Анна НАДУДА, 26 років, київська художниця, куратор арт-сквоту:
- Сквотинг - це захоплення приміщення творчими людьми - художниками, музикантами. Вони мирно вселяються й переробляють його на власний смак та потреби. Мешкають там, працюють, займаються мистецтвом. За проживання не сплачують.
Для творчої людини необхідні стресові ситуації, які не дозволять перебувати в спокійному стані. За цим правилом живуть усі видатні художники. Сквотинг змінює свідомість, з'являється інше розуміння життя. Ти випадаєш із соціальної системи, перетворюєшся на автономний елемент. І це не боротьба із системою - це альтернативне існування.
Життя в сквоті зумовлене мистецтвом. Це нормально, коли одночасно один спить, другий готує сніданок, третій репетирує, а четвертий монтує відео.
У сквоті митець стає щирішим. Він не працює з 9.00 до 18.00 на дядю, а живе за власними установками. Наприклад, музикант любить випити 50 грамів зранку, а з 11.00 до 15.00 - просто повалятися, бо після цього йому краще грається. На роботі собі такого не дозволиш.
Наша соціальна система неадаптивна. В Індії люди поділяються на касти. До верхньої касти брахманів входить підкаста читарі. Це митці.
Життя художника - це маніфест свободи та творчого сприйняття. Будь-який тиск гальмує свідомість, не дає розвиватися. В Академії мистецтв у Стокгольмі немає жорсткої структури навчання. Студентам надають сквоти, у яких вони живуть і мають змогу малювати будь-коли. Їх не закривають у вакуумний простір, як у нас. Зранку йди на лекцію з мови, потім біжи на іншу, а ввечері помалюй. А якщо хочу малювати вранці чи вночі?
До сквоту не потрапляють люди, які мають купу грошей. Основний критерій - ініціативність. Зроби щось, а інші оцінять, чи це цікаво. Під час ГОГОЛЬFEST'у до нас прийшов волонтер Віталик. Виявилося, він дуже круто готує суші - учив усіх на суші-вечірці. Потім з'ясувалося, що чудовий біт-боксер. Також зробив джем-сейшн, читаючи в мікрофон. От чувак до нас і вписався.
Немає однозначної відповіді, за які кошти існуємо. Хтось їздить на фестивалі й отримує гонорари, інший продає свої роботи. Я навчаюся в аспірантурі, платять стипендію - прожитковий мінімум. Щось отримую за виставки.
Якось для заробітку малювали одному дяді багети золотою фарбою. Дрібне міщанство, кітч - це ідіотично. Але краще так, ніж жити в сквоті й писати вилизані натюрмортики на Андріївський узвіз. Не вірю в щирість таких художників.
В Академії мистецтв у Стокгольмі немає жорсткої структури навчання. Студентам надають сквоти, у яких вони живуть і мають змогу малювати в будь-який час
Часом до нашого сквоту приходять люди з посольств, керівники великих торговельних центрів. Скрізь бачать соціальну систему, і їх від неї нудить. Сквотери цікаві для них тим, що взагалі не вписуються в систему. Іноді в наших майстернях сидять чоловіки в костюмах. Попивають винце, дивляться наші роботи, спілкуються з нами на рівних і взагалі не хизуються грошима та статусом. Просто тусуються з тими, хто від них не залежить.
Сквот не облаштують у "коробці", побудованій на Троєщині п'ять років тому. Його зроблять у старому приміщенні, якей має власну історію й може на щось надихнути.
Понад півроку мешкала в покинутому будинку на Ярославовім валу. Старезна будівля з височенними стелями. Спочатку винаймала в одного художника напівпідвальне приміщення під майстерню. З академії виганяли о восьмій, а треба було десь працювати. Мала ключ від усіх квартир під'їзду. Піднялася на третій поверх. Там нікого, двері забиті. Якось прийшли друзі і ми їх відкрили. Вирішили облаштувати цей простір під себе. Жило до п'ятнадцяти осіб. Іноді з'являлися небажані гості на зразок п'яних панків. Це люди-паразити, яких треба вчасно й жорстко вигнати: "Хлопчик, ти хто? Я тебе не знаю, іди звідси!"
Треба опановувати простір, вивчати його, тоді тобі відкриється щось нове. Це так само, як переїжджати до іншої країни. Коли відчинили квартиру на другому поверсі, знайшли мертвого щура. Він муміфікувався. Задули його золотим кольором. Це був наш артефакт, навіть виставляли як частину інсталяції.
Якось побачила, що біля входу до моєї кімнати хтось наблював. Коли зрозуміла, хто це, виписали всю компанію. У сквоті творча атмосфера, але й жорсткі внутрішні правила. Не можна гадити та чинити безлад. Уживай алкоголь, але поводься адекватно. Ти все-таки художник, повинен мати певний культурний рівень.
Батьки нормально поставилися до мого рішення жити в сквоті. Іноді приносять яблучка, огірочки. Не можу загадувати наперед, але повернуся до квартири, коли народжу дитину.
3 
1
Комментарии