"Супротивник не стане стріляти в жінку"

8

Стиль пін-ап у фото та графіці зародився під час Другої світової війни. Американські льотчики оздоблювали свої літаки зображеннями оголених красунь

Гал Олсен мріяв про кар'єру художника. Але 1941-го США вступили в Другу світову війну, і хлопця з міста Альбукерке, штат Нью-Мексико, мобілізували до армії. Він став авіаінженером-механіком. У липні 1944 року Гала направили на військову авіабазу, розташовану на Маріанських островах у Тихому океані. Перед відплиттям у порту він купив старий номер журналу Life і набір олійних фарб.

- Ти що, з глузду з'їхав? - сміялися товариші по каюті. - Нам 32 дні плисти через увесь океан. Нормальні люди накупили випивки й курива, а ти витратив гроші на такі дурниці.

- Кажуть, на острові Тініан гарні пейзажі. Я хочу їх намалювати.

- Ми їдемо воювати з японцями, а не прохолоджуватися.

Що гірші справи в журналу, то симпатичніше дівчисько на його обкладинці

Гал проглянув журнал, відірвав обкладинку й прикріпив її до стіни каюти. На фото, еротично виставивши оголені ніжки, усміхалася голлівудська кінозірка Ріта Гейворт.

Той журнал вийшов у серпні 1941-го і мав неймовірний успіх. Відтоді інші американські видання, щоб привабити читачів, теж поміщали на обкладинки еротичні фото кінозірок. Найбільшою ж популярністю користувалися малюнки веселих дівчат у купальниках і легких прозорих сукнях. Чоловіки вирізали їх із журналів і приколювали на стіни казарм та матроських кают, у кабінах машин і літаків. Тому їх називали англійською pin-up girls - "дівчата, приколені до стіни".

Масове захоплення малюнками породило новий стиль в американському мистецтві, який так і назвали - пін-ап. Уперше про нього заговорили тоді ж, 1941-го. Еротична графіка існувала й раніше. Та в пін-апі художники підкреслювали не лише красу жіночого тіла, але ще ніжність і таємниці, які воно приховує. Cosmopolitan, Esquire, Life і Vogue так підняли свої тиражі в декілька разів.

- Що гірші справи в журналу, то симпатичніше дівчисько на його обкладинці, - жартували американці.

Олсенові товариші взялися й собі вивішувати картинки з дівчатами. Один прикріпив на стіну календар із сексапильною дівицею, який йому поклали в мішок разом із пайком. Другий зняв із шоколадки обгортку із зображенням чарівної лялечки. У третього знайшлася пачка печива зі схожим малюнком. Дівчата в стилі пін-ап уже були намальовані на гральних картах, запальничках і портсигарах. Армійці цих грайливих блондинок із великими здивованими очима й округленим ротиком називали "своїми крихітками".

Малювати пейзажі Олсенові не довелося: після бомбардувань на острові Тініан мало що вціліло. Тоді Гал зобразив на носі свого літака оголену усміхнену дівчину й підписав: "Леді Удача". Після кількох вдалих бойових польотів до нього вишикувалася черга охочих прикрасити свої літаки еротичним малюнком.

- Зазвичай я малював дівчину на фюзеляжі, навпроти місця пілота, - згадував Гал Олсен. - Вважали, що супротивник не стрілятиме в жінку. Іноді хлопці просили написати на літаках імена їхніх дружин, подруг, матерів. Та найчастіше я додавав до малюнку промовистий підпис: "Миленька", "Леді Удача", "Мадам - подзвони додому", "Сумую за тобою". Літак ніби одухотворявся, нагадував про дім і мирне життя. І члени екіпажу вірили, що повернуться до рідних живими й неушкодженими.

Після кількох вдалих бойових польотів до нього вишикувалася черга охочих прикрасити свої літаки еротичним малюнком

За зразок Олсен брав малюнки пін-ап із чоловічих журналів. Льотчики також приносили фото своїх коханих. Та найчастіше - портрети акторок. Найпопулярнішою була зірка мюзиклів Бетті Ґрейбл. У Голлівуді вона славилася красивими ногами. Навіть застрахувала їх на $1 млн.

