Киргизстан після розпаду СРСР видається дуже далекою для нас країною. Які особливості ментальності цього народу?
- Гірська країна, більшість населення якої належить до тюркської групи народів, за винятком мігрантів. Корінне населення переважно займається тваринництвом і кочує.
У мисленні киргизів переважає міфологія й уява про Всесвіт, як світ речей, і всі зміни - то зміни саме речей, а не ідей. Киргизи не мали аристократії, тому в них відсутні традиції служіння. Тобто кадрів, готових працювати на ідею за правилами честі й відповідальності, там майже немає. Людина, яка потрапляє у владу, діє за законами родових відносин.
Коли я прочитав їхній головний епос "Манас", який, до речі, є найдовшим у світі, то сказав президенту: вся історія Киргизстану - це суцільні зради, і нас може очікувати те саме. Так воно зрештою і сталося.
Сучасний Киргизстан - це вольниця. Повна свобода слова. Пиши, що хочеш - майже як в Україні. Приміром, у сусідніх Узбекистані й Казахстані ситуація прямо протилежна: якщо заявив, що ти - опозиція, з країни краще забиратися.
Будь-які процеси, що відбуваються в державі, киргизи сприймають насамперед як переміщення людей та грошей. Їх мало хвилюють такі абстрактні речі, як реформи системи управління, бюджетна політика, інвестиції.
Інша цікава риса політичного життя - щойно якогось чиновника звільнять, він одразу перетворюється на опозиціонера, і рівень довіри до нього з боку громадськості стрімко зростає, хоч би яких злочинів він до того накоїв при владі. Чорне одразу стає білим. У цьому українці з киргизами дуже подібні.
Які ваші особисті враження від співпраці з Курманбеком Бакієвим?
- Із Бакієвим я спілкувався доволі часто. Можу охарактеризувати його як цілком гідну й порядну людину. Утримати владу не було його метою. Насамперед він хотів навести в країні лад, дуже переймаючись при цьому збереженням рівноваги між її Північчю та Півднем.
У президента є двоє синів. Марат працював у системі державної безпеки. З ним я близько не стикався. А Максим Бакієв - фінансист. Причому, фінансист від Бога. Він став багатим задовго до того, як батька обрали главою держави. Казав, що вже в студентські роки укладав нафтові контракти державного масштабу. Однак бізнесові цілі були далеко не єдиними його прагненнями. Максим першим завів мову про необхідність великих реформ. Прагнучи якомога швидше досягти реальних змін, він розумів, що в цій країні неможливо бути одночасно реформатором і демократом. Спочатку слід було зосередити фінансові й людські ресурси в одній точці. Безумовно, Максим людина складна - він використовував своє становище для збагачення й разом з тим думав про майбутнє держави, не афішував власних благодійницьких акцій.
На мою думку, президент, його син Максим та Оксана Мальована, яка очолювала секретаріат, були чи не єдиними людьми, які бачили завтрашній день Киргизстану в реформах і великих інноваційних проектах.
У чому полягала головна мета змін і чого вдалося досягти?
- Перед нами президент поставив завдання - знайти відповідь на головне питання: як киргизькій владі остаточно не перетворитися на політичний режим, що утримує кермо силоміць. А всі силові режими, як відомо, мають тенденцію закінчуватися військовими переворотами.
Безболісного розвитку не буває, тому в ньому майже ніхто не зацікавлений
Друге завдання полягало в тому, щоб досягти економічної незалежності й підвищити якість життя людей. За відведений президентській команді час у кілька разів зріс показник ВВП, країна позбулася корупції на вищому рівні (але на нижчих вона залишилася жахливою), підвищили пенсії та зарплати, розпочали будувати кілька гідроелектростанцій, відкрили один із небагатьох у світі заводів із виробництва чистого кремнію - його використовують для виробництва комп'ютерних чипів.
Замість всемогутньої адміністрації президента створили низку спеціалізованих органів, діяльність яких координувала президентська рада. Гроші на розвиток забрали в уряду. Він їх завжди витрачав на латання дір у бюджеті.
