чи Алтай. Коли ж у нашому житті з"явився всім зараз відомий йогурт, то він одразу мав наголос на першому складі - під впливом чи то німецької, чи то англійської.
Чи потрібні словники, коли в кожен має інтернет? У мене вдома стоїть Ожегов, та я розгортаю його раз на півроку.
- Згоден, ці словники взагалі ніхто не розгортає. До речі, середній рід "кофе" вказано у словнику вже більш як 10 років. Нормальний носій мови перевіряє правопис, не відходячи від комп"ютера. Замість того, щоб узяти словник із полиці або хоча б зайти на сайт, де є словники, він забиває в пошукову систему два варіанти й обирає частотніший. Я дослідив, що вельми часто цей варіант не збігається з нормою. Особливо коли йдеться про запозичення останнього часу. Найпопулярніші - "шоппинг" і "блоггер". Як їх писати: з двома "п" і "г" чи з однією. До словника вони потрапили з однією приголосною, але варіанти із двома вдесятеро переважають нормативне написання цих слів.
Інтернет впливає на нашу грамотність?
- З появою комп"ютерних редакторів і програм дипломні роботи стали безграмотнішими. Здавалося б, є програми перевірки правопису - спелчекери, які мають допомагати студентам. Та з"ясувалося, що вони навпаки завдають шкоди. Після перевірки тексту такою програмою студент ще раз передивляється фрагменти, які вона підкреслила, і погоджується з нею, або наполягає на своєму. Проте ті місця, де програма нічого не підкреслила, студент залишає поза увагою і, цілком можливо, припускається помилки.
У своїй книжці я цитував журнал "Афиша" і написав його назву в родовому відмінку з літерою "ы". Спелчекер пропустив, хоча мав би помітити. Коли у другому виданні я виправляв друкарські помилки, цю зберіг. Вона для мене цінна як пам"ять.
Якою мовою ми користуємося в мережі?
- За структурою, за змістом і за темпом ми використовуємо усне мовлення. Письмових засобів недостатньо для повноцінного спілкування. Саме тому з"явилися смайлики. Але виникають і нові засоби, наприклад, закреслення. Здавалося б, навіщо? Просто зітри цей шматок. Але тут виникає додатковий сенс - коли адресат читає мого листа, він бачить і те, що я сказав, і те, що я думав. Така багатовимірність робить інтернет-мову багатшою навіть за усне мовлення.
Що таке інтернет-меми?
- Типові меми, або медіавіруси - "я креведко", "превед". Це коли якась ситуація стає відомою всім і відтворюється в абсолютно різних середовищах із незрозумілих причин. Тривалий час був дуже модний вислів "мопед не мій, я просто дав об"яву". Зрозуміло, що спочатку хтось розмістив оголошення про продаж мопеда. Але згодом ця фраза стала клішованим способом зняти з себе відповідальність: "Це не я. Я лише технічно взяв участь". Іще один медіавірус пов"язаний із британськими вченими. Раптом з"ясувалося, що вони - повні бовдури. Бо скрізь з"являлися повідомлення, що "британські науковці відкрили", і далі така нісенітниця, яку мені навіть важко відтворити. Але інколи вони відкривали цілком розумні речі. Наприклад, британські вчені відкрили, що Лермонтов - шотландець. Справді, була гіпотеза, що його пращур Лермонт має шотландське походження. Але в такому контексті як "британські вчені відкрили, що...", новина справляла враження повного ідіотизму.
А одне повідомлення з"явилося в мережі як жарт. "Британські вчені з"ясували, що порушники правил дорожнього руху - латентні гомосексуалісти". Насправді вони цього не відкривали, але ніхто навіть не сумнівався, що британські науковці могли дійти такого висновку, адже це було цілком у їхньому стилі.
Що, на вашу думку, найстрашніше для мови?
- Коли нею перестають розмовляти. Повністю або навіть частково. Це означає, що мова перестає обслуговувати певну сферу нашого життя або культури. Деякими досить успішними європейськими мовами практично припинили писати наукові статті - наприклад, з фізики чи славістики. Просто тому, що читачів, скажімо, норвезької або португальської не так багато, тому автор і пише англійською. Тоді в цих мовах не розвивається відповідна лексика - у певній мовній зоні відбувається своєрідне омертвіння.
Чи могла б російська мова існувати без мату?
- Російський мат - важлива культурна складова мови й доволі небезпечна мовна зброя. Зловживання матом призводить до його знецінення - зброя стає нестрашною. Сьогодні подібної лексики в мові так багато, що це вже радше бруд, аніж зброя. Те саме можу сказати і про вульгарну лайку в художній літературі. Вдало підібрані лайливі слова несуть особливу енергетику. А якщо вживати їх постійно, то вони втрачають енергію і перетворюються на побутовий бруд.
Як часто зустрічаєте невідомі слова?
