Мені 15 років, у ліцеї пишу роботу "Вплив мови реклами на психіку людини". Детально розбираю тексти, аналізую лінгвістичні конструкції. Читаю "Generation П" - роман Віктора Пелевіна про рекламну хвилю, що накрила пост-совок у 1990-х. Головний герой Вавілен Татарський вигадує зрозумілі покупцю-слов'янину слогани, як от: "Христос Спаситель: солидный господь для солидных господ". Кожна глава зводить нанівець доцільність мого дослідження.
Мені 19, працюю копірайтером у рекламному агентстві. Як Вавілен, вигадую слогани, пишу тексти. Перечитую роман і розумію: моя найяскравіша перспектива - навчитися дурити покупців. Звільняюся, взявши за основу слоган із роману Do it yourself, motherfucker.
Мені 21. Перечитую книжку втретє, коли закінчую університет. Силоміць, бо пишу роботу зі світової літератури "Проблематика роману В. Пелевіна "Generation П". Обсмоктувати в дослідженні проблеми Татарського не хочеться. Вони очевидні - суворі часи після розвалу СРСР, серйозні пацани на іномарках, наркотики та загальна розгубленість Вавілена. Робота академічна, писати її треба мовою людини, яка за два місяці здобуде вищу освіту. Із цією академічністю в мене не в'язався ані стиль життя персонажів, ані крадені гроші, ані манера спілкування з надлишком матюків і загальною брутальністю. Здаю на кафедру списане з робіт російських аспірантів. Принагідно дякую їм і перепрошую.
До роботи додаю ненаукову частину. У ній написала: "Не треба розглядати на науковому рівні роман про торчків, бандитів і копірайтерів. Бо жоден учений муж не зрозуміє персонажів, доки не побуває в їхній шкурі. Під час захисту зі мною погодилася викладачка. Вона вивела в заліковці "відмінно", пояснила: саме за другу частину. Я розраховувала щонайбільше на "задовільно".
Мені 22. Дивлюся трейлер до фільму Віктора Гінзбурга "Generation П", який вийде у квітні. За 1 хв. 53 с ролика вгледіла улюблених акторів - Ренату Литвинову, Івана Охлобистіна, Володимира Меншова, Михайла Єфремова. Почула п'ять матюків із похідними. Все стало на свої місця.
5 
35413
Комментарии