31 січня працівники кол-центру норвезької страхової компанії DNB почали страйк проти відеоспостереження на робочому місці. Написали колективну скаргу в департамент захисту прав працівників, що цим роботодавець обмежує їхню свободу. На особисті потреби керівництво компанії DNB виділяє кожному 8 хвилин на день. За цей час можна сходити в туалет, покурити, зателефонувати рідним, з'їсти бутерброд чи почитати газету. Коли хтось перевищує ліміт, на пульті керівника вмикається червона лампочка.
У профспілці обурені. Кажуть, це зазіхання на приватне життя. Менеджери DNB відповідають, що не збираються нікого контролювати. Просто хочуть, щоб їхні оператори вчасно відповідали на телефонні дзвінки й не змушували клієнта чекати. У деяких норвезьких компаніях ведуть спеціальні книги, де треба відмічатися, коли береш ключ від туалету. Є кол-центри, де жінки в критичні дні носять на руці червоний браслет. Він дозволяє відлучатися з робочого місця на довше. Його можна вдягати лише раз на місяць
Санні ДАГЛ, 25 років, студент, Осло:
- Торік не вступив до університету, довелося йти працювати. Найлегше було влаштуватися в кол-центр. Витримав там три місяці. Клієнти, таке враження, телефонували, щоб вилити душу й поскаржитися. Діставав менеджер. Я за 8 годин роботи в середньому тричі виходив у туалет. Забігав ще на перекур на 3-4 хвилини. Одного дня до мене підійшов начальник і попередив, що штрафуватиме на 10 крон (14 грн. - "Країна") за кожну хвилину, якщо буду засиджуватися у вбиральні. Я відповів: "Будь ласка, тепер пісятиму під стіл". Після того ніхто мені нічого не казав. Слава Богу, вступив до університету з другого разу, тож міг звільнитися з тієї божевільні.
Дівіна ЛАРСЕН, 23 роки, консультант у Vodafone, Осло:
- У нас люди не вміють відпочивати. Не знають, як насолоджуватися життям. Живуть, наче бухгалтери. Самі цифри й статистика. Постійно кудись біжать. А потім лікуються на дорогих курортах від стресів, депресій, серцевих проблем. На це витрачають заощадження, які накопичували все життя. Минулого місяця в мене болів живіт. Вийшла в туалет. Була там близько 5 хвилин. Менеджер бігав по всьому офісу й кричав, де я. Коли прийшла на місце, відчитав. Сказав, що через мене втратили принаймні одного клієнта. Сам ходить на перекури, коли хоче. Порахувала - щонайменше шість разів на день.
Інг НУТЕР, 34 роки, менеджер компанії Statoil, Ставангер:
- Правила в нашому офісі спочатку здавалися мені безглуздими. Соціальні мережі заблоковані, розмовляти по мобільному не можна, на перекур ходити по двоє. Але керівник по роботі з персоналом пояснив, що інакше багато працівників просто гають час. Я попросив скасувати ці правила в своєму відділі. Мені дали два тижні, щоб я міг оцінити результати. Підлеглі по 20 хвилин сиділи в курилці, потім ще на півгодини виходили говорити по мобільному. Увечері я бачив, що кожен встигав переписуватися у Facebook, коментувати фотографії. Я витримав тиждень. Тоді попросив знову запровадити обмеження. У бухгалтерії сказав зняти 30 відсотків зарплати за цей тиждень.
Усе життя кудись біжать. А потім лікуються на дорогих курортах від стресів, депресій, серцевих проблем
Ми одні з перших ввели обмеження, коли неробство сягнуло неможливих масштабів. Наші вахтовики, які працюють на морозі й вітрі по два тижні й отримують значно менше за офісних працівників, виконують свою роботу сумлінно. У кожного з них потім обморожене обличчя, хоч би як він закривався. То чому секретарка чи бухгалтер сприймають свою працю як великий ланч із друзями?
Еріка ЛАФТ, 24 роки, бухгалтер авіакомпанії, МІСТО:
- У нашій роботі потрібна концентрація. Кадровики пояснюють, що в авіакомпанії всі мають бути максимально уважні, інакше почнеться безлад. Керівництво навіть прибиральниць примушує дотримуватися правил.