- Залежить від жанру й типу тексту, але доволі часто. Коли в газетах стикаєшся з новим запозиченим словом, це найчасніше дратує. Грішать цим, зокрема, спортивні журналісти. У свій час мене вразили "монеґаскі" й "манкуніанці", я їм присвятив цілий розділ у книжці. Весь час оновлюється молодіжний та інтернетний жаргони. Нещодавно стикнувся з модним висловом "эпичный фейл" - він же "былинный отказ" - та "пищ-пищ". Останнє, на щастя, так і не зрозумів.
Які слова в російській мові запозичені з української?
- З приводу запозичень ліпше звернутися до Гоголя: він був чудовим провідником українізмів у російську мову. Сьогодні відносини між нашими мовами, на жаль, нагадують відносини між нашими державами: вони все більше розходяться. В українській мові є така тенденція, що слова російського походження виштовхують із неї. У російській мові такої проблеми нема принаймні тому, що в ній українізмів суттєво менше.
У своїй книзі ви називаєте слова, які вас дратують: "продукт", "реально", "блин". А які тішать слух? Які застарілі слова повернули б у мову?
- Я люблю мову емігрантів першої хвилі, її чистоту й елегантність. Але при цьому чудово розумію, що в незамкненому просторі така мова зберегтися не могла б. Мене також хвилює відсутність нейтральних і ввічливих звернень у сучасній російській мові.
Чи зустрічаються в мові російських політиків неправильні мовні звороти або наголоси, які з часом починають уживати інші політики?
- Це характерно радше для лідерів радянських часів. Услід за Хрущовим багато хто почав вимовляти "социализьм" і "комунизьм". Це був своєрідний "ефект мовлення першої особи". Навіть Горбачов задав моду на слово "консенсус" і наголос на першому складі у слові "начать". А от їхніх наступників скоріше цитують, ніж повторюють. Найбільше - Черномирдіна й Жириновського. Обидва - неймовірно цікаві мовні феномени. Однак уплив мови Путіна, мабуть, глобальніший: у нього запозичують не окремі слова й звороти, а жорстку манеру й уміння різко перемикати регістр - тобто переходити з літературної мови на знижене просторіччя, як-от "мочить в сортире".
Європейські країни переживають хвилю лінгвістичної політкоректності - змінюються назви професій, звернення. Чи відбиваються ці тенденції в російській мові, особливо враховуючи те, що більшість назв професій - чоловічого роду?
- З європейськими мовами усе не так просто. Політкоректність суттєвіше вплинула на германські мови - англійську, німецьку, скандинавські, ніж на на романські. Російська мова, як завжди, йде власним шляхом. Нагадаю лише, що перша гендерна революція відбулася саме в російській мові: запровадження більшовиками звернення "товариш" повністю ліквідувало різницю між чоловіком і жінкою. Щоправда, лише в мові. Сьогодні зміни в цьому напрямку також відбуваються, тільки повільніше і природніше. Так, усе більше поширюються гендерні варіанти професій: з одного боку, "хокеистка" і "штангистка", з іншого - "медбрат" і розмовні "швей" або "нянь". Як вам, приміром, такий заголовок: "Жгучая бодибилдерша"?
Інтернет-меми
Меми або медіавіруси - часто безглузді слова чи фрази, які миттєво стають популярними в мережі. Поширюються інтернет-користувачами через електронну пошту, форуми і блоґи. Серед відомих мемів - "превед", "йа криведко" та "британські вчені".
Припускають, що перший "превед" з"явився на малюнку "Ведмежий сюрприз". В оригіналі зображено ведмедя, який застає туристів на місці злочину й каже: "Surprise!" У відредагованій версії цей вигук замінено на "превед". З часом мем розширився до "превед медвед".
Медіавірус "йа криведко" за легендою виник на уроці фізики. Учень написав його на парті з нудьги, а дівчина, яка сиділа поруч, відправила це слово есемескою на цитатник рунету bash.org.ru.
"Британські вчені" стали мемом після того, як почали з"являтися повідомлення про їхні відкриття чи винаходи: нелипку жуйку, формулу ідеального млинця тощо. Інколи ті науковці працювали у співавторстві з американськими науковцями або це були працівники конкретного університету. Але всі вони, коли повідомлення мандрували мережею, перетворювалися на "британських учених". Цей мем інколи вживають у переносному значенні - "кажуть" або "ось яку нісенітницю я вигадав".
Мова падонків, або "олбанцкей йезыг"
Створення жаргону падонків приписують інженеру-електрикові Дмитру Соколовському. 2000 року він залишав повідомлення на сайті fuck.ru, де було багато матюків і непристойностей, а потім створив власний сайт udaff.com. І там, і там інтернет-користувачі перекручували слова й вигадували мовні кліше. Відтоді жаргоном користуються в коментарях у блоґах, чатах і на форумах.
Албанською мовою жаргон почали називати після розмови американця з росіянином у живому журналі. Американця зацікавив текст незрозумілою для нього мовою. На запитання, що це за мова, йому відповіли: "Учи албанский!". Тепер цю фразу вживають для того, щоб наголосити на некомпетентності співрозмовника.
Єдине правило "албанського" правопису - робити помилку щоразу, коли це не впливає на вимову: "кросавчег", "бландинко", "аффтар жжот".
3 
35413
Комментарии