А 24 березня 2009 року вперше в історії незалежного Киргизстану офіційно оголосили президентський "Курс на оновлення країни". Приміром, проект розвитку культури кочового населення передбачав активно впроваджувати в життя елементи соціального досвіду кочовиків, корисні для життя сучасного суспільства. Насамперед це звичка "достатнього споживання" - принцип, за яким ніхто ніколи не вбивав на полюванні тварин більше, ніж потрібно для життя - це зберігало екосистему. Для сучасного суспільства споживання такі зразки поведінки надзвичайно важливі. Загалом, хотіли побудувати пост-споживацьке суспільство.
У правовій площині пропонували реалізувати п'ять типів прав: людини, суспільства, предків, нащадків і природи. А не тільки прав людини, які є майже завжди інструментом політичних ігор.
Але ж президентські вибори 2009 року в Киргизстані відбулися зі скандалами.
- До початку нашої роботи рейтинг Бакієва становив близько 30 відсотків, а напередодні позачергових виборів, призначених на вимогу опозиції - 60. Це дані неофіційного внутрішнього соціологічного дослідження на замовлення секретаріату президента. У цих цифрах я переконаний, оскільки дослідження проводили не "для преси", а щоб отримати достовірну картину електоральних настроїв. Тому на виборах Бакієв абсолютно точно переміг би з результатом 60 - 65 відсотків. Однак тут свою роль зіграв місцевий менталітет. Високопосадовці в регіонах, аби вислужитися перед керманичем, власноруч здійснили протизаконне вкидання бюлетенів. Внаслідок цього Бакієв перемагав із фантастичним і безглуздим результатом 90 відсотків. Хоча частину бюлетенів і було скасовано, це, звичайно, погіршило репутацію президента. А опозиція, яка реально набирала не більше як 10 відсотків, покращила свої результати.
Яку ідеологію сповідувала команда реформаторів?
- Основною була ідея соціокультурного балансу та власного шляху. Ми розуміли, що сліпе копіювання західних шаблонів - це дорога в нікуди.
Реформи мали відбуватися в кілька етапів. Пропонувалося поступово перейти від директивного до комунікативного стилю керівництва. За це відповідали дві структури - секретаріат президента та Центральна агенція з розвитку, інвестицій та інновацій, яку очолював Максим Бакієв. Вона, наприклад, склала проект розвитку південних територій. Місяць тому створили Інститут розвитку Киргизстану, який мав забезпечувати аналітикою великі проекти. Однак він не встиг почати працювати. Я досі вважаю, що найбільша проблема реформ полягала у відсутності кадрів.
На реформи місцевого рівня не вистачало коштів і часу. Почався заколот. І це історична закономірність. Варто лише згадати сумну долю Столипінських реформ. Безболісного розвитку не буває, тому в ньому майже ніхто не зацікавлений.
Таке враження, що громадськість не зрозуміла реформ.
- Для того, щоб реформи відбулися, необхідна зміна поколінь, нова політична культура. Ми писали статті, скликали спільні наради. Але нам так і не вдалося саму суть реформ донести до преси. Складалося враження, що ми волали в пустелі. І це для мене було найтяжчим випробовуванням.
У чому полягає конфлікт між Північчю і Півднем Киргизстану?
- Історично країна складалася не з двох, а навіть із трьох частин - південні, центральні та північні політичні еліти постійно боролися за те, хто матиме владу, яким чином буде поділена земля. За Бакієва, щойно відбувалося призначення людини на серйозну посаду, одразу починався обрахунок: хто, в якій структурі звідки походить, із якого роду, з півдня чи з півночі, аби дотримуватися балансу. Це була принципова позиція президента.
Щодо культурних відмінностей: Південь - релігійний і переважно ісламський, а Північ - язичницька і більш традиційна у способі життя. Хоча це не було причиною якихось вкрай гострих конфліктів.
Які сили, на вашу думку, призвели до перевороту?
- Країна почала набувати реального суверенітету, прийняла декілька рішень, що зачепили інтереси Росії, Казахстану, Узбекистану й інших великих сусідів. Передусім - це проект транспортної магістралі Китай — Туреччина - Європа через територію Киргизстану. Для цього Максим Бакієв успішно провів перші принципові переговори в Китаї. У разі реалізації проекту знана в усьому світі Транссибірська магістраль втратила би своє домінантне становище, оскільки новий шлях був би у півтора-два рази коротшим.