- У мого успіху є дві причини, і я стою на обох, - казала Ґрейбл.

Її фото в купальному костюмі та малюнки з нього мали великий попит серед вояків. Згодом цей знімок журнал Life включив у список "100 фотографій, які змінили світ".

За час служби Гал Олсен розмалював понад сотню літаків. Спочатку працював безкоштовно. А потім  почав брати $50 - 75 за малюнок - нинішніх $630 - 945. Коли війна закінчилася, Гал заробив досить грошей, щоб оплатити навчання в художній академії. Він до  старості продовжував працювати в жанрі пін-ап. Його часто запрошували розмальовувати приватні літаки.

Повоєнну Америку охопила пін-ап-істерія. Мільйонними тиражами розходилися журнали з дівчатами по 25 центів - $3 на сьогодні. А за 5 центів можна було придбати листівку з пікантним малюнком. Почали відкривати школи й коледжі, які випускали художників цього профілю. Кити американського бізнесу стали використовувати пін-ап для реклами товарів. Компанії Coca-Cola, Kodak, General Motors, Ford замовляли пін-ап-календарі та плакати. Чоловіки скуповували їх і розвішували в цехах і гаражах автомайстерень.

У стилю пін-ап склалися свої закони. Головний: усе в дівчині мало підкреслювати її сексуальність і жіночність. Наприкінці 1940-х - на початку 1950-х художники Джил Елвґрен, Ерл Моран і Едвард Ранчі спробували загострити сексуальний аспект пін-апу. Тодішня американська мораль була дуже пуританською. Малювати повністю оголене тіло було годі. Тому художники вдавалися до хитрощів. Еротизм на малюнках проявлявся ніби ненавмисно. Зазвичай це була побутова сценка, у якій дівчина потрапляла в пікантну ситуацію. Приміром, нагинається, щоб підняти коробку, яка випала із сумочки, а в цей час вітерець здіймає її сукню. Або зненацька у трусиках тріскає гумка, і вони спадають аж до босоніжок.

Пози намальованих красунь ставали дедалі відвертішими. З'явилися зображення дівчат, які загоряють на пляжі оголеними або ж прикривають тіло рушником чи віялом.

Більшість художників малювали акторок, співачок і манекенниць. А Джилові Елвґрену імпонували звичайні американки.

- Знаменита дівчина чи ні - це неважливо, - казав він. - Головне, щоб у неї було високе чоло, довга шия, широко розставлені очі, маленькі вуха, гарне волосся, пишні груди, привабливі ноги й руки, а також гарна постава.

Елвґрен намагався поєднати невинне обличчя 15-річної дівчини й тіло 20-річної. Фотографував одягнену та зачесану модель на тлі декорації, а потім зі знімка робив малюнок. Макіяж, зачіска, одяг, білизна, взуття - усе підбирав у певному стилі.

Мерилін Монро була найчуттєвішою дівчиною. Кращою за всіх інших. Зображувала саме те, що я хотів

На початку своєї акторської кар'єри серед зірок пін-апу з'явилася й 20-річна Мерилін Монро. 1946-го вона познайомилася з Ерлом Мораном і погодилася позувати йому за $10 на годину.

- Вона завжди точно знала, що робити. Її рухи, руки, тіло були досконалі, - згадував Ерл. - Вона була найчуттєвішою дівчиною. Кращою за всіх інших. Зображувала саме те, що я хотів.

У травні 1949-го через брак грошей Мерилін знялася для пін-ап-календаря оголеною. Позувати погодилася за умови, що при зйомках буде присутня дружина фотографа. За 2 год. відзняли 24 діапозитиви двох поз. Перша - акторка лежить на червоному оксамиті, розтягнувшись на повен зріст. Друга - із відкинутою назад головою й підігнувши ноги.

У грудні 1953-го за $50 знімок із цього календаря придбав 27-річний Г'ю Гефнер і прикрасив ним перший номер журналу для чоловіків Playboy. Видання коштувало 50 центів і розійшлося накладом 52 тис.

1000 доларів видавництво Brown&Bigelow платило художникові на початку 1950-х за малюнок у стилі пін-ап.  На сьогодні це становить близько $9 тис. Моделі отримували половину цієї суми за сеанс

×