Радянські "мідяки" номіналом від 1 до 5 коп. продовжували історію монет царської чеканки. Але були значно меншого розміру й виготовляли їх не з міді, а з мідно-олов'яного сплаву чи бронзи до 1961 року та мідно-цинкового – опісля. Вони залишались у обігу після кожної із трьох радянських грошових реформ – 1931-го, 1947-го та 1961 року. Під час них паперові гроші й "білі" монети із мідно-нікелевого сплаву обмінювали на нові, а "жовті" залишали в обігу в тому ж номіналі. Як-от 1961-го, коли в СРСР відбулася "деномінація", тобто старих 10 крб міняли на один, 100 крб стали десяткою і так далі. "Жовті" ж копійки в один день подорожчали удесятеро. Одна копійка стала дорівнювати колишнім "білим" десятьом і так далі.
У шкільні роки ми грали на копійки в різні азартні ігри. Саме тоді я розгледів, що "жовті" виглядають по-різному. На копійках 1930-х радянський герб відрізнявся від герба 1960-х не лише дизайном, а й кількістю стрічок на вінку, що відповідала кількості союзних республік. Так само різнилися малюнком і копійки 1950-х. І дзвеніли в кишені вони не так, як монети 1960-х.
"Жовті" радянські мали ще одну особливість – вагу. Одна копійка важила рівно один грам, 2 коп. – 2 г, 3 коп. – 3 г, 5 копі – 5 г. Тож їх можна було не рахувати, а просто кинути на ваги – кілограм "жовтих" копійок дорівнював 10 крб. Цей секрет відкрила мені сусідка по комунальній квартирі тьотя Женя, яка працювала неподалік у кіоску. Я малим узимку забігав туди зігрітися. Якось попросив у неї дозволу порахувати купу "мідяків", що лежали насипані на підносі. Потім тьотя Женя висипала гроші на ваги – щоб перевірити, чи правильний мій підрахунок.
Безперервний обіг радянських "жовтих" копійок тривав понад 60 років і припинився з початком інфляції 1992-го. Тоді у незалежній Україні ще ходили радянські гроші, але на монети вже нічого не можна було купити. Так само як і тепер – нічого не купиш за українські 1, 2 чи 5 коп.
2 
1
Комментарии