Михайло БАСАРАБ, 35 років, політолог, експерт Першої рейтингової системи:
– Зовнішньополітичні пріоритети залишаються сталими. Є умовно західний та східний вектори, на які поділено партії. Це ті "маркери", які хочуть почути виборці.
Щодо соціально-економічних обіцянок, є новий виразний тренд. Приклад Грузії та її економічних реформ впливає на політичний дискурс українських партій. Говорити про перетворення в цій кавказькій країні стало правилом хорошого тону. З'явилася тематика "зменшення податкового навантаження", "комп'ютеризації", "спрощеної реєстрації" тощо. Наприклад, програма "Удару" Віталія Кличка нагадує рекламний проспект про успіхи Грузії. Вона написана за тамтешніми лекалами.
Програма Партії регіонів суттєво відрізняється від того, що пропонує Об'єднана опозиція ("Батьківщина". – "Країна"). Вона зроблена фаховіше за інші. Її соціально-економічна частина містить чимало цифрових показників. "Регіонали" конкретно пропонують збільшити щось на стільки-то або зменшити на стільки-то. Програма "Батьківщини" переобтяжена декларативними тезами, скоріше – гаслами, ніж планом дій.
Наявність цифр не означає, що партії їх виконуватимуть. Вони привчили нас не вірити їхнім програмам, бо ті страшенно популістські. Добре, якщо бодай на 10 відсотків будуть утілені. Об'єднана опозиція обіцяє скасувати податкову міліцію та заборонити роботу з офшорними зонами. Але як можна зруйнувати схему офшорів, якщо вона – легальна? За нею працює бізнес у багатьох країнах.
Програми радикальних політичних сил будуються однаково – обираються питання, важливі для їхнього власного виборця, які мають викликати певні рефлекси. Для "Свободи" – це визнання ОУН-УПА та скасування Харківських угод. Для комуністів, навпаки, – кримінальна відповідальність за визнання "посібників нацистів" та союз із Росією. Тобто, діаметрально протилежні позиції. І вже нічого далі не треба пояснювати.
Загалом, програми неглибокі. Очікувати чогось іншого не доводилося, адже партії самі дуже поверхово ставляться до своїх обіцянок.
2 
1
Комментарии
2