Маріуполь – типове постколоніальне місто. Колонізатор немовби й пішов, а колонія залишилася. Таке собі Гаїті на березі Азовського моря.

БезПитань

Якщо в Маріуполі все ж постане питання: екологія або робочі місця, то люди, звісно, оберуть роботу.

Олександр, Маріуполь

Про цей екологічний мітинг говорять різне. Кажуть, його сам ­Ахметов ­організував. Бо треба було скоротити ­багато народу. Побоявся, що люди бунтуватимуть проти звільнень. Адже на заводі нормально платять, а більше такої ­роботи ніде не знайдеш. То придумав ­відмазку: "Бачте, вимагають закривати екологічно-небезпечні цехи, тому я змушений скорочувати штат".

Людмила АЛЕКСЄЄВА, 60 років

Перечитав усі романи Стругацьких. Врешті зробив висновок: як же нудно було жити в світі людям із такою фантазією.

Олександр, 34 роки, місто Кривий Ріг на Дніпропетровщині

Три роки обідаю в тому самому кафе. Раніше на українську мені відповідали: "Что-о-о?", а зараз: "Извините, я вас слухаю".

В'ячеслав, 26 років, Одеса

У черзі до Полтавського онкологічного диспансеру кожен другий – із Кременчука чи Комсомольська. Жінки ­стоять облисілі після хіміотерапії, майже в ­кожної – рак грудей. Чоловіки, що працювали на гірничозбагачувальному комбінаті, мають рак легенів. Кажуть, сусіди мруть одне за одним через онко.

Інна, 32 роки

У народній свідомості Мазурок – месник. А якби ще завалив не охоронців, а хазяїв, то точно був би героєм України.

Василь

Хіба був суд, на якому було доведено, що Ярослав Мазурок убивця?

777

Товариш створив сторінку "­ВКонтакте" нібито Ярослава ­Мазурка. Питаю, навіщо. Каже: "Я захоплююся Мазурком, бо провчив тих супермаркетівських псів. Самому завжди ­хотілося, але не міг. Тепер здається, ніби то я зробив".

Максим, 22 роки, Львів

Колись до графолога занесла писанину свого чоловіка. Вона сказала, що це – псих, але дуже розумний, порадила остерігатися його. А як показала свій, то засміялася й говорить, що житимемо щасливо, бо варті одне одного.

Валентина, 29 років, Хмільник

Мій дядько з Росії за життя наказав одразу по смерті спалити його тіло, щоб ніхто не міг вирізати органи на пересадку. Рідні його довго не могли із цим погодитись, але, коли помер, так і зробили. Поховали горщик із прахом.

Світлана, 29 років, Вінниця

Після весілля казала чоловікові, що будемо їздити в гості спочатку до моїх батьків, потім – до його. Він відмовився і кожен окремо їхав до своїх. За два роки ми розлучилися.

Тетяна

Перебирала старі речі. Знайшла дві помаранчеві футболки "Ющенко – ТАК!", таку саму хустинку й купу стрічок. ­Викидати шкода, залишати не хочеться. Віддала сестрі, вона пошила з них диванну подушку.

Аліна, 28 років, місто Городок Львівської області

У маминого лікаря абсолютно ­нечитабельний почерк. Виписав їй рецепт. У аптеці ніхто не міг розібрати, що написано. Мамі довелося повертатися в ­лікарню, щоб він розшифрував свою ­писанину.

Світлана ПАВЛЮК

×