- У рік випускаємо 10-11 мільйонів пар шкарпеток. За цим показником ми перші в Україні, - розповідає керівник тернопільського Торгового дому "Теркурій" Богдан Чубак, 40 років. - Колись в Україні було 11 великих панчішно-шкарпеткових фабрик. Зараз, окрім нас, працюють ще дві - у Житомирі й Червонограді на Львівщині. Решта - або на металобрухт пішли, або працюють так, що результату не видно. Шкарпетки роблять багато дрібних підприємців - мають по п'ять машинок і шиють у гаражах або підвалах. Загалом національні виробники виготовляють 100-120 мільйонів пар на рік. Шкарпетковий ринок України - 500 мільйонів пар. Відповідно 400 мільйонів - імпорт. Переважно нелегальний або напівлегальний - торговці користуються "дірками" на митниці. Декларують ціну пари п'ять центів, хоча насправді дешевших за 30 центів не буває.

Наших людей важко переконати, що одна пара за 10 гривень носиться довше, ніж 10 по гривні

Офіс "Теркурія" - великий особняк на Подільській, навпроти міського кладовища, на окраїні Тернополя. Саме тут 12 років тому починалося виробництво. Тепер його перенесли до орендованих приміщень у промзоні на вулицях Гайовій і Бродівській. Це довгі ангари із сірими бетонними стінами, колишні промислові склади. Офіс на Подільській у риштуванні. У залі для переговорів, де зустрілися з директором, білі шкіряні крісла. На стіні - стенд зі шкарпетками. У кутку біля дверей - ящик із шаховими дошками: Богдан Чубак із братом готуються відкрити приватну школу шахів у цьому ж приміщенні. За вікном припаркована автівка директора - нова модель Audi.

Зараз на "Теркурії" працюють 200 верстатів. Ще 70 машин планують купити найближчим часом.
Богдан Чубак каже, що завезені китайські чи турецькі шкарпетки переважно неякісні:
- Але наших людей важко переконати, що одна пара за 10 гривень носиться довше, ніж 10 по гривні.

30% продукції ТД "Теркурій" експортує в США, Канаду, Чехію, Словаччину та Росію.

- Американці люблять, щоб шкарпетки ледь не до колін були, тому для їхнього ринку робимо вироби довшими, - розповідає директор. - А нещодавно на Москву замовлення мали - чоловічі шкарпетки яскравих кольорів із літачками й ведмедиками. Там серйозні чоловіки можуть собі дозволити таку нестандартну річ одягти. А в нас ринок консервативний. Найбільше купують однотонного темного кольору.

"Теркурій" виготовляє шкарпетки трьох цінових категорій: економ-клас, бізнес-клас та золота серія. Найдешевші в магазинах по 5 грн. Найдорожчі - близько 25 грн. Директор каже, що переважно носить вироби середнього класу.

- Мої улюблені - з натуральної бавовни, - Богдан Чубак шукає потрібну модель на стенді, врешті закочує штани й показує сіру шкарпетку на своїй нозі. - От бачите - зсередини тканина натурального кольору, фарбована тільки зверху. Такі - найкращі для шкіри. Але чомусь продаються менше. Частіше купують ті, що мають 20 відсотків лайкри з поліамідом або поліестером. Вони краще облягають ногу й повільніше зношуються.

Антибактеріальних шкарпеток "Теркурій" не виробляє. Богдан Чубак запевняє, що жодна хімічна речовина, якою покриють тканину, не вбереже від неприємного запаху:

- Це лохотрон. Якщо замовники дзвонять і кажуть, що люди запитують антибактеріальні шкарпетки, відповідаю: радьте таким покупцям частіше ноги мити.

Якісні шкарпетки, у хорошому взутті та при регулярному догляді за нігтями витримують прання близько 30 разів. Погані вироби від хороших відрізняються швом на носку. У низькоякісних він товстий, у хороших - майже не відчутний для пальців.

×