Львів"янин Микола Світличний, 27 років, чотири місяці тому разом із батьками вирішив продати двокімнатну квартиру на вул. Богдана Хмельницького, неподалік автостанції N2. За цей час отримав лише один дзвінок від потенційного покупця.
— У квартирі індивідуальне опалення. Кімнати не потребують якогось особливого ремонту. Одна велика кімната, друга трохи менша. І головне, шо сусіди добрі. Загалом файна така хата, дідусь мені її в спадок залишив, — каже Світличний. — Півроку тому навіть один сусід питав ціну. Давав 80 тисяч доларів, ми ж хотіли більше — 90. Тепер, як почалася ця криза, шкодуємо, що не віддали.
Оголошення про продаж житла розміщував у місцевих газетах рекламних оголошень. На зупинках трамваїв, тролейбусів і на стовпах клеїв повідомлення "Терміново продам квартиру". Ніхто господарям із цього приводу не телефонував.
— Ось зараз лише зателефонував покупець Віктор Ольхов, — продовжує Микола. — Йому сподобалася хата. Певно, буде брати. Хоча про око сказав, що треба деякий час подумати, порадитися із рідними. Його ніби не влаштовує ціна 80 тисяч умовних одиниць. Ну, якщо аргументує, то, може, ше шось скинемо. Ну, тисяч 5–6.
— Оголошення прочитав в якійсь газеті. Уже не пригадаю її назву, — каже 25-річний Віктор Ольхов. — Давно вже приглядаюся до квартир. Зараз живу із батьками, але завжди хотів бути сам собі господар. Грошей на всю вартість помешкання не назбирав. Буду брати кредит в банку. Зараз трохи зле, бо відсотки великі. Пораджуся ще із рідними. Треба, щоб Світличні ще трохи спустили ціну.
1 
35413
Комментарии