- У сучасному мистецтві немає нічого вартого захоплення. Мистецтво "кидає" людей так само, як і релігія - переконує в своїй удаваній глибокій змістовності й просто відбирає час. Бути релігійним - так само круто, як бути мертвим. Я надаю перевагу життю.
Мистецтво - це змова, інвестиційна бульбашка. Кілька людей встановили захмарні ціни на певні об'єкти й тепер видоюють кошти з решти. Але як і будь-яка афера, ця неодмінно лусне.
Роджер Тейлор у книжці "Мистецтво, ворог народу" 1978 року проаналізував мистецтво, як соціальну практику. Спочатку показав, що воно, як категорія, має бути відділене від музики, малювання, письменництва. Натомість сьогодні термін "мистецтво" вживають, як підкатегорію цих дисциплін. Такий зміст терміну "мистецтво" виник у ХVII столітті одночасно із концепцією наукового знання. До його появи термін "митець" вживали й до кухарів, чоботарів, студентів гуманітаріїв.
Аристократія створила мистецтво у нинішньому розумінні. Його прирівняли до істини. Незабаром аристократію позбавила влади буржуазія. Концепція мистецтва зазнала змін. Красу більше не прирівнювали до правди. Вона стала предметом індивідуального смаку.
Мистецтво не має універсальної цінності. Це процес, що відбувається всередині буржуазного суспільства, і має викликати ірраціональне захоплення предметами, що служать буржуазії. Цей процес стверджує: те, що визнають "мистецтвом", має об'єктивну першість відносно всього іншого. Зрештою, усе зводиться до твердження, що буржуазне суспільство та його панівний клас володіють певним вищим знанням.
У фільмі "Дикун" Джоні Страблера, якого грає Марлон Брандо, питають "Проти чого ти бунтуєш?" Він відповідає "А що у вас є?" Як на мене, приводів для бунту сьогодні більш ніж достатньо. Починаючи від бідності й економічної експлуатації до знищення природи й забруднення.
Відсутність мистецтва - це найкраще мистецтво, а відсутність уряду - найкраща форма врядування. Думаю, не мені казати про це українцям - більшість моїх знайомих, на прохання назвати відомого українця, назвуть Нестора Івановича Махна.
Фотоколаж відлякує покупців на Бессарабці
Найбільший у світі фотоколаж 80 м завдовжки минулого тижня повісили під куполом столичного Бессарабського ринку. Знімуть його через п'ять місяців.
У суботу поміж рядів із прянощами, квітами та м'ясом - московські художники з групи "АЄС+Ф" розповідають про своє полотно "Свято Трималькіо". На ньому - утопічний 10-зірковий готель. На думку художників, це мрія кожного в суспільстві споживання. Тут безперервний відпочинок, вечірки й оргії.
- Як кажуть у ресторанах, у стилі ф'южн. Тут є все: від античних колон до східних левів, - говорить художниця Тетяна Арзамасова, 54 роки.
- Це геополітична метафора, - додає художник Лев Євзович, 52 роки, - Пани - із Заходу, а персонал - із країн третього світу.
- Коли підбирали чорношкірих моделей, особисто чергував упродовж тижня на вході до Інституту дружби народів, - усміхається художник Володимир Фрідкес, 54 роки. - Виловлював за руку всіх, хто видавався цікавим. Мене почали підозрювати в підборі акторів для порнофільму!
На глядачів дивиться Світлана Світлична - секс-символ радянських 1970-х. Акторка сидить у білому кріслі в білій сукні, відвертаючись від простягнутої руки чорношкірого чоловіка, який лежить поруч.
Навіщо оце повісили? Це ж базар, а не музей
- Навіщо це повісили? Це ж базар, а не музей, - каже продавщиця квітів. Представитися відмовляється.
- У нас одна дівчина розказала телебаченню, що думає про це мистецтво і як ми з цієї картини сміємося. Тепер усім заборонили щось говорити, - додає колега. Просить назвати її "дівчина, яка продає ікру".
Працівники через одного скаржаться, що поява арт-об'єкту на ринку позначилася на продажах. Бессарабкою ходять фотографи, оператори й відлякують покупців - депутатів та бізнесменів.
Дженні Хольцер, 59 років. Американська художниця. З 1970-х працює з текстом, як із об'єктом мистецтва. Розклеює оголошення в телефонних будках: "Гроші створюють смак", "Чоловікам не дано збагнути, як воно - бути матір'ю". Із 1980-х переносить їх на рухливу стрічку електронних табло Нью-Йорка, Рима, Парижа й Берліна.
"Ессеї підбурення" Хольцер розвішані на стінах PinchukArtCentre
"Коли починаєш любити біль, речі стають цікавішими. Коли хтось не боїться болю, ним не можна маніпулювати. Коли муки перестають бути перепоною, смерть втрачає свою загрозливість. Наслідки дивовижні. Біль не гнітить, а зміцнює й підносить."
"Страх це найвишуканіша зброя. Ти не забруднюєш рук".
"Коли від сексу утримуватися надто довго, він вихлюпується стрімко і дико. Це дуже небезпечно. Знетямлені сексуальні бажання - це постріл або ніж у спину невинних людей. Вони не знають, що руйнує їх, аж доки стає запізно".
3 
1
Комментарии