Наша головна бухгалтерка має 3-річних близнят. Досі годує груддю. Няня двічі на день приводила їх у офіс погодувати. Ми боялися щось сказати, бо бухгалтерка дуже стервозна. Але чоловіки з інших відділів скаржилися: спеціальної дитячої кімнати немає, а їм незручно бачити цей процес. Після того керівництво обладнало дитячу кімнату, але в офіс заборонили приводити родичів. Якщо тобі треба зустрітися з кимось, пишеш службову записку й виходиш.
В офісі заборонено розмовляти по мобільному. Із цим я згодна, бо щодня вислуховувала проблеми всіх колег. Найгірше було, коли ми готували річний звіт, а помічниця економіста з'ясовувала, глисти в її собаки чи поліпи.
Центр управління польотами попросив заборонити екскурсії. Школярів приводили в неробочий час, однак вони постійно щось цупили.
Олівія КЛЕМЕНДОТТІР, 37 років, фахівець із вирішення етичних питань, Осло:
- Зараз більшість підприємств вводять жорсткі правила. Вони платять за роботу й хочуть, щоб її виконували якісно й швидко. Відхилення від робочого процесу негативно впливають на весь колектив, тому обмеження мають діяти для кожного.
Практика показала, що працівник завжди знайде спосіб згаяти час. Хтось читає книжки, інший робить усім чай, ще хтось виконує механічну роботу. Минулого місяця ми шукали на одному підприємстві, звідки інформація просочилася до їхніх конкурентів. Для цього вивчали внутрішній чат. Я знайшла кілька випадків віртуального сексу, обговорення нового сезону "Доктора Хауза", целюліту головного бухгалтера, корпоративів. Тільки 30 відсотків розмов стосувалися роботи.
Психологи кажуть, люди шукають позитивні емоції на роботі. Тому тут закручують романи, дружать, пліткують. У них немає часу й сил на це на дозвіллі. Але згодом людські стосунки починають витісняти роботу. Тому зараз ми намагаємося поділити: сім'я - вдома, дружба - після 17.00, секс - у вільний час, а не в заблокованому ліфті чи туалеті. Більшість фірм і так дарують додаткову годину до обіду, щоб усі встигали повирішувати свої проблеми. Якщо в тебе справді трапилося щось серйозне, будь-хто з роботодавців піде назустріч і дасть додаткову відпустку. Нікому не потрібно, щоб увесь офіс переживав чиєсь розлучення, хворобу дитини чи смерть батьків.
Не варто сприймати ці обмеження, як посягання на певні права чи свободи. Роботодавець платить гроші, тому він має право вимагати за це робочого процесу.
У туалет відпускають із таблицею на шиї
Пакувальники фруктів і овочів іспанської компанії El Ciruelo, що в місті Мурсія на південному сході країни, одягають велику таблицю на шию, коли хочуть вийти до вбиральні. На прямокутному аркуші червоного паперу великими літерами написано: ASEO, що іспанською означає туалет. Якщо начальник не бачить знаку, вигукують: "Можна вийти?" Йдуть лише з дозволу.
Мають право бути в туалеті не більш як 5 хв. Нещодавно звільнили двох робітниць, які надто часто відлучалися до вбиральні. За офіційною версією, у роботі цих жінок не було потреби, бо вони сезонні працівниці. Постраждалі поскаржилися в профспілку.
На пакувальній фабриці працюють переважно жінки. Всі 400 користуються трьома туалетами. Саме стільки є таблиць із написами. Більшість робітниць протягом дня, щоб вистояти 12-годинну зміну, нічого не п'ють. Мають півгодини обідньої перерви.
El Ciruelo постачає фрукти й овочі в супермаркети Теsco. У компанії заявляють, система таблиць тимчасова. Її запровадили для того, щоб жінки знали, чи зайнята кабінка, й дарма не гаяли часу в черзі біля туалету.
Офісні правила в риболовній компанії PanFish
1. Не приходити в коротких спідницях і сорочках з глибоким вирізом.
2. Не використовувати яскравий макіяж і парфуми із солодким чи фруктовим ароматом.
3. У холодильнику підписувати всі судки. Не тримати їжу більш як два дні. Не приносити копчену рибу.
4. Нічого без дозволу не брати зі столів колег.
5. Не вмикати музику в навушниках.
6. На корпоративах є спеціальний фотограф. Не робити знімків без нього.
7. Не обговорювати колег у соціальних мережах.
"Я не можу платити вам за те, що ви вісім годин послухаєте музику чи поспілкуєтеся з подругою. Але я знаю, хто готовий. Служба допомоги безробітним"
Яннік ЛІНДБЕК, голова ради директорів Statoil
Комментарии