Планували побудувати великі гідроелектростанції в горах Паміру й Тянь-Шаню. Однак гідроелектростанції, які є для киргизів ключовим джерелом енергії, використовують воду необхідну для зрошення долинних районів сусідніх Казахстану та Туркменістану в літній період. Вирішити цей конфлікт досі не вдається.
Обговорювався проект Центру міжнародних вантажних перевезень при Ошському чи Бішкекському аеропортах. Він мав би здатність приймати вантажні літаки класу Boeing.
Киргизстан упродовж останніх місяців не дійшов згоди з великими сусідами щодо принципових питань, і йому поставили ультиматум. Вимагали закрити американську військову базу, відмовитися від проектів із Китаєм, згорнути частину ініціатив із гідроенергетики.
На кого спиралася опозиція?
- За два тижні до путчу почалася стрімка атака на керівництво країни в російських ЗМІ. Усі великі видання й телеканали раптом видали на гора матеріали про злочини родини Бакієва. Їх одразу передрукували киргизькі газети, і цим значно погіршили ставлення населення до влади. При цьому майже в той самий час, уряд, за умовами Міжнародного валютного фонду, різко підвищив тарифи на комунальні послуги. А в опозиції зненацька знайшлися дуже значні кошти. Служба безпеки, складалося враження, це ігнорувала.
Судячи з розмов із таксистами, послугами яких я часто користувався, головною проблемою країни були саме високі комунальні тарифи та свавілля міліції.
Що зробила опозиція після захоплення влади?
- "Революціонери" фактично сформували диктатуру, розпустили парламент - єдиний орган, який міг, за конституцією, законно відсторонити президента від влади. Також відправили у відставку уряд. Він, за певних обставин, в особі прем'єр-міністра міг перебрати на себе владу в країні. Подібна доля спіткала ЦВК і конституційний суд.
Якими будуть геополітичні наслідки цих подій, у чому логіка гри Росії та Китаю в цьому регіоні?
- Китай вважає Киргизстан тимчасово втраченою територією, як було з Тибетом. Навіть устиг у ЮНЕСКО закріпити епос "Манас" як частину культурної спадщини своїх малих народів. І в майбутньому, на мою думку, Китай неминуче асимілює такі країни.
Моральність сьогодні повністю відсутня у політиці
Мета Росії - позбутися американських військових баз та отримати контроль над економікою держави. Однак, позиції Піднебесної мені видаються міцнішими. Він тиснутиме на Росію, зокрема територіально, розширюючи свій вплив до кордонів Уралу.
Чи бачите паралелі між ситуаціями в Киргизстані та в Україні, адже наша країна – також заручниця великих держав?
- Ситуації справді подібні. І вплив Росії на Україну буде тільки посилюватися, оскільки політика реалізується та сама. У нас все відбулося різко і швидко, а в Україні процес іде повільніше. Позиція вашої країни видається дуже слабкою і невизначеною, бо національні інтереси не сформовані, немає стратегічних критеріїв оцінки того, що відбувається. Історичний шанс України - створити власні аналітичні ресурси для пошуку рішень згаданих геополітичних проблем.
Які висновки з киргизького досвіду зробили особисто для себе?
- Моральність сьогодні повністю відсутня в політиці. Це головний висновок. Я зрозумів, що людська історія - це такий вимір соціального досвіду, в якому, крім насилля, брехні, зради й подвигів, мало що взагалі є. На моїх очах відбулося повне перекручування фактів і знецінення всього того, що мало принести реальну користь цілій країні.
Киргизстан
Столиця - Бішкек
Населення - 5,48 млн чоловік
Форма правління - тимчасовий уряд, голова - Роза Отунбаєва
Провідні мови - киргизька, російська, узбецька
ВВП на душу населення - $851
Експорт - золото (сьоме місце в світі за покладами), уран, ртуть, природний газ, бавовна, тютюн, м'ясо, взуття/
Геополітичне значення - буферна зона між Росією та проісламськими Узбекистаном і Пакистаном.Журнал Країна N18 від 30 квітня 2010 року
3 
1
Комментарии